«Бажав змінити щось навколо, але для цього треба було мені змінитися» – Влад Солоухін

Знайомтесь, Влад Солоухін – шістнадцятирічний журналіст із Добропілля. А ще учасник Молодіжної лабораторії соціального підприємництва «Ухоробрене юнацтво».

Нагадаємо, наприкінці липня ГО «СТАН» провела Лабораторію соціального підприємництва, за підтримки Фонду Східна Європа та ChildFund Deutschland, коштом Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини. Проект, орієнтований на підлітків з Донецької, Луганської, Одеської та Харківської областей, мав на меті сприяти розвитку молоді Сходу та Півдня України. У довгостроковій перспективі підсилити громадянську відповідальність, заради розбудови демократичного суспільства й покращення соціальної та економічної ситуації вразливих груп. Минуло більш ніж півроку від завершення першого нашого проекту орієнтованого на шкільну молодь. Цікаво, які зміни сталися в житті «ухоробрених»? Найближчим часом ми публікуватимемо історії випускників та випускниць лабораторії соціального підприємництва. Ви дізнаєтесь, хто з учасників або учасниць «Ухоробреного юнацтва» знайшов себе у мистецтві й активізмі, хто вже на порозі створення власного бізнесу, хто зрештою визначив підприємництво справою свого життя.

Отже, з 4 років Владислав Солоухін жив у Макіївці. Із 2014 переїхав назад у Добропілля. Понад два роки Влад працює в місцевій Студії ТБ і преси «Рожевий слон», а також на новинному порталі http://shkvarki.org/. За цей час спробував себе у різних професіях від автора статей до оператора. З професійного боку цікавиться життям міста, як його бачать люди. Зараз вчиться на тренера і фасилітатора.

Влад, що мотивувало тебе заповнити анкету на участь у  лабораторії «Ухоробрене юнацтво»?

– Бажав  змінити щось навколо, але для цього треба було мені змінитися. У цьому проекті я побачив непогану можливість для саморозвитку.

Чого чекав від проекту?

–  Перш за все, очікував побачити, що таке соціальні підприємства, як вони працюють. І людей, котрі їх створили – ким вони були, ким стали,зробити певні висновки: чи зможу я?

Що запам’яталося найбільше: тренінги, лекції, відвідані місця?

–  Гадаю, лекція про стратегію блакитного океану. Бо чув про це вперше і був вражений! І можливо, на підсвідомому рівні теж, тому що розповідав про стратегію лектор із донецької області (співзасновник «РобоклубуIF» та ГО «Дом4824» Сергій Ніконоров – прим. ред.).

Можеш розповісти, які зміни відбулися з тобою після завершення проекту?

– Я відчув запал! Коли приїхав додому, ми з моєю тіткою почали розробляти ідеї для майбутнього бізнесу. Зупинилися на хостелі, бо до нас у місто часто приїжджають люди з окупованих територій за пенсію або паспортами. Через півроку року я дізнався, що хтось вже реалізував цю ідею. Було навіть приємно дізнатись, що її втілили, хоч і не ми, але втілили!..

Влад також розповідає, що після «Ухоробреного юнацтва» став чутливішим до проблем навколо. Так, у своїй школі хлопець ініціював діалог між учнями/ученицями та адміністрацією навчального закладу, щодо скасування вимоги носити змінне взуття. «Справа в тому, що в нашій школі йде ремонт, часом там навіть брудніше, ніж на вулиці. Немає сенсу носити змінне взуття». Вимогу було скасовано. «Діалог виявився дієвішим за мій «перфоманс», коли я виходив через вікно на очах у вчителів» – підсумовує активіст. 

Ти брав участь у ще одному проекті СТАНу, що звався Правозахисна майстерня соціального перфомансу «Свідомі діяти». Розкажи, що нового відкрив для себе на воркшопі, та який перфоменс-акцію зрештою втілив?

– Дізнався що таке перфоменс, що у моєму житті виявляється це вже було. А також, що перфоменси можуть допомогти вирішувати проблеми громади. Я відкрив по новому людей, з якими спілкувався і раніше. Не можу не сказати,що моє свідоме громадське життя почалося саме з СТАНу і я вже маю багато друзів по всій країні. Нещодавно у Києві після лінгвістичної школи, випадково зустрів Еміля та Мерьєм (випускник та випускниця Майстерні соціального перфомансу), ось така несподіванка.

Які плани на майбутнє? Скажімо, ким себе бачиш через рік?

– Думаю, піти вчитись, але насправді, ще не знаю на кого. Хочу стати журналістом, але освіту краще обрати іншу. Чудово було б спробувати себе у ролі тренера та вільно оволодіти англійською.

А через 10 років? Які зміни прогнозуєш  в Україні до того часу?

– Через 10 років, можливо, буду тренером чи журналістом на міжнародному рівні, або членом європейської організації, де представлятиму Україну. Говорячи про зміни в  країні, Крим навряд чи повернеться, але щодо окупованих територій на Донбасі, вони повернуться. Хоч кордони вже відрізнятимуться від тих, які були до цього. До влади прийде сучасна молодь, котра буде відстоювати права громадян.