СЛУХАТИ СЕРЦЕ, БЕРЕГТИ ЛЮДЕЙ: ПЕРЕМОЖНИЦІ ПЕРШОГО SOCIAL SLAM IN UA ДІЛЯТЬСЯ ДОСВІДОМ, ІДЕЯМИ ТА НАТХНЕННЯМ

Інститут лідерства та управління (ІЛУ) УКУ спільно з Молодіжною організацією “СТАН” провели пілотний захід Social Slam in UA. Карантинні умови не стали на заваді суспільним інноваціям: перший в Україні Соціальний Слем успішно відбувся онлайн на платформі Zoom. Social Slam – це західний формат публічної події, в основі якого лежить інтелектуальний батл між учасниками. Громадські активісти та дослідники в декілька раундів представляють свої ідеї та пропозиції стосовно вирішення соціальних проблем. Аудиторія тим часом оцінює виступи, ставить питання і зрештою визначає переможців. Подібна відкритість і змагальність потребує від експертів виходу з зони комфорту та віднайдення зрозумілої мови для пояснення складних тем.

Пілотний слем зосередився навколо пошуку нових аналітичних методів прийняття рішень та ефективних управлінських інструментів для командної роботи. У заході взяли участь шість випускників магістерської програми з управління неприбутковими організаціями ІЛУ УКУ різних років. Приємно повідомити, що на першому слемі маємо відразу дві перемоги, адже наші спікерки Катерина Ганус та Анна Орловська набрали рівну кількість балів. Обидва виступи були тісно пов’язані з практичним досвідом авторок, пропонуючи нові погляди на розбудову громадянського суспільства в Україні. Ми поспілкувалися з Анною та Катериною про їхні дослідження, численні успішно реалізовані проекти та соціальну творчість.

Катерина Ганус – менеджерка київського осередку Української академії лідерства (УАЛ). Перед тим, як переїхати до столиці, працювала менторкою та координаторкою проектів УАЛ у Миколаєві. Навчалася в Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка та на магістерській програмі з управління неприбутковими організаціями ІЛУ УКУ. Протягом 2017-2020 років організувала та взяла участь у реалізації багатьох проектів у сфері молодіжної освіти, як-от “Школа громадської активності”, “Всеукраїнський форум відповідального лідерства” та інші. До УАЛ близько двох років була національної координаторкою ГО “Вишиваний шлях”, що сприяла розвитку туристичного сектору в Україні.

Про себе: 

“За статистикою кожен п’ятий молодий українець хоче емігрувати і залишитися за кордоном на все життя. Ми в УАЛ працюємо для того, аби талановита молодь діяла в Україні і брала відповідальність за себе та розвиток держави. 

Я дізналася про УАЛ у червні 2016 – завітала в гості до студентів найпершого випуску з гостьовою лекцією про проект, який координувала того часу. І була вражена рівнем дискусій молоді, їхньої відкритістю та активністю. Через рік закінчила магістратуру Інституту міжнародних відносин Шевченка і подалася на вакансію менторки в УАЛ. 

У вересні 2019 очолила київський осередок УАЛ. Я обожнюю свою роботу. Це місце нескінченного росту та розвитку, це місце, де можеш відчути себе творцем, що долучений до величезної місії – створення України нової якості через виховання молоді. Це велика втіха працювати в колі однодумців та з талановитими підлітками. Це набагато більше ніж робота, це стиль життя. Я дуже вдячна УАЛ. У нас панує атмосфера постійного вдосконалення, роботи над собою та пригод. Також оскільки ми неформальна освіта, то у нас цікаво та є атмосфера відкритості. Є також відчуття долученості до великої спільноти УАЛ. За 10 місяців команда осередку та студенти стають дуже близькими, бо фактично живуть пліч-о-пліч 24/7, разом навчаються, долають труднощі, втілюють проекти. Коротше, я можу говорити про Академію цілодобово, бо дуже її люблю”.

Анна Орловська – soft-skills-тренерка з міста Олександрія Кіровоградської області. Засновниця Тренінгового центру “Мозаїка”. Розробила більше 10 стратегій з оргрозвитку та ефективної комунікації на замовлення ГО і підприємців. Любить Scrum та соціальні експерименти. Навчалася у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого та на магістерській програмі з управління неприбутковими організаціями ІЛУ УКУ. Понад 10 років працювала в системі безоплатної правової допомоги, займалася адміністративною координацією 45 офісів із надання БПД у 23 областях на національному рівні. Наразі є професійною тренеркою в галузі “soft skills”, бере участь в розбудові громадських мереж в рідному місті.

Про себе:

“Мені 30, і я тричі змінювала кар’єру. У 18 я стала юристом громадської приймальні Фонду милосердя та здоров’я. До мене щодня приходили малозабезпечені люди, я безоплатно консультувала їх, складала процесуальні документи, представляла інтереси в суді. Та з часом я вигоріла. Побачила, що одні й ті клієнти приходять знову і знову. Тільки я допомогла вирішити їм одну проблему, як вони знаходили іншу. Я бачила, що потрібно досягнути системних змін.

Коли Міжнародний фонд “Відродження” почав втілювати концепцію “Посилення правових можливостей бідних верств населення”, я долучилася до ініціативи. У 2010 році і разом з командою Фонду взялася за координування пілотних офісів Мережі правового розвитку (у той час вони називалися Центрами правової інформації і консультації). Потім ініціатива стала всеукраїнською. Та для подолання бідності мало просто забезпечення доступу до правосуддя бідних. Потрібно підвищити рівень освіченості людей. З цією метою в 2020 р. я заснувала Тренінговий центр “Мозаїка”, щоб боротися з бідністю не лише через доступ до правосуддя, а й через якісну освіту”.

Привіт! Щиро вітаємо з успішним виступом! Давайте почнемо з того, які назагал враження від участі в першому Соціальному Слемі в Україні? Подібний формат на Заході все ж народився колись як цілком “офлайновий”: йшлося про живі публічні змагання в клубах, барах і аудиторіях. Чи став для вас перший слем викликом, враховуючи карантинні обмеження?

Анна Орловська: Враження, що Слем на часі. Актуально і затребувано. В умовах світової кризи важливо мобілізуватися і популяризувати наукові дослідження, які можуть допомогти подолати негативні соціально-економічні наслідки. У форматі слему на мою думку це зробити найпростіше і найуспішніше, адже ніхто крім власне авторів дипломних робіт не зможе їх краще описати, представити і ніхто крім слухачів у залі не може так об’єктивно оцінити, наскільки актуальна робота, наскільки зрозуміло і вдало вона презентована. Змагання – це хороший фільтр. І додатковий стимул для мене особисто. Я люблю здорову конкуренцію, люблю експериментувати, пробувати нові, інноваційні програми. Тому мені сподобалося. Із задоволенням долучилася би до наступних слемів у ролі слухачки, бо дійсно можна швидко зрозуміти зміст великої дипломної праці і визначити, що варто застосовувати. Так, участь у такому інноваційному заході стала викликом для мене як захоплююча пригода. Це щось нове, що я зробила вперше.

Катерина Ганус: Сподобалося! Незвичний формат і слемилася вперше. Викликом не було, бо люблю публічні виступи і обожнюю тему свого диплому – про розвиток команд. Скорше, справді цікава пригода. 

Протягом слему ви разом з іншими учасницями та учасниками представляли результати своїх досліджень, проведених під час навчання на магістерській програмі з управління неприбутковими організаціями ІЛУ УКУ. Як би ви окреслили головні ідеї ваших робіт для тих, хто не зміг долучитися до заходу? Обидва проекти тісно пов’язані з практичною стороною вашої досвіду, чи не так?  

К. Г.: Найперше скажу, що моя дипломна робота є абсолютно пов’язаною з практичною роботою в УАЛ. Я робила дослідження щодо взаємодії в команді шляхом опитування 70 працівників. Проводила глибинні інтерв’ю з членами команди одного з осередків. Робота в УАЛ є начисеною і непростою, вона потребує великої віддачі власного ресурсу. Крім того, кожен працівник – це рольова модель для студентів, що вимагає постійної роботи над особистістю. Робота менеджера – підтримати команди та допомогти їм розкрити максимум свого потенціалу. На основі отриманих даних та вивчення теоретичного матеріалу, я розробила практичні рекомендації для менеджерів осередків по роботі з командою. Вони можуть бути актуальними не лише для УАЛівців.

Серед теоретичних напрацювань можу порадити загуглити Тім Канву, почитати Ф. Лалу про “Організації майбутнього”, модель Дрекслера-Сіббета (сім стадій командотворення), командні ролі за Белбіним. Я вважаю, що одна з задач керівника – розвивати якісну корпоративну культуру в своїй команді. УАЛ-Київ – це про зворотній зв’язок (не тільки від керівника працівнику, а й в усіх напрямках), про можливість і важливість помилок і ставлення до них. Про аналіз роботи і спільні рефлексії, про атмосферу, де кожен може розвиватися, навчатися і зростати, водночас віддано працюючи задля втілення спільної місії.

Мені здається, що наша модель організації командної роботи відрізняється від “класичних управлінських методів” майже усім. УАЛ – нестандартна організація, де люди не просто працюють разом з дев’ятої ранку до шостої вечора. Члени команди нашого осередку разом підкорюють вершини, бігають напівмарафони, іноді до ночі проводять рефлексії чи обговорення зі студентами, працюють разом над дуже чутливим конструктом – молодою людською особистістю (Мені подобається метафора про те, що УАЛ – лабораторія формування особистостей). Тому члени команди є набагато «ближчими» одне до одного. І тут стандартних методик недостатньо. Тому я розробляла абсолютно авторську програму по роботі керівника з командою. Серед речей, які ми робимо, є бесіди керівника з усіма членами команди кожні два місяці – про роботу, цілі, фідбек, труднощі. З такою ж регулярністю проводимо групову сесію – виїжджаємо з осередку в нову локацію і працюємо над командною динамікою, проводимо фідбек-сесії, спілкуємося, аналізуємо, стратегуємо. Ми робимо рев’ю тижня, огляд і рефлексію місяця: визначаємо досягнення та провтики. Думаємо, як можна покращити роботу. З кейсів – робили таку штуку, як “мудрий вівторок”. Це коли кожен член команди готує на 15 хвилин якийсь цікавий матеріал на ту тему, в якій він шарить, або яка його захоплює. Або ж пригадує якийсь інсайт. І ділиться з колегами найсоковитішим. Наприклад, Настя нам зробила краш-курс з історії сучасного мистецтва, Сінавер поділився цікавим матеріалом про лідерство, Ауріка – про здорове харчування. Так ми стаємо мудрішими один від одного і також зростаємо, ділячись досвідом і знаннями з іншими. У нас також купа веселих кейсів. Наприклад, ми перевдягалися в образи і одяг одне одного і на одній з навчальних сесій зі студентами вели себе як хтось із наших колег. Говорили фірмові фразочки і так далі. Це був подив для студентів, а для нас – можливість краще відчути одне одного. 

А. О.: У моєму дипломному проєкті досліджено дві концепції: соціальне підприємництво у сфері неформальної освіти та посилення правових можливостей бідних верств населення. Остання полягає в захисті права власності, підприємницьких, трудових прав та забезпеченні доступу до судочинства. 

Теоретично сфокусувавшись на захисті цих чотирьох ключових прав мало би вдатися подолати бідність, на чому я концентруюсь. До прикладу, уявімо, що малий підприємець заробляє на життя з продажу продуктів харчування. Власним автомобілем він доставляє товар у сільський магазин. Якщо незаконно звинуватять і арештують авто, то він втратить прибуток. Порушення права власності призводить до втрати доходу, що рівнозначно порушенню трудових прав. Потім він не зможе оплатити послуги адвоката, захистити свої права у суді. Відбудеться порушення права доступу до судочинства. Так взаємозв’язані ці ключові права, і порушення кожного з них призводить до бідності. Для забезпечення доступу бідних людей до судочинства створена державна система безоплатної правової допомоги та працюють правозахисні громадські організації, офіси Мережі правового розвитку. 

Практично для подолання бідності замало втілення концепції посилення правових можливостей бідних верств населення. Пропрацювавши десять років у сфері безоплатної правової допомоги я зрозуміла, що одні й ті ж люди системно зіштовхуються з порушенням прав через брак освіченості. Тому паралельно потрібно розвивати соціальне підприємництво у сфері неформальної освіти. Соціальне підприємництво спроможне отримувати доходи та ефективно розв’язувати проблеми: бідність, безробіття, низьку якість освіти. Ні державні інститути, ні бізнес, ні громадськість впоратися самотужки не зможуть. Тому концепція соціального підприємства у поєднанні з ефективною неформальною освітою набуває значення і суттєво доповнює концепцію посилення правових можливостей бідних верств населення. Якісна освіта підвищує рівень доходів. За кошти, виручені соціальним підприємством на користь громадської організації, остання має можливість створити доступ до сучасної освіти малозабезпечених людей. Також наявність коштів дозволяє залучати до своїх судових спорів кращих адвокатів. 

Через це я переконана, що освіта і доступ до правосуддя мусять йти пліч-о-пліч. Тільки так можливо подолати бідність, обєднавши зусилля державних інститутів, бізнесу та громадськості.

 Якщо говорити про ефективне застосування ваших напрацювань у розбудові громадянського суспільства, на чому слід зробити акценти? Як ви використовуєте розроблені концепції у власній діяльності сьогодні, і які є успіхи? Корисно буде згадати також про методи роботи з кризовими явищами, виходячи з вашого досвіду.

К. Г.: Я будую свою взаємодію з командою, базуючись на усвідомленні, що кожен із моїх працівників – самодостатня, свідома, цілісна, творча та неповторна особистість. Думаю, визначальним є ставлення. Базова повага і розуміння, що усі ми різні, і в цьому наша сила. Друге – бачити за працівником не тільки робочу функцію, а і людину з її сильними сторонами та слабкостями, бути готовою підтримати. Я як керівник дуже зацікавлена в розвитку своїх співробітників. Повсякчас їх до цього заохочую. Так і я протягом півтора року поєднувала роботу в УАЛ із навчанням на магістерці ІЛУ УКУ. Ну і моє найулюбленіше. Комунікація – королева усіх процесів світу, я в цьому переконана. Тому відверта, вчасна і вичерпна комунікація з кожним членом команди must have для керівника. Щодо конфлікту – треба дати йому відбутися. Це неминуче в роботі з людьми, особливо на стадії штормінгу. Ми проводимо регулярні сесії зворотнього зв`язку, де люди мають можливість проговорити конкретні запити одне до одного та вирішити суперечки. Конфлікт – це не про сварку, це про різність поглядів. А це дуже важливо. І я тішусь, що члени моєї команди мають сміливість не погодитися зі мною, коли вважають що їх пропозиція чи ідея буде ефективнішою. Це велика цінність. Не очікую, що члени команди будуть завжди мовчки кивати головою на всі мої слова. Завжди рада різним думкам. Головне – якісно профасилітувати конфліктний процес. Дати змогу бути почутим і дійти до певного завершення процесу. Ну і рятує також розвинений емоційний інтелект. Без вміння управляти своїми емоціями та взаємодіяти з людьми працювати в УАЛ – зась.

А. О.: Мені вдалося перевірити та розвинути ідеї диплому після завершення магістерки. Як і передбачалося у дипломному проєкті, організаційна структура створеного мною тренінгового центру “Мозаїка” тісно переплітається з оргструктурою місцевих громадських організацій. Завдяки цьому центру вдається скоротити витрати. Звичайно, життя внесло свої корективи, і розроблений бізнес-план дещо відрізняється від існуючої ситуації. Наприклад, наша команда планувала запустити двомісячні курси з розвитку soft skills у Олександрії для підлітків. Через пандемію коронавірусу і введення карантину курси відклали і розпочали втілювати онлайн проєкт Mozaikastudy з розвитку персонального бренду для жінок і малих підприємців. Та в цілому життєздатність бізнес-моделі ГО+ФОП доведена.

Тренінговий центр “Мозаїка” спеціалізується на розвитку soft skills, навичок майбутнього та організаційному розвитку. Цільовою аудиторією є підлітки, жінки, малі підприємці і громадські активісти. До речі, я сказала, що вийшло навіть розвинути ідеї викладені у дипломному проєкті. Це стосується співпраці з громадськими активістами. Нещодавно ми придумали взаємовигідний 3-х сторонній формат співпраці (Win-win стратегією взаємодії). Команда тренінгового центру “Мозаїка” створила пакет послуг до якого входять персональні консультації з проектного менеджменту та щоквартальні майстер-класи з організаційного та особистого розвитку. Громадські активісти щомісячно сплачують 100 грн. внеску до організації і на правах асоційованих членів останньої користуються послугами “Мозаїки”. Зі свого боку тренери “Мозаїки” мають можливість протестувати нові тренінгові програми у дружній аудиторії, отримати якісний зворотній зв’язок, популяризувати наші освітні продукти у процесі розробки. 

На мою думку, “прокачка” soft skills – це страховка від бідності та ключ до успішної самореалізації. В однаковій мірі ця теза стосується і досвідчених спеціалістів, і молоді, яка тільки визначається з професією. Саме soft skills допомагають адаптуватися до змін у сьогоднішньому, непередбаченому світі і зробити так, щоб професіонал із розвинутими hard skills раптом не опинився без роботи просто тому, що не встиг вчасно переорієнтуватися. А молодь, що стоїть перед вибором професії сфокусувалася на розвитку затребуваних у майбутньому навичок і успішно самореалізувалася, а не лишилася безробітною через автоматизацію. Експерти прогнозують, що до 2030 року зникне 53 професії, натомість з’являться 186 нових. До цих змін треба готуватись вже зараз. Я рекомендую погуглити Атлас професій, подивитися які професії з’явилися і які компетенції потрібно розвивати.

Дякуємо за вичерпні відповіді! Наостанок, що би ви могли порекомендувати або побажати молодим лідерам, які тільки-но починають свою діяльність із розбудови громадянського суспільства? На які ”граблі” краще не наступати?

А. О.: Слухайте серце, використовуйте нові можливості, знаходьте наставників, обирайте середовище, яке буде вас розвивати, старанно працюйте і посилюйте soft skills. Ви досягнете успіху та знайдете свій шлях у крихкому світі. 

Якщо ви сповнені ентузіазму створити власну громадську організацію, то перш ніж братися за її заснування, рекомендую отримати досвід роботи чи волонтерства у давно існуючій, сильній організації, яка працює у вашій сфері. Приєднавшись до успішної команди, ви зможе її підсилити та взяти максимум досвіду (проектного менеджменту, фандрейзингу, управління та створення команд). Разом з тим не потрібно забувати про себе, розвиток особистого бренду. Шукайте наставників і дбайте про розвиваюче середовище.

К. Г.: Подбайте про ресурс. Будувати громадянське суспільство ефективно тоді, коли це довготермінова історія. А для того потрібен ресурс. На старті продумайте, що забезпечить ваше виживання і сталість. Не робіть все самостійно. Я так діяла в попередній організації. Зараз чітко розумію, що здатності і можливості однієї людини – обмежені. Взаємодійте, будуйте команди, створюйте партнерства і мережі. Тільки так робляться великі справи. 

Задавайте собі питання «Навіщо». Навіщо ви існуєте як організація? Навіщо вам цей проект? Яку цінність він принесе суспільству? Яким буде довгостроковий вплив? Не робіть проекти заради проектів. Запитайте свою цільову аудиторію, чи воно їм треба. Проведіть дослідження – які потреби громади, чого їм бракує, що їх підсилить? І задовільніть цю потребу через свою діяльність. Згодом візьміть в учасників зворотній зв’язок і проаналізуйте його.

Бережіть себе і свою команду. Це найважливіше в секторі НГО. Дбайте про свій ресурс. Знайдіть власні джерела відновлення. Підтримуйте інших. Бо люди – це найскладніше, однак і найпрекрасніше, що у нас є.

Спілкувалися

Андрій Волик і Максим Осадчук