Не кажіть мені про якийсь там Луганськ

«Якийсь там Луганськ», можливо, став таким, бо був своєрідним островом – ізольованим і водночас бунтарським. Він існував на межі, на прикордонні – чутливому та розмаїтому. Луганськ нагадує Детройт – місто гріхів індустрії перед природою, місто рок-музики та машин. В Луганська є свої гріхи, свій рок-н-рол, і свої скелети у шафі, пише Zbruc.

Від сампочатку збудований навколо заводів, Луганськ переживав різні економічні кризи. Водночас у місті була відсутня гуманітарна інтелігенція. Це і спричинило його своєрідну позаконтекстну ізольованість; це і народило міф, що тут начебто один застій і фрустрація. Але якщо зазирнути в його обличчя, придивитися, то можна побачити там яскраві риси андеграунду і нетипового світогляду, сформованого під впливом техноінтелігенції, метаморфозами промисловості у різні форми та стани.

Власне, такою справою і займається зараз Молодіжна організація «СТАН», яка переїхала з Луганська до Івано-Франківська, і створила проект «Luhansk’s Art&Facts» – віртуальний музей про культурне і громадське життя Луганська 2004-2013 рр.. Ми поспілкувалися з організатором проекту Ярославом Мінкіним – громадським активістом Луганська та ідейним натхненником молодіжної організації «СТАН».

Більше за посиланням http://zbruc.eu/node/61707