Від короткої довіри до довгої: як молодь будує діалог із тими, хто ухвалює рішення

Довіра до інституцій формується не лише через публічні заяви. Вона залежить від того, який досвід людина отримує у взаємодії з ними: чи може бути почутою, чи розуміє логіку рішень і чи бачить, що відбувається з її пропозиціями далі.

Молодь уже сьогодні може впливати на рішення через адвокацію, молодіжні ініціативи, волонтерство, студентське самоврядування та роботу у своїх громадах, проте для цього потрібен не лише формальний доступ до процесів, а й можливість безпосередньо взаємодіяти з інституціями та людьми, які ухвалюють рішення.

У межах програми Young Diversity Ambassadors (YDA) ми створюємо такі можливості. Зустрічі з народними депутатками Галиною Васильченко та Наталією Піпою стали частиною роботи молоді з темою довіри та участі. Учасни(-ці)ки говорили про власний досвід, запитували про роботу інституцій та шукали способи продовжити цю взаємодію за межами самої зустрічі.

Довіра починається з досвіду взаємодії

Перша зустріч була присвячена довірі між владою та суспільством. Разом із народною депутаткою Галиною Васильченко учасни(-ці)ки говорили про прозорість, послідовність рішень, відповідальність політиків та причини дистанції між громадянами й державними інституціями.

Для Альбіни, учасниці YDA, ця розмова стала можливістю переглянути власне уявлення про взаємодію з представниками влади:

«Раніше діалог із держслужбовцями асоціювався у мене лише з формальностями та відписками. Але зустріч з пані Галиною повністю зруйнувала цей стереотип».

Цей досвід важливий не лише сам по собі. Безпосередня розмова дає можливість побачити за інституцією конкретних людей, поставити запитання й отримати пояснення. Так поступово змінюється сприйняття держави як далекої бюрократичної системи.

Водночас довіра не може будуватися лише на позитивному враженні від окремої зустрічі. Вона потребує послідовної взаємодії та зрозумілих правил, які працюють незалежно від конкретної людини.

Від розмови — до власного досвіду

Під час другої зустрічі з народною депутаткою Наталією Піпою молодь говорила вже не лише про загальне ставлення до інституцій, а й про ситуації, з якими стикається у своїх громадах.

Учасни(-ці)ки порушували питання взаємодії молоді з державою, дистанції між громадянами та владою, можливостей впливати на рішення до отримання виборчого права та того, що має відбуватися після публічного діалогу.

Такий формат дозволяє молоді говорити не абстрактно про «молодіжні проблеми», а представляти конкретний досвід своїх громад і перевіряти, як ці питання виглядають з боку інституцій.

Для Дениса Кушніра, активіста з Хмельницького та учасника діалогу, важливою умовою довіри є саме прозорість подальшого процесу:

«Коли я працюю з молоддю, для мене важливо не просто запитати думку учасників, а показати, що з нею відбулося далі — що було враховано, що ні і чому. Думаю, такий самий принцип має працювати й у взаємодії держави з молоддю та громадянами загалом».

Тобто сама можливість висловитися ще не означає участі. Важливо розуміти, як пропозиція рухається далі, де вона може бути врахована і чому певні рішення зрештою ухвалюються саме так.

Молодь не має чекати права голосу, щоб впливати

Політична участь не починається з першого бюлетеня. Молоді люди можуть впливати на свої громади значно раніше — через волонтерство, громадські та молодіжні ініціативи, адвокацію, міжнародні обміни чи студентське самоврядування.

«Не чекайте першого бюлетеня, щоб змінювати країну: дійте, творіть і впливайте вже сьогодні», — говорить Марія Никонюк, активістка з Володимира та учасниця діалогу.

У цьому контексті прямий контакт із представниками парламенту дає молоді практичний досвід взаємодії з інституціями та можливість краще зрозуміти, як працює ухвалення рішень, як говорити про проблеми громади на рівні держави та які форми адвокації можна використовувати далі.

Від короткої довіри — до довгої

Українське суспільство має сильний досвід самоорганізації та солідарності, проте стійкість держави залежить не лише від того, наскільки швидко люди можуть об’єднатися у відповідь на кризу. Не менш важливо, чи можуть вони покладатися на правила та інституції у довшій перспективі.

Євген Глібовицький, генеральний директор Інституту Фронтиру та викладач УКУ, називає таку довіру «довгою довірою» — довірою не лише до конкретної людини, а до правил, інституцій та спільного майбутнього. На його думку, «побудова довгої довіри» є умовою довгострокових змін у суспільстві.

Ця довіра виникає не з окремих вдалих зустрічей чи публічних заяв. Вона формується тоді, коли відкритість інституцій, повага до різного досвіду та рівність гідності стають частиною самої взаємодії між людьми та державою.

Для молоді цей досвід особливо важливий. Якщо інституція доступна для запитань, пояснює свої рішення, залишає можливість для подальшої взаємодії та визнає молодь учасницею процесу, а не лише аудиторією, формується відчуття власної причетності до того, як розвивається держава.

Денис описує це як своє бачення майбутньої України:

«Я бачу Україну щасливою, впевненою у своєму майбутньому і такою, де люди відчувають свою причетність до того, як розвивається держава».

Таке відчуття виникає через конкретний досвід — коли людина бачить, що може бути учасницею суспільних процесів, а не лише отримувати готові рішення.

Що відбувається після діалогу

Зустріч із представницею парламенту сама по собі не є результатом участі. Її цінність визначається тим, що відбувається після неї.

Це може бути подальша комунікація з інституціями, адвокація конкретної проблеми, робота на рівні громади, залучення інших людей або участь у наступних етапах ухвалення рішень.

Для самих інституцій такий підхід означає необхідність бачити в молоді партнерів й учасників процесу, а для молоді — розуміти, що вплив не закінчується після того, як її думку вислухали.

Саме тому ці зустрічі є лише одним елементом ширшого процесу. Вони скорочують дистанцію між молоддю та інституціями, дають досвід прямої взаємодії та можуть стати точкою входу до подальшої адвокації.

Довга довіра формується тоді, коли взаємодія стає передбачуваною: людина знає, куди звернутися, може отримати відповідь, розуміє логіку рішень і бачить можливості для подальшого впливу.