Під час фестивалю DOCUDAYS UA у Івано-Франківську обговорювали рівні рівності

У Івано-Франківську завершився цьогорічний Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. За час його проведення Громадська організація “Молодіжна організація “СТАН”, яка є координатором фестивалю у місті, організувала показ восьми стрічок.

Цьогорічна кінопрограма була присвячена групам людей, які найчастіше стикаються з нерівністю, зазнають дискримінації в суспільстві та недостатньо репрезентовані в медійному середовищі.

На різноманітних майданчиках відбулисяся покази фільмів українських та зарубіжних режисерів з подальшим обговоренням. Усі стрічки були об’єднані цьогорічним гаслом фестивалю – “Рівні рівності”.

Розпочався показ із фільму Аліни Горлової «Явних проявів немає». У цьому фільмі показано, що залишається за лаштунками героїчних відео про наших воїнів в Україні. З чим вони змушені стикатися, сам на сам, у мирному житті, і де закінчується війна? Це історія жінки, яка повертається з війни. Розмовляючи з психологами, борючись із ПТСР та панічними атаками, вона намагається повернутися до нормального життя. Цей документальний фільм показує її шлях від початку реабілітації до повернення на роботу.

На обговоренні цієї стрічки була присутня експертка, практикуюча психологиня Наталія Чаплинська. Вона більш детально пояснила глядачам стрічки, що таке ПТСР (Посттравматичний стресовий розлад) та які він має наслідки. Своєю чергою Галина ГерасимівБ яка також працює з людьми, що зазгали травм під час військових дій на Сході України розповіла яким чином суспільство може їм допомогти.

Стрічку Манон Луазо «Мовчазна війна» глядачі мали нагоду обговорити з суданським режисером Ясиром Фаїзом. У ній йдеться про сирійських жінок, що постраждали від зґвалтувань. Їх сирійський режим використовує як зброю у війні, коячи злочин проти людства. Жінки, які висловлюються в цьому фільмі, вирішили порушити мовчанку. Їхні свідчення – рідкісні, виняткові і дуже сумні. Вони – голоси невимовних злочинів режиму Башара аль-Асада.

Досить актуальною для Івано-Франківська, міста з якого багато мешканців виїхало на заробітки, була стрічка Бернадетт Туза-Ріттер «Жінка в полоні». Після перегляду, обговорення фільму відбулось з експертакою  Наталією Козакевич. Директорка Карітас Івано-Франківськ не один рік проводить різноманітні заходи аби інформувати мешканців про сучасні види рабства та як їм запобігти.

Власне у стрічці йдеться про Маріш, 52-річну угорку, яка служить одній родині вже десятиліття, працюючи по 20 годин на день без оплати. Її гнобителі відібрали в неї документи, і їй не можна виходити з дому без дозволу. Після двох років зйомок вона збирається з духом і розказує про свій план: «Я втечу». У фільмі простежений героїчний шлях Маріш назад до свободи.

Також був організований показ фільму Дмитра Лавриненка «Вєаюфром» про 45-річного двірника з України.  Головний герой – Женя шукає собі жінку й хоче одружитися. Він записує своє життя на відео. Цей фільм досліджує реальність селфі за допомогою двох камер: одна камера належить героєві, а другою знімає режисер. У результаті ці дві реальності об’єднуються в одному фільмі.

У стрічці Жанни Максименко-Довгич «Вихідний» глядачі змогли побачити портрет південного українського міста і, водночас, людей, які в ньому живуть. Це фільм про пошук ідентичності на тлі нової війни й тектонічних змін у країні і, як наслідок, у свідомості людей. Чи можна й далі жити, застрягши однією ногою в радянському минулому, а іншою – крокуючи в Європу?

Після перегляду фільму Міки Ґустафсон «Сільвана» у якій йдеться про шведську реперку Сільвану Імам, що своїми безкомпромісними текстами бореться проти всіх форм пригноблення, глядачі обговорювали сучасні виклики суспільства де вороже сприймається інакшість.

Закривав публічну програму фільм Сімона Леренґ Вільмонта «Віддалений гавкіт собак». Ця стрічка здобула чимало нагород на фестивалях у Європі. У ній йдеться про життя 10-річного Олега, яке перевернулося догори ногами через війну на сході України. Олег живе зі своєю улюбленою бабусею Олександрою у невеликому будинку в селі на лінії фронту. Більшість людей уже покинули їхнє село, але Олегові та Олександрі подобається жити там разом, тому вони хочуть залишитися і далі дбати одне про одного. Але життя стає дедалі складнішим, і війна все ніяк не закінчується.

Також у офісі Громадської організації “СТАН” відбувся додатковий показ стрічки Дівчата «Золотого світанку».  Режисер Ховард Бюстнес на початку цього бентежного документального фільму вголос цікавиться: «Що сталося з Грецією?». Після перегляду над цим же питанням розмірковували і учасники показу, адже в стрічці йдеться про неонацистську партію «Золотий світанок», яка здобула неабияку підтримку в сучасній Греції.

Перед початком фестивалю у Івано-Франківську протягом 4 днів тривав правозахисний кіноворкшоп

У Івано-Франківську під час Мандрівного фестивалю Docudays UA вчили говорити про права людини мовою кіно

Нагадаємо, що Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA проходить за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства США в Україні та програми Culture Bridges, що фінансується Європейським Союзом та здійснюється Британською Радою в Україні в партнерстві з EUNIC – Мережею національних інститутів культури Європейського Союзу.