Інтеркультурний путівник – Дрогобич
21.11.19
Дрогобич завше був і сьогодні є пограниччям багатокультурності. Це місто, звідки часто емігрували або ж, приїхавши сюди, ставали так званими локальними емігрантами. І якщо польський сатирик Мар’ян Гемар колись охрестив Дрогобич “півтора міста” (напівукраїнське, напівпольське, напів’єврейське), то сьогодні цей триптих доповнюють представники інших культур, зокрема, кримські татари.
Проте, якщо заглибитися в історію міста, простежимо глибоке коріння міського культурного розмаїття. Наприклад, про німецький бік Дрогобича сьогодні не надто згадують, хоч це важлива частина історії. Район Корост був німецькою колонією з 1833/34 року до Другої світової війни. «Люд цих колоністів називав швабами, на відміну від німців — цісарських урядників. У Дрогобичі вони здебільшого сповідували католицизм.
У місті виникло чимало мішаних німецько-польських і німецько-українських сімей» (зі статті історика Артура Сома).
А читаючи дослідження іншого дослідника дрогобицької історії Олега Стецюка, дізнаємось, що колонія мала свою «капличку-кірху», яку карти фіксують з середини ХIХ століття. За спогадами дрогобичанина Григорія Сивохіпа, які наводить Стецюк, біля Короста ще навіть після Другої світової війни існувала збережена німецька кірха.
Першу спробу створити інтеркультурний путівник молодіжна організація «СТАН» здійснила 2017 року. Українські та іноземні студенти, а також молоді люди, які були змушені покину- ти окуповані території Донецької та Луганської областей, створили Інтеркультурний гід Івано- Франківськом. Він розповідає про культурне розмаїття міста голосами представників різних соціальних груп, що живуть у ньому.
2019 року, у серії інтеркультурних путівників Дрогобичем, Кременчуком, Лисичанськом і Мелітополем ми прагнемо проявити й показати різноманіття цих чотирьох міст.
