“Важливо працювати з людьми, цінності та цілі яких ти поділяєш”, – Наталія Литвин, 25 років, Рівне, координаторка коаліції “Енергетичний перехід”

Поступ в житті суспільства вимагає не лише матеріальних ресурсів, але й, перш за все, зміни способу мислення широких груп людей. Звички, сформовані десятиліттями, трансформуються найважче. Саме тому експерти одноголосно твердять, що поширення енергетичної грамотності грає в реформуванні енергетики не менш важливу роль, ніж модернізація виробничих потужностей. “Наприклад, коли ми говоримо про енергоефективні проєкти – це не тільки інфраструктурна модернізація будинку, це також і зміна звички споживання ресурсів, що в результаті відображається на сумах в платіжках за комунальні послуги, – розповідає Наталія Литвин, координаторка коаліції громадських організацій та муніципалітетів “Енергетичний перехід”. – Оптимізація використання енергоресурсів далеко не завжди є дороговартісною справою, у більшості випадків достатньо зміни повсякденної поведінки та впровадження простих заходів з енергозбереження”. 

Протягом останніх років Наталія Литвин працює над розвитком і промоцією відновлюваної енергетики в Україні. Об’єднання “Енергетичний перехід” створене у 2018 р. як спільна платформа громадських організацій і органів місцевого самоврядування, та сприяє переходу країни до відновлюваної енергетики. В сфері професійних обов’язків спеціалістки – менеджмент внутрішньої багаторівневої діяльності організації, а також комунікація з партнерами та іншими залученими сторонами:

“Цілі, які ми ставимо перед собою, стосуються держави в цілому, громад та домогосподарств. На державному рівні ми спільно з партнерами беремо участь у формуванні  порядку денного енергетичної та кліматичної політики , у якому підвищення енергоефективності у всіх секторах та розвиток ВДЕ є пріоритетами. Громадам ми допомагаємо розробляти та впроваджувати Плани дій зі сталого енергетичного розвитку та клімату (ПДСЕРК). Щодо домогосподарств – підвищуємо обізнаність українців, створюємо фінансові інструменти  для розвитку ВДЕ та енергофективності, боронимо інтереси власників дрібних об’єктів ВДЕ”.

Вже третій рік поспіль коаліцію “Енергетичний перехід” очолює відома в українському природоохоронному русі рівненська спільнота “Екоклуб”. Останнє десятиліття організація робить особливий наголос на питаннях енергозбереження. Наталія долучилася до “Екоклубу” як волонтерка в 2017 р., будучи студенткою спеціальності “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”. Ще з студентських часів дівчину найбільше цікавила оптимізація використання ресурсів задля захисту довкілля. Тема енергоефективності стала логічним наступним кроком на шляху її професійного зростання. Почати довелося відразу з практики:

“Першим моїм великим завданням як волонтерки була участь в інформаційному турі містами України під гаслом “Енергонезалежність – наша спільна справа”. Ми розповідали українцям про переваги та можливості застосування ВДЕ, необхідність підвищення енергоефективності у будинках. Демонстрували сонячний концентратор та сонячний колектор для нагріву води, виготовлені власноруч. Усі необхідні нам у роботі електроприлади на вулиці міста працювали виключно від одного джерела – сонячної панелі, розміщеної на даху мікроавтобуса. Це привертало увагу. Водночас ми збирали підписи людей за збільшення державної фінансової підтримки енергоефективних практик до мінімум 1% національного та місцевих бюджетів. До слова, в жовтні 2021 р. Верховна Рада ухвалила Закон “Про енергоефективність”, що містить вимогу передбачати щорічно не менше 1% видаткової частини державного бюджету на енергоефективні заходи”.

В січні 2020 р. Литвин зайняла посаду координаторки коаліції “Енергетичний перехід”. Це був чи не найскладніший час для української відновлюваної енергетики. Фактично протягом одного року галузь пережила кризу неплатежів, зниження “зеленого тарифу”, невиконання Урядом і енергетичним  Регулятором підписаного раніше Меморандуму з виробниками “зеленої” електроенергії.. “При цьому в ЗМІ активно поширювався негативний дискурс стосовно відновлюваної енергетики”, – згадує Наталія. Це спричинило додаткові проблеми в просуванні ВДЕ в суспільстві. На перший план в діяльності коаліції тоді вийшла просвітницька робота, а також адвокація – захист інтересів малої ВДЕ-генерації в політичному полі, зокрема через звернення до депутатів і посадовців, які приймали відповідні рішення.

“Найбільшим викликом сьогодні є те, що люди, які приймають рішення, не завжди усвідомлюють загрози. Дискусія навколо енергоефективності, енергетичного переходу, декарбонізації і викликів зміни клімату стають гучнішими. Однак, на жаль, розмов все ще значно більше, ніж реальних дій. Зі свого боку ми прагнемо на систематичній основі доносити до влади і суспільства, що підвищення енергоефективності та розумний розвиток відновлюваних джерел енергії є життєво необхідними заходами для попередження подальшого руйнування довкілля, включно зі зміною клімату. Такі дії є першочерговими для розбудови України”.

Попри те, що енергетичний перехід в нашій країні просувається повільніше, ніж потрібно, Наталія Литвин залишається оптимісткою. Підтримувати власну активістську мотивацію на високому рівні їй допомагає українське громадянське суспільство, яке, поза сумнівом, заслуговує на високу оцінку.

“Мені пощастило працювати із спроможними громадськими організаціями, які докладають зусиль, щоб змінювати ситуацію в Україні.  Вважаю великим успіхом, що громадськість все більше долучається до дискусій та використовує наявні методи впливу – звернення до профільних інституцій, участь у робочих групах, підписання петицій, кліматичні марші тощо”.

Ще один привід сподіватися на краще майбутнє – молодь. Галузь стрімко розвивається, потребуючи нових фахівців. Можна впевнено сказати: ті, хто зараз вчиться на профільних спеціальностях у вишах або лише готуються до вступу, точно не залишаться “за бортом”. Литвин рекомендує планувати траєкторію свого професійного розвитку якомога раніше:

“Треба визначитись, який із напрямків енергетики вам найбільш цікавий для вивчення, і розвиватись саме в ньому. Енергетичний сектор – це десятки галузей господарства, що досліджують і використовують енергетичні ресурси. Ваш особистий вибір здатен вплинути на розвиток сфери в цілому”.

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів.

Фото з особистого архіву Наталії Литвин

“Робота на благо своєї країни – це стиль життя”, – Анна Акерманн, 32 роки, Київ, спеціалістка з кліматичної та енергетичної політики громадської організації “Центр екологічних ініціатив “Екодія”

Як і коли Україна має повністю “пересісти” на відновлювані джерела енергії (ВДЕ)? Хто є рушієм енергетичного переходу? Яким чином відмовитися від викопного палива без ризиків для економіки? Як зробити житло та господарство енергоефективними? Всі ці питання знаходяться в фокусі професійної уваги Анни Акерманн, фахівчині з кліматичної та енергетичної політики, членкині-співзасновниці ГО “Центр екологічних ініціатив “Екодія”. Організація на системній основі займається просуванням “зеленої енергетики” в Україні задля збереження довкілля та стримування глобального потепління. Найамбітніша мета “Екодії” – перехід нашої країни на ВДЕ до 2050 р.

“Кліматична проблема – це глобальна проблема, – розповідає Анна. – В Україні велика частина викидів парникових газів, близько 40 відсотків, продукується енергетичними потужностями, які є відверто застарілими. Ми – індустріалізована та повністю електрифікована країна, і це велика кліматична відповідальність, адже й викиди у нас великі порівняно з багатьма іншими країнами. Зараз перед нашим суспільством стоїть дуже складне завдання: оновити економіку та технології відповідно до викликів XXI ст., як геополітичних, так і екологічних. Загалом робота є дуже комплексною. Це аналітика, комунікація, взаємодія з громадськістю, адвокація енергетичних реформ з метою  прийняття конкретних законів або рішень на рівні державної виконавчої влади, Уряду. Нині наша команда аналізує нові технологічні рішення, що пропонуються високопосадовцями, як-от використання водневих технологій в контексті “зеленої енергетики” або уловлювання та зберігання вуглецю”.

Головним профілем діяльності Анни Акерманн в “Екодії” є вирішення проблем енергоефективності, а також кліматична політика, особливо в точках її перетину з енергетикою. Анна  поринула в цю галузь ще до створення “Екодії”, долучившись до реформи державних стандартів в 2017 р. як експертка. Саме тоді були ухвалені всі основні закони стосовно енергоефективності будівель, що стало важливим проривом в плані відповідального ставлення до економії енергії.

“Для оновлення законодавства я працювала з політиками, громадськими рухами, експертами, вела енергетичний напрямок в одному з найактивніших на той час об’єднань громадських організацій країни “Реанімаційний пакет реформ”. В цей період зустріла чимало крутих людей, що роками самовіддано рухають наше суспільство вперед. Вони надихають мене й досі! Якби не неймовірні фахівці та активісти навколо, не знаю, чи вдалось би реалізувати так багато проєктів та планів в цій сфері”. 

До царини енергетики Анна Акерманн свого часу потрапила майже випадково. По завершенні школи батьки-інженери спонукали дівчину йти по їхніх стопах. Сама ж вона вагалася до останнього, тож, вирішила подавати документи відразу на декілька спеціальностей. По балах пройшла в Київський політехнічний інститут (КПІ) на енергетичний факультет.

“Хоча про енергетичну галузь я на момент вступу не знала нічого, доволі швидко стало зрозуміло – це щось цікаве і класне. Моєю спеціальністю на потоці були теплові електростанції, але паралельно я почала знайомитися й з іншими енергетичними напрямками, читати міжнародні новини про ВДЕ та “зелені реформи”.

Вже під час здобуття базової освіти Акерманн відвідала декілька науково-практичних заходів за кордоном, присвячених охороні довкілля та енергетичній трансформації. По завершенні магістерки в КПІ випускниця виграла стипендію Європейського Союзу і продовжила навчання на спільній міжнародній програмі Центрально-Європейського університету (Будапешт, Угорщина), Університету Манчестера (Велика Британія) і Університету міста Лунд (Швеція) з екологічної політики. Наступні два роки дівчина провела в спілкуванні зі студентами з усього світу.

“В нашій групі вчилося 40 людей з різних країн: від Індії та Японії до США та Мексики! Моя магістерська робота була присвячена розвитку української енергетики і перспективам її реформування. Під час подій Революції Гідності я перебувала на навчанні в Манчестері, але мені дуже хотілося бути в Україні. Я просто розривалася на частини. Коли настав момент обирати, що робити далі, мій тоді ще хлопець, а зараз чоловік сказав: “Зараз ситуація складна, але саме тому потрібно повертатися. В Україні буде ставати тільки краще”, – і ми вирішили, що маємо повертатися. Тут я майже відразу стала працювати за покликанням. Вважаю, що в Україні є величезний потенціал для розвитку, особливо в громадському секторі”.

В 2017 р. Акерманн взяла участь в підготовці проєкту, який вважає одним з найбільших своїх успіхів по сьогодні. “Платформа сталого розвитку” – унікальне для України об’єднання вугледобувних міст і організацій навколо спільної мети: пошуку нової економічної спеціалізації в умовах поступового скорочення видобутку та споживання викопного палива. Перехід до “зеленої енергетики” неминуче передбачає відмову від використання вугілля, що своєю чергою призведе до занепаду так званих “вугільних регіонів”. Подібна сумна перспектива може спіткати не лише Донбас, але й шахтарські міста Західної України. Аби не допустити колапсу, слід вже зараз створювати передумови для соціально справедливої трансформації цих населених пунктів.

“В якийсь момент ми зрозуміли, що громади, зайняті в основному  на видобутку вугілля, є одними з найвразливіших. Наші експерти разом із правозахисниками приїжджали до вуглевидобувних центрів та розповідали людям на місцях про реформу енергетичного сектору, ознайомили їх з новими економічними моделями, що здатні забезпечити виживання таких міст. Восени того ж 2017 року ми зібрали представників громад, мерів міст і місцевих депутатів, на першу дискусію, присвячену справедливій трансформації вугільних регіонів. Більшість присутніх визнали, що вугілля як енергоносій не має майбутнього, а значить, потрібно шукати нові підході. Чесно кажучи, в той момент в мене покотилися сльози по щоках, адже я не очікувала, що люди будуть готові так відверто говорити про проблему. Тоді була започаткована дискусія, яка триває і розвивається й дотепер. На нинішньому етапі наше завдання – виносити думки та ідеї цих міст на загальнонаціональний рівень, робити так, щоб їх “чули” у владі”.

Попри помітні позитивні результати енергетичного реформування останніх років в Україні, на порядку денному лишаються проблеми, які, каже Анна, розв’язати складно. Так, чи не найбільшим викликом для досягнення енергоефективності є відсутність необхідної ініціативи “знизу”: люди не готові об’єднуватися заради скорочення надмірного споживання енергії. Дуже часто навіть в межах одного багатоквартирного будинку мешканці просто не спілкуються між собою, не довіряють одне одному. Що вже казати про спільні проєкти на кшталт утеплення будівлі, які потребують вкладення чималих коштів, часу та сил.

“На сьогоднішній день на всю країну маємо лише кілька  тисяч ОСББ, які зібралися і здійснили рекомендований комплекс заходів із термомодернізації. Що робити зі всіма іншими десятками тисяч багатоквартирних будинків та мільйонами приватних – поки не дуже зрозуміло. Крім того, великою проблемою є монополії на енергетичному ринку, а також політичний популізм. Все це, м’яко кажучи, не сприяє здоровому сприйняттю екологічного реформування енергетики в нашому суспільстві. “Прості відповіді” тут вочевидь не працюють”.

Проте для ентузіастів своєї справи кожен виклик, яким би складним він не був, це можливість відкрити нові шляхи і запропонувати нестандартні рішення. Якщо ти працюєш для людей і знаходиш у них натхнення, “зійти з дистанції” буде не так вже й просто, – посміхається Анна Акерманн. Тим більше, коли йдеться про зусилля, спрямовані на запобігання найгіршого сценарію кліматичної кризи:

“Для мене в цьому криється майже невичерпне джерело мотивації, аж до мурашок по шкірі. Мова йде про те, який світ ми залишимо у спадок наступним поколінням. А молодим людям, які зараз шукають себе в енергетиці та екології, хочу порадити – йдіть за покликом серця туди, де вам найцікавіше. Наша сфера має дуже різні відтінки: від інженерії ВДЕ до політичного та громадського менеджменту процесів. Повірте, робота тут знайдеться для всіх”.

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів.

Фото з особистого архіву Анни Акерманн

“Мене захоплює драйв енергетичного сектору!” — Валентина Белякова, 38 років, Київ. Президентка Жіночого енергетичного клубу України, директорка “TIU Canada” в Україні

“Всі успішні жінки мають одну спільну рису — вони боролися і щоденно продовжують боротися за свою гідність, за право бути почутими попри гендерні стереотипи, завдяки професійним якостям і знанням”, — із запалом в очах  розповідає Валентина Белякова. Валентина знає, про що говорить. Вона — топ-менеджерка одного з найбільших міжнародних інвесторів в галузі відновлюваної енергетики в Україні — канадської компанії “TIU Canada”. Крім того, Валентина очолює єдине національне об’єднання жінок-енергетикинь – Жіночний енергетичний клуб України (ЖЕКУ). Організація, створена фахівчинями енергетичного сектору для взаємодопомоги та подолання дискримінації на робочому місці, нині об’єднує близько 200 учасниць, серед яких інженерки, науковиці, правозахисниці, народні депутатки тощо.

Задля посилення ЖЕКУ USAID Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ) організував навчання для представниць організацї, а також підтримав її у проведенні щорічної конференції “Енергетика без гендеру”. Властиво, головна мета діяльності ЖЕКУ — зменшення гендерного розриву в українській енергетиці. Йдеться не тільки про відсоток жінок у професіях енергетичного спектру, який статистично досі залишається здебільшого “чоловічою” сферою, але й про створення рівних умов для фахового розвитку, доступу до кар’єрних можливостей і прийняття рішень. Ті ж, хто вважає, що вся робота в цьому напрямі вже зроблена, помиляються.

“Коли тільки виникла ідея створення Жіночого енергетичного клубу України, я вирішила оголосити про неї під час публічного обговорення на  конференції “Енергетичний день”. І от, після серії чудових виступів спікерів, чоловік із залу піднімає руку (як виявилося, це був представник громадської ради при Міністерстві енергетики) і каже: “Та скільки можна обговорювати якісь гендерні проблеми, йдіть додому варити борщі, залиште енергетику чоловікам”. Коментарі тут зайві. На жаль, поки зарано говорити про відсутність стереотипів щодо жінок в енергетичних професіях” – зазначає Валентина.

Про це свідчить і масштабне дослідження “Жінки та чоловіки в енергетичному секторі України”, яке ЖЕКУ реалізував протягом 2018—2019 рр. у партнерстві з Інститутом економіки та прогнозування НАН України і Апаратом Урядової уповноваженої з питань гендерної політики, за підтримки Фонду ім. Г. Бьолля. USAID Проєкт енергетичної безпеки взяв за основу результати дослідження для проведення власного комплексного аналізу гендерної ситуації в галузі. Це дозволило створити першу дорожню карту впровадження принципів рівності статей в українському енергетичному секторі.

Вирішення таких проблем, як різна оплата праці для жінок і чоловіків на одних й тих самих посадах, “стеля” кар’єрного зростання для жінок і поширені гендерні упередження, вимагає систематичної уваги з боку суспільства.

“Україна потребує значних кроків для подолання стереотипів: це і навчання, і менторство, і просвітницька робота. Але найголовніше — зміни на законодавчому рівні, зокрема прийняття квот. Бо зараз ти весь час маєш комусь щось доводити. Жінок майже не беруть на керівні посади в державні компанії або в ради директорів при акціонерних товариствах енергетичного сектору, не кличуть їх і на тематичні теле- і радіопередачі для обговорення питань гендерної рівності”, — каже Валентина.

Сама Белякова свідомо вирішила пов’язати життя з енергетикою ще у школі, вбачаючи в цій професії значний потенціал. Тиск гендерних упереджень дівчина відчула на собі відразу ж при вступі до університету. Вона згадує цю історію як поштовх до змін у галузі, впровадженням яких зараз і займається:

“В університеті декан запитав мене напряму: “Чому ти йдеш на цю спеціальність (“Енергетичний контроль та маркетинг: електротехнічні системи електропередач”)? Сюди ж йдуть вчитися переважно  хлопці-трієчники (!); невже ти збираєшся лазити по стовпах та вкручувати лампочки?” І то був тільки початок: я мала постійно доводити викладачам, що розбираюсь в темі, незважаючи на стать. Мабуть, це загартувало мене і як особистість і як спеціалістку — університет я закінчила з червоним дипломом”.

По завершенні університетської програми Валентина не припинила вчитися, поєднуючи особистий розвиток з роботою на енергетичних підприємствах. Наразі жінка має за плечима три вищі освіти, низку національних і міжнародних курсів, шкіл і тренінгів. “Можу впевнено сказати, що енергетика — це не лише вкручування лампочок на стовпах”, — посміхається Белякова.

Сьогодні зусилля Валентини Белякової спрямовані не тільки на допомогу жінкам-фахівчиням, але й на залучення до розвитку української енергетики університетської молоді і школярів. Валентина бачить серйозну проблему у “відтоці мізків” з України. Аби мінімізувати втрату “людського капіталу” діяти треба вже зараз.

Енергетичний сектор мільйонами ниток пов’язаний з іншими сферами. Він є основою для належного функціонування і розвитку економіки. Через це розбудова енергетики, оновлення існуючих потужностей у відповідь на сучасні виклики і розвиток інноваційного потенціалу галузі, складають базову передумову прогресу.

“У мене дуже насичений графік, — ділиться Валентина Белякова, — але я обожнюю те, чим займаюся. Можливо, саме тому, що розбудова сучасної енергетики через впровадження ВДЕ, будівництво нових потужностей, рухається пліч-о-пліч з розбудовою суспільства через подолання стереотипів, підвищення обізнаності, інклюзивні практики. Я мрію про те, щоб Україна стала енергетично незалежною країною, в якій молодь буде створювати та впроваджувати нові технології, країною без гендерних упереджень, і жінки нарівні з чоловіками матимуть змогу без перешкод реалізувати свій фаховий потенціал.”

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів. 

Фото з особистого архіву Валентини Белякової

Добрі справи потребують доброї комунікації. Тим більше, коли йдеться про такий масштабний та невідкладний процес, як реформа енергетичного сектору країни. Кожен крок на цьому шляху вимагає послідовної роз’яснювальної роботи з владою, бізнесом і суспільством в цілому. Анна Богушенко, фахівчиня відділу енергетики громадської організації “Центр екологічних ініціатив “Екодія”, займається дослідженням і популяризацією переходу до “зеленого струму” в Україні. Вона переконана, що долучитися до енергетичної трансформації сьогодні може кожен, незалежно від професійного “бекграунду”, адже роботи тут вистачить на всіх:

“У просуванні переходу на відновлювані джерела енергії треба пам’ятати, що ВДЕ – це не тільки про чисте та безпечне довкілля. Це й про добробут громад, їхнє здоров’я, енергетичну незалежність та сталий розвиток. Майже кожна розмова про реформу енергетичного сектору супроводжується питаннями про справедливе майбутнє для міст, що залежать від видобутку викопного палива та його використання, про економічну доцільність. Розвиток ВДЕ-генерації на місцях обов’язково мусить базуватися на принципах соціальної справедливості: гроші від виробництва енергії слід спрямовувати на розвиток громади, а не в кишені великого бізнесу. Відповідно, взяти участь в енергетичній трансформації здатні всі: потрібні інженери, програмісти, проєктні менеджери, маркетологи, активісти, що допомагатимуть у популяризації нових підходів до забезпечення енергетичних потреб суспільства”.

Професійна діяльність Анни Богушенко спрямована на підтримку переходу до відновлюваної енергетики, адвокацію розвитку децентралізованої генерації та реалізацію освітніх проєктів з ВДЕ. Для “Екодії”, як і для багатьох інших організацій, що опікуються збереженням довкілля, “озеленення” енергетичного сектору є пріоритетним завданням, бо саме викиди парникових газів в результаті використання викопного палива шкодять екології чи не найбільше.

“Вплив людини на довкілля цікавив мене ще зі школи. – ділиться Богушенко, – Потім в університеті багато уваги приділялось кліматичній безпеці й відновлюваній енергетиці. Під час навчання я займалася створенням різних соціальних та екологічних проєктів, а під кінець магістратури потрапила до “Екодії”. Наукове дослідження зміни клімату для мене невіддільне від використання своїх знань заради пом’якшення наслідків кліматичної кризи. Адже енергетика – “античемпіонка” по викидах парникових газів, тому я вбачаю найбільшу ефективність роботи саме в цьому напрямку”.

Серед останніх проєктів, до яких була долучена Анна, варто назвати онлайн-курс про відновлювану енергетику “Зелене світло для Землі” на EdEra. Інтерактивна освітня програма створена для ознайомлення всіх охочих з тим, як пов’язані енергетика та клімат; що робить світ, аби “озеленити” енергетику; чи є вже країни або міста, які повністю перейшли на ВДЕ, а також, звісно, як йдуть справи з усім цим в Україні. Курс окремо акцентує увагу на “активістському чиннику”, даючи відповідь на питання, як кожен може взяти участь в енергетичній трансформації України.

Інша помітна ініціатива – дослідження “Україна після “зеленого” тарифу. Нові механізми підтримки відновлюваної енергетики”. Проєкт покликаний проаналізувати нові траєкторії розвитку ВДЕ в Україні, які прийшли на зміну відомому “зеленому тарифові”. В його аналітичних звітах описані такі інструменти регуляції енергетичного ринку, як “зелені” аукціони, net metering, прямі договори купівлі-продажу енергії, “зелені надбавки” та ін.

Окрім інтенсивної роботи в “Екодії”, Анна не полишає й академічну науку. Нині вона навчається в аспірантурі Одеського державного екологічного університету за кліматологічною спеціальністю.

“Зараз я досліджую тренди змін екстремальних кліматичних характеристик в Україні та їхнє прогнозування до середини сторіччя. Ці напрацювання можна використати для оцінки вразливості до кліматичних змін міст, зокрема – їхньої енергетичної безпеки. Громади та країна в цілому мають рухатися до енергонезалежності від імпорту вугілля, газу та урану. Слід підкреслити, що доцільність переходу на “зелені” технології доведена й економічно обгрунтована українськими науковцями з Інституту економіки та прогнозування НАН України у дослідженні “Перехід України на відновлювану енергетику до 2050 року”, яке було створене за підтримки Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні”.

Як і інші фахівчині української енергетичної сфери, Анна Богушенко звертає увагу на проблеми гендерної рівності у галузі, які, на жаль, ще далекі від вирішення. Йдеться не лише про звичні стереотипи, як-от “енергетика – не для дівчат”, але й про дискримінацію на робочому місці, ВУЗах та в профільних дискусіях. Разом з тим є й чимало приводів для оптимізму, адже з кожним роком представництво жінок і їхня суб’єктність зростає.

“Я та мої коліжанки стикалися з упередженим ставленням до присутності жінок в енергетичних темах. В той же час приємно бачити, що галузь тут не стоїть на місці. Наприклад, створюються жіночі простори для фахівчинь, які займаються дослідженням, адвокацією та освітою з гендерних питань. Зокрема – Жіночий енергетичний клуб, куди може вступити будь-яка робітниця цієї або ж дотичної галузі”.

На питання про професійну мету молода спеціалістка відповідає гаслом з Кліматичного маршу – акції на захист довкілля, яку традиційно ініціює “Екодія”: “А у мене мрія є – 100% ВДЕ!” Хочу жити в світі з чистим довкіллям і комфортним кліматом для всіх”. Для того, щоб ефективно рухатися до такої амбітної цілі і не “зійти з дистанції” на пів дорозі, Анна радить балансувати роботу, активізм і відпочинок у повсякденному житті.

“Не забувайте приділяти час хобі, близьким та друзям, правильному харчуванню та спорту. Коли відчуваєте, що самопочуття от-от погіршиться, візьміть відпустку. Треба вчасно сповільнюватися та давати собі відпочити, щоб не “вигорати”, займаючись справді важливими для суспільства речами”.

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів. 

Фото з особистого архиву Анни Богушенко

Весь минулий рік у проєкті “Молода енергія” тривала кропітка, але неймовірно цікава робота над одним з наших мегамедіапродуктів – крутим коміксом для молоді про енергетику. Ми створювали його для того, щоб зацікавити підлітків та молодь, яка роздумує над вибором не просто професії, а діяльності, яка би поєднувала в собі перспективність, важливість, фінансову незалежність, цікавість та цінності сучасного світу, що так стрімко розвивається.

Наш комікс вже зацікавив навіть дорослих колег та друзів, які знайомі зі сферою енергетики переважно завдяки платіжкам за комуналку.

У схожій ситуації опинилась героїня нашого коміксу – десятикласниця Тоня. Їй щиро подобається досліджувати енергетику, але дівчина переконана, що молоді тут пробитися важко. Особливо дівчатам. Чи вдасться Тоні побороти страхи і сумніви?

Комікс простою мовою розповідає про ринки газу та електроенергії, систему теплопостачання, відновлювану енергію. А ще на прикладі Тоні показує, що можливостей для молоді, зокрема дівчат, в енергетиці стає все більше.

Скачуйте комікс тут: українську та english версії, читайте про те,

• як формується ціна на газ та чому він стає інструментом політичного впливу,
• з яких рослин може вироблятись біопаливо
• що таке двозонні лічильники та як економити на зарядці електросамокатів
• доступно про вітчизняні “обленерго” та європейські енергомережі
• та ще багато цікавого і корисного.

і поширюйте to whom it may concern.

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) через Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ). Грантова ініціатива «Молода енергія» реалізовується громадською організацією «Молодіжна організація «СТАН». Погляди авторів не обов`язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів.

Світлана Поднебенна, 35 років, Маріуполь, докторка технічних наук, завідувачка кафедри систем автоматизації та електроприводу Приазовського державного технічного університету.

Відповідальність – це ціна помилки. Спеціалісти з електротехніки знають це чи не найкраще серед представників індустріальних професій. Важливість якісної освіти у електроенергетиці неможливо переоцінити. Світлана Поднебенна, яка з 2020 року очолює кафедру систем автоматизації та електроприводу Приазовського державного технічного університету (ПДТУ, м. Маріуполь), свідомо обрала “золоту середину” між наукою, виробництвом та поширенням досвіду, поєднуючи роботу в галузевому навчанні з дослідженням енергоефективності електротехнічних комплексів та електричних мереж. Минулого року Світлана здобула ступінь докторки технічних наук за спеціальністю “Електротехнічні комплекси та системи”, що стало результатом більш ніж десятилітньої профільної наукової діяльності.

“В свої студентські роки паралельно з навчанням я почала працювати в університетській лабораторії, Ми займалися дослідженням релейного захисту двигунів, багатокабельних ліній на промислових підприємствах Маріуполя. В результаті цієї діяльності були розроблені та впроваджені промислові зразки нових засобів релейного захисту енергосистем. Тоді з’явилася цікавість, бо недостатньо просто запам’ятати або зрозуміти основні закони перетворення енергії – треба бачити, як це працює на реальному виробництві. Зрештою це захоплення переросло у прагнення займатися наукою, вступ до аспірантури, подальший захист спочатку кандидатської, а згодом і докторської дисертацій. Впровадження власних розробок у виробництво, наукові ідеї та відкриття стимулюють працювати та розвиватися”.

Поднебенна бачить свою професійну місію в творенні навколо такого середовища, де кожен міг би втілювати власні творчі ідеї: розвиватися, займатися наукою, розробляти та створювати електротехнічні, електронні системи та пристрої, і своєю діяльністю приносити користь суспільству. Це вимагає від вчених виходити за межі лабораторій, безпосередньо долучатися до модернізації підприємств, будувати містки для порозуміння і співпраці з іншими спільнотами. Навіть, якщо часом для цього потрібно долати недовіру.

“Кілька років тому, – згадує науковиця – ми працювали над проблемою створення системи збудження синхронного двигуна великої потужності (3 МВт) на виробничому комбінаті. Це була дуже відповідальна робота, ми не мали права на помилку. Розробили шафу керування, в яку крім безпосередньо функцій керування збудженням двигуна додали ще функції керування коефіцієнтом потужності в залежності від стану споживання реактивної потужності в цеху та на комбінаті. Це мало призвести до економії споживання електроенергії. І було дуже цікаво спостерігати  зміну ставлення працівників комбінату, які на початку сприймали нас як молодих науковців, які до практики не мають жодного відношення. Але згодом з’явилась повага, коли наша система почала працювати, і вони отримали реальну економію в своєму цеху”.

Кар’єра енергетикині для Світлани розпочалася ще в старшій школі, коли дівчина захопилась  управлінням виробництвом і розподілом електричної енергії. Вступ на відповідну спеціальність до ПДТУ став як логічним рішенням, адже університет є флагманом технічної освіти на південному Сході Україні, так і неабияким викликом: конкурсний відбір для абітурієнтів був одним з найвищих у галузі. Вчитися нелегко, – говорить Поднебенна, – адже електроенергетика ставить обгрунтовано високі вимоги до своїх фахівців.

“Наша сфера розвивається дуже стрімко, дуже динамічно. Сучасний спеціаліст з електроенергетики має знати і мікропроцесорну техніку, і програмування, в тому числі програмування вбудованих систем, і розуміти принципи роботи нейронних мереж, нечіткої логіки. Для цього потрібно як регулярне оновлення матеріально-технічної бази для навчання, так і постійний розвиток самих викладачів, спілкування з науковою спільнотою тощо. І, мабуть, це найбільший виклик – робота у стані постійного недофінансування, коли матеріально-технічна база протягом десятиліть практично не оновлювалась”.

Як викладачка Світлана Поднебенна пропонує студентам максимально актуальний матеріал, і водночас сприяє розбудові навчальної інфраструктури для того, щоб учні мали можливість повноцінно практикуватися на базі університетських лабораторій. В 2020 році ПДТУ за підтримки USAID заснували у виші спеціалізовану лабораторію мікроелектроніки та робототехніки “Освітньо-комунікаційний простір Univer”. Мета – створити умови для проведення наукових досліджень, покращити навчальний процес, навчити нових навичок та компетенцій здобувачів вищої освіти у напрямку електроенергетики. Лабораторія оснащена сучасною комп’ютерною, вимірювальною технікою, обладнанням для монтажу та дослідження електронних схем. Технічний потенціал лабораторії дозволяє збирати робототехнічні системи на базі наборів Lego Education, програмувати мікропроцесорні системи на платформі Arduino, в тому числі – для застосування в електротехнічних системах. Ця робота спрямована на підвищення інтересу школярів і студентів до технічної освіти, зокрема – до електроенергетики та електроніки.

“Наш проєкт покликаний дати можливість дітям і молоді працювати з сучасною комп’ютерною технікою, вимірювальними пристроями, робототехнічними системами. На жаль, до технічних дисциплін інтерес з кожним роком знижується. Винятком в цьому плані є хіба програмування та комп’ютерні науки. І зараз у нас з’явилася можливість показати молодим людям, що електроенергетика – це не лише дроти та лічильники у під’їздах, не лише трансформатори та лінії електропередач. Це інтелектуальні системи і сучасні комп’ютерні мережі. Фахівець з електроенергетики не приречений працювати все життя на заводі, підключаючи двигуни та кабелі (хоча це теж поважна та потрібна праця), а може знайти себе у кожній галузі, до якої електроенергетика дотична”. 

За рік інноваційний простір “Univer” став платформою не лише для навчання, але й для творчості та винаходів. В його роботі беруть участь як викладачі та науковці університету, так і майбутні енергетики всіх освітніх рівнів. Світлана координує діяльність лабораторії, розробляє для неї методичне забезпечення і, звісно ж, проводить там заняття для школярів і студентів, від чого, за власним зізнанням, отримує найбільше задоволення. Разом з тим зараз Поднебенна приступила до роботи над новим проєктом, присвяченим розробці універсальних енергоефективних джерел живлення, що фінансується Міністерством освіти і науки України.

“Коли спроєктовані тобою пристрої працюють так, як треба, коли вдається ефективно керувати складними електротехнічними комплексами та системами, відчуваєш справжнє професійне задоволення. Надихає, коли працюєш у колективі однодумців, де всі підтримують один одного. Щодо роботи в університеті, то тут найбільше важить зворотній зв’язок, і він же не дає “вигорати”. Коли йдеться про роботу зі студентами – важливі їхні очі, сповнені розуміння, цікавості, прагнення створювати щось нове. Взагалі, на мою думку, щоб працювати у цій галузі, її треба відчувати, розуміти, любити. Як колись казав мій викладач, дивлячись на нас, ще тоді абітурієнтів: “Якщо ви любите електротехніку так, як люблю її я, то ви досягнете успіху!”, і мабуть так воно і є”. 

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів. 

Фото з особистого архіву Світлани Поднебенної

Максим Карпаш, 39 років, Івано-Франківськ, інженер-фізик, доктор технічних наук, проректор з науково-педагогічної роботи Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу.

“Робота мені в кайф!” – говорить із широкою посмішкою на обличчі Максим Карпаш, професор кафедри енергетичного менеджменту і технічної діагностики, проректор з науково-педагогічної роботи Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу. Максим – потомствений науковець-енергетик, спеціаліст відразу у кількох галузях. У сфері його дослідницьких і практичних інтересів – фізико-математичний контроль характеристик матеріалів для металоконструкцій, використання алгоритмів штучних нейронних мереж в неруйнівному контролі енергетичних процесів, стандартизація у нафтогазовому комплексі.

“У плані вищої освіти я повторив шлях свого батька – доктора технічних наук, професора, видатного вченого в сфері неруйнівних методів контролю та технічної діагностики в нафтогазовому секторі, Карпаша Олега Михайловича. Після здобуття освіти інженера-фізика за спеціальністю “Прилади та системи неруйнівного контролю” в 2004 році я зрозумів, що моя “рідна” сфера починає трансформуватись, і долучився до цього процесу”.

У 2006 році Максим захистив дисертацію у Національному університеті “Львівська політехніка”, отримавши ступінь кандидата технічних наук. Відтоді молодий вчений почав шукати шляхи застосування своїм талантам, поступово здобуваючи практичний досвід у галузі енергетики. Протягом кількох років по захисті кандидатської, Карпашу вдалося попрацювати над широким спектром тем: від галузевої стандартизації і енергетичних аудитів до моніторингу енергетичної ефективності та використання відновлювальних джерел. Як з’ясувалося, українська енергетична сфера є майже невичерпним джерелом цікавих кейсів, не виключаючи й курйозів.

“Серед іншого, ми багато займалися питаннями якості природного газу. – згадує Максим, – Доводилося розвінчувати всілякі міфи. Наприклад, про те, що до “блакитного палива” підмішують азот або ж і просто повітря. Довелося зняти цілу серію просвітницьких відеороликів у стилі “Руйнівники міфів”. Інші комічні ситуації часто були пов’язані з енергоефективністю: то бачимо нові батареї опалення по всьому периметру приміщень (без думки, що, можливо, треба просто промити вже існуючі), то масово замінюють вікна на металопластикові без огляду на інші втрати (відкритий дах чи щось подібне). Або ще буває коли приходять серйозні посадовці і на повному серйозі просять підтвердити, що якась фарба “по технологіям стелс/нато” чи щось таке здатна замінити комплекс робіт з термомодернізації!”

Виправити ситуацію, на думку фахівця, здатна освіта. У 2014 році Максим Карпаш здобув звання професора, а ще трьома роками пізніше обійняв посаду проректора з науково-педагогічної роботи в своїй alma mater – ІФНТУНГ. У 2020 році університет за підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) розпочав набір на нову програму підготовки бакалаврів “Інженерія відновлюваної енергетики”, яка покликана пришвидшити поступ галузі в напрямі екологічної відповідальності.

Професійну мрію, або ж радше дороговказ, що надихає і стимулює до роботи, Максим формулює лаконічно: 50 відсотків енергії в Україні добувається з невикопних видів палива, а місцеві спеціалісти тим часом їдуть ділитися досвідом з іншими країнами, які вже відстають від нас у питаннях сталої енергетики.

“Для мене енергетика – це в першу чергу про людей. Вся ця сфера є творінням людства: його розвиток постійно збільшує потреби в енергії. Нарощуючи генерацію та споживання енергії, ми руйнуємо довкілля. Знайти баланс між цими процесами – завдання ідеології сталого розвитку. Постійно з’являється щось нове: технології, енергоносії. З іншого боку, структурні проблеми, на жаль, також лишаються на порядку денному. Так, наприклад, у нашій галузі досі бракує жінок, які могли би ефективно долучитися до її розбудови”.

В активі Карпаша – близько 250 авторських статей, публікацій, патентів і свідоцтв, зокрема десяток книжок і навчальних посібників, присвячених енергетиці в різноманітних її проявах. Науковець також є лауреатом численних державних відзнак: премій Президента, Кабінету Міністрів України, стипендії Верховної Ради та ін. Однак найбільшим своїм успіхом на сьогоднішній день сам Максим вважає створення унікальної для Західної України науково-освітньої екосистеми, що включає в себе Наукове містечко “Нова енергія”, освітні програми “Енергетичний менеджмент” (магістратура) та “Інженерія відновлювальної енергетики” (бакалаврат) в ІФНТУНГ, програму підготовки енергетичних аудиторів, велику кількість міжнародних проєктів, виконання робіт для українських компаній та громад тощо.

“Мене надихає доволі швидкий результат роботи в нашій сфері – в більшості випадків проєкти мають короткий період реалізації. А для того, щоб не “вигорати” в такому динамічному середовищі, важливо вміти балансувати роботу, життя та власну соціальну роль”. 

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів. 

Фото з особистого архіву Максима Карпаша

Коли в тебе не вірять, рухатися вперед буває важко. Однак заслужене визнання тоді стає ще солодшим. Історія Денни Золоткової, енергетикині, випускниці Приазовського державного технічного університету за фахом “Промислова теплова енергетика – Енергетичний менеджмент”, підтверджує цю закономірність.

“Навчання з метою отримання професії енергетика я вибрала самостійно ще в коледжі. Питання енергобезпеки завжди актуальні. Яскравий професійний розвиток у цій сфері здатні демонструвати не лише чоловіки, а й жінки. Думаю, що мій персональний шлях це підтверджує. Мені часто казали, що енергетика – це “не моє”, натомість я постійно рухаюсь вперед, незважаючи на такі слова”.

Перший крок у професійній кар’єрі Денна зробила ще в старшій школі, коли прийняла рішення навчатися в Маріупольському механіко-металургійному коледжі за спеціальністю “Теплоенергетика”. З подальшим вступом до ПДТУ її намір присвятити себе енергетичній кар’єрі зміцнів. В університеті помітили ентузіазм і працелюбність дівчини. Протягом навчання на бакалавраті та магістерці Денна була неодноразово нагороджена як краща студентка енергетичного факультету, а також номінована на престижну стипендію Кабінету міністрів України. З 2019 року Золоткова поєднувала освіту з роботою майстрині виробничого навчання на кафедрі “Електроенергетичні комплекси та системи”.

“Незважаючи на те, що я навчалася на суміжній спеціальності, в 2019-му пішла працювати на кафедру електроенергетики для підвищення рівня своїх знань та навичок. За два роки проводила практику студентам, організовувала виробниче навчання, координувала захист дипломних проєктів: підготовку і перевірку робіт, зв’язок зі студентами, допомогу в оформленні текстів”. 

Паралельно з навчанням та роботою Денна виступала на науково-практичних конференціях, де займала призові місця. Зокрема, дівчина посіла перше місце у конкурсі  “Енергобезпека та енергонезалежність” із роботою на тему “Комбінована система опалення ДВНЗ “ПДТУ” з використанням сонячних панелей на даху університету”. Після цього вона отримала пропозицію долучитися до ініціативи по створенню двох нових лабораторій на базі свого університету, реалізованого за підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ).

“Перемога у масштабному проєкті “Енергобезпека”,де у фінальний тур увійшли два хлопця та я, і потім участь у створенні лабораторій надали мені необхідний поштовх вийти за межі університетської авдиторії. З недавнього часу я почала працювати в ПАТ “Маріупольгаз” на посаді інженерки, де займаюсь аналізом обсягів використання природного газу населенням. Працюю там вже впродовж трьох місяців, намагаючись втілити в життя свої ідеї та задумки”.

Вражає також те, наскільки різнобічною і багатовимірною є діяльність Денни поза межами її фаху. Ще під час навчання в коледжі дівчина неодноразово перемагала в міських змаганнях із шашок і шахів, в 2016 році отримавши звання кандидатки в майстри спорту і перший дорослий розряд із цих дисциплін відповідно. Після вступу до вишу протягом п’яти років вона виконувала обов’язки старости групи, а з вересня 2018 року була обрана студентським деканом Енергетичного факультету ПДТУ і членом Сенату університету. Сьогодні Золоткова є учасницею маріупольського театру “Зелена лампа”, а також головою штабу Маріупольського козацтва зі званням берегині. На цій посаді вона займається переважно благодійною діяльністю: організовує збір потрібних речей і волонтерські поїздки до дитячих будинків, концерти та культурні заходи, підтримує екологічні та зоозахисні ініціативи.

“Зараз дуже зручний час для “модернізації” свого потенціалу, і це не може не надихати. Ніхто не в праві казати: “Ти ж дівчина, нащо тобі все це? Ти повинна сидіти вдома та доглядати дітлахів”. Особисто мене надихає підтримка близьких людей, друзів та незабутнє відчуття, що ти досягнув своїх цілей”.

Попри насичений графік, Денна випромінює енергію і “горить” новими ідеями. Навчання зі всіма його викликами лишилося позаду. Прийшов час міняти світ на краще, почавши з української енергетичної сфери!

“Щоб не “перегорати”, не опускати руки, треба вірити в себе. Інакше ніяк. Мені багато разів доводилося виборювати перемогу, я би навіть сказала – “вигризати” її, і це сформувало мене такою, якою я є зараз. Так, конкуренції у царині енергетики більш ніж достатньо, але будь-яка людина, доклавши відповідні зусилля, здатна відкрити нову сторінку в розвитку нашої галузі”. 

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів. 

Фото з особистого архіву Денни Золоткової

“Енергетика — це сфера, яка ніколи не стоїть на місці”, — Вікторія Ковальова, Маріуполь — Київ, Викладачка електроінженерії, координаторка з проєктної діяльності Інституту енергетики, автоматики та енергозбереження Національного університету біоресурсів і природного користування України

Ми всі без винятку користуємось електричною енергією. Галузь “приречена” на регулярне зростання, адже розбудова енергетики є передумовою розвитку всіх сфер економіки. Тим не менш, українська енергетика зустрічається з викликами на шляху до поступу. Один із головних викликів — дефіцит фахівців. Ключ до вирішення проблеми – у модернізації профільної освіти в Україні, а також у підвищенні престижу енергетичного фаху в цілому. Вікторія Ковальова, кандидатка технічних наук і викладачка спеціальності “Електрична інженерія” у київському НУБіП, вже багато років присвячує професійне життя досягненню саме цих цілей:

“Без енергетики нікуди, — говорить Вікторія — і потрібно розуміти, що на цю сферу чекає глобальний переворот. Якщо встигнути в цей струмінь влитися, то будеш “на хвилі”. Але іноді це складно пояснювати дітям, особливо коли у них батьки й гадки не мають, що таке енергетика, не знають, які зарплати та перспективи. Раніше робота у секторі енергетики була не популярною — ну хто ти, електрик в цеху чи шахтар? Асоціації не дуже хороші, не “запалює”. А сьогодні тільки уявіть: електрик стадіону або головний електрик шоу-програми Монатіка, наприклад. Тобто, це людина, без якої шоу не відбудеться. Час змінився, у суспільства інші пріоритети й потрібно це доносити до нашої молоді”.

Жінка з посмішкою згадує, що якби в школі почула, що в майбутньому на неї чекає кар’єра енергетикині, сприйняла б це як дотепний жарт. Вікторія навчалася в класі з гуманітарним ухилом у рідному Маріуполі й професійно займалася легкою атлетикою, плануючи вступати до інституту фізичного виховання. Однак, кар’єра спортсменки швидкоплинна, а тренерське майбутнє не приваблювало Вікторію. В останній момент вона обрала інший шлях: подала документи до приймальної комісії Приазовського державного технічного університету. Наступні п’ять років Ковальова була студенткою спеціальності “Електротехніка”, а ще через шість — очолила відповідну кафедру і вже сама почала нести відповідальність за організацію освітнього процесу для електроенергетиків.

“Можна точно сказати, що це не був до кінця усвідомлений вибір — кар’єра електроенергетика. І тим не менш, я не пошкодувала про нього жодного разу, де б я не працювала. Мушу зізнатися, що мене дуже надихає наука. Коли ти розумієш, що те, що ти робиш зараз, це перший крок на незвіданому шляху, це дуже круто. Можливо вже завтра хтось скористається твоїм доробком для власного відкриття. Це як читати цікаву книжку, або дивитись захоплюючий фільм — не знаєш, що буде далі. Крім того,приємно долучитись до трансформації енергетичних процесів  у цілому”.

Паралельно із навчанням у аспірантурі Вікторія почала викладати і майже відразу зрозуміла, що знайшла своє покликання:

“Коли я тільки приходила на лекцію і називала її тему, то бачила, що мене абсолютно не розуміють. Та вже через годину і двадцять хвилин очі студентів сяють — вони усвідомили щось важливе, і у них купа запитань. Тоді я на крилах вилітаю з аудиторії, бо знаю, що недарма прожила цей час. Найбільший успіх — це сяючі очі студентів наприкінці лекції або практичного заняття, коли вони зрозуміли те, про що раніше і не замислювалися або вважали надскладним чи не надто потрібним”.

Кожен професійний викладач мусить розвиватися разом з дисципліною, яку викладає, і сучасними технологіями, якщо хоче залишатися цікавим для своїх студентів. Особливо це стосується енергетики — галузі, що динамічно розвивається в усьому світі. Високі вимоги сфери до своїх фахівців сприяють їхньому професійному зростанню:

“Якщо викладач приймає рішення залишатися в енергетичній освіті, то має постійно вдосконалюватися і розвиватися. Щоб студенти слухали і чули своїх  наставників, ті мають бути для студентів авторитетами. Викладач завжди має бути попереду і зробити так, щоб студентові було цікаво на заняттях”. 

Найуспішнішою особистою ініціативою нашої героїні стало впровадження технологій віртуальної реальності у практичне навчання майбутніх енергетиків. Все почалося з амбітного стартапу навколо ідеї використання шоломів доповненої реальності у педагогічному процесі. Вікторія разом із колегами запустили його у 2018 році. Тепер на Сході України це один з флагманських освітніх проєктів, досвід якого поступово масштабується на інші регіони України.

“Що є безсумнівним плюсом навчання з використанням технологій віртуальної реальності  — це практичне  виконання певних операцій та задіяння м’язової пам’яті. Якщо людина практично робить все руками, нехай і у віртуальній реальності, то залучаються почуття й емоції. Порядок дій закріплюється у мозку і сприяє уникненню ситуацій, небезпечних для життя.  У стартап я йшла саме з цією ідеєю — зробити додаток з використанням технології віртуальної реальності, щоб навчити електробезпеці та знизити кількість нещасних випадків на підприємствах. Коли мені кажуть, що застосування сучасних технологій для підготовки енергетиків — це дорого, завжди кажу, що ціна більш ніж виправдана”.

Нині Вікторія бачить свою місію в промоції та координації використання технологій повного або часткового занурення у віртуальну та доповнену реальності в  університетах. У 2020 році університет, де на той час працювала Вікторія, отримав підтримку від USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ). Грант на популяризацію енергетичної грамотності сприяв Приазовському державному технічному університету у запровадженні одразу двох нових дисциплін: “Енергобезпека та енергоефективність” для бакалаврів та “Енергонезалежність” для магістрів, які впроваджуються з використистанням технології віртуальної реальності:

“Наразі університет має 24 VR-шоломи. Наші студенти-електрики першими в Україні пройшли повний курс навчання за цими двома дисциплінами у віртуальній реальності. Ми розробили також  лабораторні роботи, які проводяться  у віртуальній реальності. Це був справжній виклик для всієї команди — за рік розробити і впровадити нові дисципліни з новими технологіями. Але ми впорались і, я впевнена, що саме цей досвід вплинув на кожного з нас , тож тепер ми готові до будь-яких нових викликів”.

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів. 

Фото з особистого архіву Вікторії Ковальової

“Енергетика – це не лише про ланцюжок технічних засобів, які дозволяють вмикати електроприлади щодня. Це стратегічна галузь, від стану якої залежать економіка та незалежність нашої країни”, – говорить Юлія Усенко, спеціалістка в царині енергетичного реформування, голова Всеукраїнської агенції інвестицій та сталого розвитку. Динамічний характер енергетичного сектору, його вирішальний вплив на розвиток економіки і стан навколишнього середовища вимагають від експертів сфери узгодження інтересів різних сторін і ефективної роботи з громадською думкою.

Просування енергетичної грамотності – головний напрям діяльності Усенко з 2017 року. У своїх проєктах вона пояснює суспільству важливість реформ у енергетиці, а також надає експертну оцінку тенденціям на енергетичному ринку. Юлія вміє говорити з людьми просто про складне, адже, за власним зізнанням, ніколи не припиняє вчитися:

“Під час освітніх заходів досить часто мені доводиться бути учасницею дискусій, які зводяться до тез співрозмовників про невиправдано високу ціну енергоносіїв для українців. Складно спонукати споживачів визначати основні чинники здорожчання енергії в Україні, розбиратися в технічних та ринкових питаннях. Коментарі про свій досвід участі в різних проєктах іноді можуть змістити акценти дискусії та призвести до викривлень суті і маніпуляцій. Тому в першу чергу я намагаюся відчути рівень підготовки аудиторії до теми”.

Професійний шлях Юлії почався з роботи енергетика на залізниці. В шкільні роки вона не думала, що зрештою опиниться в технічній галузі. На відміну від багатьох колег, дівчина не мала в родинному колі вихідців із цих професій.

“Більше того, вчителі завжди підкреслювали мою схильність до гуманітарних наук, а також особливо творчу натуру. Але вони, напевно, не помітили моєї любові до фізики, адже  були здивовані, коли після дев’яти класів школи я подала документи до Київського електромеханічного технікуму та продовжила навчання за спеціальністю “Електропостачання залізниць”. Я  не шкодую про своє рішення: під час навчання мій хист до інженерних наук та творчі здібності значно розкрилися”. 

Наступним етапом стало продовження освіти в дніпровському університеті залізничного транспорту, по завершенні якого дівчина на вісім років поринула в електричне господарство “Укрзалізниці”. Одним із головних її завдань під час роботи була реалізація амбітної програми електрифікації державного підприємства. Впоравшись із цим, Усенко вирішила присвятити свою подальшу кар’єру консалтингу та експертній підтримці модернізації енергетичної сфери України. Зокрема – переходу на відновлювані джерела енергії. В 2015 році Юлія долучилася до експертної спільноти “Реанімаційний пакет реформ”, а також створила власну громадську організацію “Всеукраїнська агенція інвестицій та сталого розвитку”, не припиняючи разом з тим практичну роботу в галузі консалтингу та енергетичної інженерії.

“Набуті досвід і практика дозволили долучатися до реформ на рівні законодавчих ініціатив, а також розвивати власні проєкти щодо просування енергетичної реформи. Відтоді переконана, що енергетика – це вже моє професійне покликання. У своїй діяльності я вільна робити те, що насправді приносить задоволення і водночас має суспільну цінність, і це мене захоплює найбільше. Я можу поєднувати знання і набутий досвід у різних проєктах, до прикладу: будівництво електростанції, розробка законодавчої ініціативи для вдосконалення ринкових правил, інформаційно-роз’яснювальна робота з громадськістю та журналістами в частині висвітлення реформ в енергетиці. Треба сказати, що робота з людьми – найважча”.

Така інтенсивна і багатовекторна діяльність потребує не лише відповідної компетенції, але й стабільно високого рівня особистої мотивації. Тому, впроваджуючи тривалий та соціально відповідальний проєкт, важливо знайти собі потужне джерело натхнення. Для Юлії цю роль виконує так звана “робота в полях” – виїзди на енергетичні об’єкти, з якими на робочому місці вона працює переважно в “паперовому вигляді”. Усенко розповідає, що найбільша втіха – спостерігати, як проєкти з купи розрахунків, оцінок і дозвільних документів перетворюються на успішно введені в експлуатацію потужності. Наприклад, на власні очі побачити, як нова станція починає генерувати енергію з біогазу для об’єднаної енергосистеми України.

“Я відчуваю власний внесок у зроблену справу. Якщо час від часу робота з людьми та паперами виснажує, то такі відрядження швидко відновлюють сили та повертають бажання творити далі. А молодим людям, які ще у роздумах або щойно розпочали свій професійний шлях на енергетичній ниві, можу порадити таке: 

• цінуйте перевагу енергетики: ця галузь постійно розвивається пліч-о-пліч з викликами сучасності, тому тут завжди цікаво тим, хто прагне опановувати нові знання та технології;
• будьте творчими та винахідливими, тут це потрібно, не дивлячись на технічність професії;
• шукайте підтримки тих фахівців, які вам імпонують за цінностями, та здатні ділитися знаннями й досвідом;
• напрацюйте звичку ставити запитання стосовно роботи, яка вам незрозуміла чи викликає сумніви щодо способів виконання; від уточнень може залежати не просто якість вашої роботи, а загальний результат усієї галузі, адже все взаємопов’язано;
• будуйте плани професійних досягнень незалежно від статі та віку: у сучасній енергетиці немає місця для стереотипів!”

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів.

Фото з особистого архіву Юлії Усенко

Близько восьми років рівнянин Ілля Єременко пропрацював у громадській організації “Екоклуб”, яка опікується захистом навколишнього середовища. Екологія та енергетика тісно пов’язані. Саме у реформуванні енергетичної галузі, зокрема переході на відновлювані джерела енергії, криється ключ до стримування глобального потепління — найбільшої загрози, з якою зустрілося людство в XXI ст. Ілля не приховує стурбованості:

“В усьому світі енергетика — це та галузь, яка найбільше шкодить довкіллю. Я не вважаю себе енергетиком за професією, я — громадський активіст у сфері захисту навколишнього середовища. Але шлях до його захисту лежить через енергетику”.

Ще під час навчання в університеті Ілля, як майбутній менеджер, зацікавився питаннями енергозбереження і навіть виступив з доповіддю на цю тему на студентській конференції. Наукова керівниця порадила Єременку звернутися до студентської ініціативи в сфері захисту довкілля, що працювала над популяризацією екологічної свідомості в університеті. Так Ілля потрапив до ГО “Екоклуб”, колектив і природоохоронна місія якого стали для нього джерелом натхнення.

“Першим моїм завданням, — згадує Ілля, — було порівняти енергоефективність бюджетних установ Маневицького району Волинської області на основі статистики. Далі трапився проєкт з утеплення вікон, антиядерні тури містами 30 кілометрової зони навколо АЕС України, різні просвітницькі заходи. Потім почалася «кліматична сторінка», коли я став головою Української кліматичної мережі. Ми коментували національну кліматичну політику в сфері енергетики та пропонували свої рішення”.

Молодого еколога захопила можливість працювати та спілкуватися з широким колом людей задля просування природоохоронних цінностей. Ілля долучився до моніторингу енергоефективності бюджетних установ і відразу ж зіткнувся з проблемою браку відповідальності у споживанні енергії в державному секторі. Виявилося, що більшість міст має заклади, які використовують у два-три рази більше енергії, ніж це допускається законодавчо встановленими нормативами.

В умовах проголошеного Україною курсу на розвиток “зеленої енергетики” і скорочення викидів парникових газів, особливе значення має прихід у владу достатньо мотивованих і екологічно свідомих людей.

“Я радію бачити, як учасники наших заходів розвиваються і стають депутатами, співробітниками міністерств, або отримують роботу в міжнародних організаціях. Громадська діяльність в будь-якій сфері формує альтернативну думку до офіційної позиції органів влади та інтересів бізнесу. Без громадськості інтереси частини суспільства, яка не вміє заявити про свої потреби, лишалися б не врахованими”.

Найбільшим своїм успіхом у площині організації громадської дискусії довкола питання про збереження довкілля Ілля називає форум «Кліматичні амбіції міст», що відбувся в листопаді 2019. Активіст розповідає, що захід зібрав представників 44 населених пунктів, включно з сімома діючими мерами.

Відомо, однак, що інтенсивна змінотворча робота в суспільстві завжди пов’язана з неабияким напруженням. В більшості випадків система чинить опір новаціям, а активісти, які роками “лупають цю скалу”, стикаються з небезпекою так званого вигорання — втрати індивідуальної мотивації і розчарування у своїй справі. Ілля радить зважено ставитися до власної діяльності, адже для того, щоб не вигорати, треба не дозволяти роботі поглинути твоє життя цілком. Навіть якщо ти присвячуєш його такій важливій справі, як порятунок природи:

“Як мінімум, слід приділяти достатньо часу відпочинку, стосункам з людьми, сну та хобі. Щоб людина жила “не роботою єдиною”. Баланс в житті залежить від розуміння і можливості задовольняти свої потреби, що, своєю чергою, залежить від попереднього життєвого досвіду, і дитинства зокрема. Люди часто вигорають, ніби роблять висновки, але потім повторюють власні помилки”.

На початку 2020 року Ілля вирішив, що настав час рухатися далі, залишив кадрову посаду в “Екозахисті” і став експертом-фрілансером. Сьогодні він продовжує підтримувати організацію, долучаючись до окремих її ініціатив, а також надає консультативні послуги для інших суб’єктів українського  громадського сектору і міжнародних партнерів.

Один з найцікавіших проєктів Іллі — розробка навчальної настільної гри про енергетику разом з Молодіжною організацією СТАН за підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ). Унікальна гра створюється в першу чергу для молоді віком від 14 років. Ідея полягає не лише в тому, щоби зацікавити людей енергетичною сферою, але й розвинути нестандартне  мислення. Гра може використовуватися як у навчальних закладах, так і на тренінгах із підвищення компетентності фахівців у сфері енергетики.

“Я говорю з різними людьми, які займаються енергетикою у дуже відмінних ролях: хтось теж в громадському секторі, хтось – в консалтингу, енергоаудиторстві, розробці енергетичної політики… Намагаюся зібрати якомога більше думок про те, що важливо пояснити суспільству про сектор енергетики в першу чергу, та як зробити це цікаво. Сподіваюся, принаймні частина нашої цільової аудиторії захоче пограти у гру, коли вона буде готова”.

Разом з Іллєю до розробки гри залучені команда проєкту та учасниці ініціативи “Молода енергія нові навички для майбутніх спеціалістів енергетичної сфери”, що впроваджується СТАНом за підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ). Мета ініціативи  —  сформувати у молодих спеціалістів і спеціалісток  енергетичної галузі, студентів і студенток, а також технічно обдарованих підлітків навички, необхідні для успішного працевлаштування у сфері енергетики.

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів.

Фото з особистого архіву Іллі Єременко

Іноді доводиться чути, що енергетика — це нібито “не жіноча справа”. Юлія Григораш, студентка Івано-Франківського національного університету нафти та газу, власним прикладом спростовує подібні стереотипи. Минулого року вона вступила на інноваційну спеціальність “Інженерія відновлюваної енергетики”. Юлія розповідає, що, попри високу конкуренцію серед абітурієнтів, прийняла рішення подавати документи до приймальної комісії відразу ж, коли дізналася про відкриття цієї навчальної програми в своєму місті. Адже майбутнє — за переходом на відновлювані джерела енергії.

“Мене часто запитують, чи свідомо я обрала такий напрямок, і моя відповідь — так. Ще зі шкільних часів цікавилася математикою, любила вивчати щось нове та презентувати проєкти. Хоча на початку навчання у виші фізика, електротехніка здавалися мені страшнішими, ніж атомна війна, згодом я зрозуміла, що якщо вивчати певну дисципліну поступово, то можна зрозуміти її суть та надалі лише розширювати свої знання. Так, я єдина дівчина в групі, проте не вбачаю в цьому проблеми, адже мої одногрупники-хлопці – розумні та ввічливі, завжди раді підтримати. Я вважаю, що в будь-якій галузі співпраця жінок і чоловіків є запорукою успіху: вони доповнюють одні одних і разом здатні пропонувати нестандартні ідеї для втілення”. 

Вже під час першого року навчання Юлія отримала можливість слухати лекції викладачів провідних профільних вишів України, Угорщини, Румунії та Словаччини, а також безпосередньо спілкуватися з професіоналами-практиками  у сфері ВДЕ. Паралельно з інтенсивним навчанням в університеті студентка встигла взяла участь у кількох ініціативах, що стосувалися енергетики: від наукових конференцій до майстер-класів із проєктного менеджменту. Вона була приємно здивована кількістю і якістю освітніх програм, спрямованих на залучення дівчат до технічних галузей:

“Завдяки таким проєктам, як “Молода енергія ХХІ століття” (організатори — СТАН), “Rising stars in energy” (організатори — Центр «Розвиток Корпоративної Соціальної Відповідальності» з ініціативою “Дівчата STEM”), я дізналася більше про ті напрямки в енергетиці, де я б могла себе реалізувати й поспілкувалася з іншими дівчатами, які також обрали подібний фах. Для мене це стало відкриттям. До того я мислила стереотипами і вважала, що лише чоловіки можуть бути успішними в енергетиці. Саме з таких заходів я черпаю натхнення та переконуюсь, що в енергетичній галузі знайдеться місце для всіх мотивованих спеціалістів і спеціалісток”.

Незважаючи на те, що Юлія лише починає свій професійний шлях, в її “активі” вже є досягнення, якими можна пишатися: організація власних освітніх заходів для учнів франківської гімназії, здобуття статусу амбасадорки енергетичної сфери та навіть виступи на місцевому телебаченні! Студентка свідома того, що значущість її професії буде лише зростати:

“Інженерія відновлюваної енергетики — це перспективна спеціальність, що дає можливість працювати в цілком новому напрямі. Екологічний стан нашої планети не є стабільним. Постійні катаклізми, забруднення навколишнього середовища пластиком та іншими фабричними відходами, вимирання рідкісних видів тварин і рослин, кліматичні аномалії — це ті негативні аспекти, які ми маємо подолати в майбутньому. Я обрала дану спеціальність, бо вважаю, що саме прогрес у сфері відновлюваної енергетики є ключем до вирішення глобальних проблем людства. Разом з тим, треба розуміти, що спеціаліст, який зможе вирахувати ефективність застосування тієї чи іншої технології, підготувати відповідний проєкт та надати якісну консультацію щодо встановлення та використання певного обладнання (до прикладу, сонячної панелі чи теплового насосу), точно буде затребуваним на ринку праці”. 

У травні цього року Юлія долучилася до лідерської програми “Rising stars in energy”, організованої Центром «Розвиток Корпоративної Соціальної Відповідальності» за підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ). Програма мала на меті  ознайомити дівчат віком від семи до 18 років зі сферою енергетики, зацікавити їх у вивченні та дослідженні енергетичних процесів, заохотити обирати відповідні спеціальності, працювати та розвиватись у цій сфері. Дівчата з різних куточків України (Київ, Харків, Івано-Франківськ, Маріуполь, Одеса, Нетішин, Бровари) стали активними учасницями майстер-класів з менеджменту, дизайн-мислення, гендерної рівності, пітчингу та комунікації проєктів у соціальних медіа; спілкувалися з представниками провідних енергетичних компаній України, Жіночого енергетичного клубу України; проводили зустрічі зі школярами та школярками. І найголовніше — розробили власні проєкти, спрямовані на те, щоб зацікавити дівчат шкільного віку енергетикою. Юлія ділиться планами на рік щодо використання  отриманих навичок вже у власній освітній діяльності:

“Протягом 2021 року планую провести чотири лекції на теми “Енергетика” і “Енергоефективність” для дітей віком семи-восьми та 10-12 років, розробити готові матеріали у формі презентацій та відео для вчителів Української гімназії №1 у Івано-Франківську на теми про енергетику, гендерну рівність і професійну орієнтацію, організувати конференцію “Перспектива кар’єрного зростання в галузі енергетики” для дівчат віком 16-18 років, а також висвітлювати кожен етап виконання проєкту на онлайн-платформі Facebook”.

Через 10 років Юлія бачить себе менеджеркою з енергоефективності, яка впроваджує в Україні комплексні рішення щодо енергозбереження та адаптує для наших потреб найкращі світові практики. Проте вона не збирається полишати просвітницьку діяльність, адже підготовка наступних поколінь спеціалістів — запорука сталого розвитку країни.

“Мене вражає, — говорить Юлія, — що діти починаючи з молодшого шкільного віку в більшості випадків вже добре обізнані з сучасними енергетичними технологіями і навіть знають принципи роботи деяких приладів. Майбутнє світу пов’язане з відновлюваною енергетикою, і наступне покоління буде сприймати за належне використання технологій, заснованих на відновлюваних джерелах енергії”.

В умовах структурної реформи енергетичної сфери ринок праці потребуватиме з кожним роком все більше компетентних фахівців. Юля переконана, що в її професії достатньо перспективних напрямів, аби кожен і кожна змогли реалізувати себе в одному з них. Розмаїття можливостей отримати грант, стипендію або взяти участь у студентському обміні зростає, і така  тенденція, на думку дівчини, додатково мотивує молодь вступати на технічні спеціальності.

“Моя порада молодим людям, що хочуть розвиватися в цій галузі — це в першу чергу не боятися вивчати щось нове та пам’ятати про свої бажання та таланти. У нашій сфері є місце навіть креативу, і працівник, який пропонуватиме нестандартні підходи до вирішення проблем, завжди буде цінною частиною будь-якої команди. Особисто мені дуже багато дає відвідування  публічних заходів, адже під час знайомства з новими людьми можна отримати відповіді на запитання, які тебе давно цікавили, і поділитися власним досвідом”. 

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів.

Фото підпис з особистого архіву Юлії Григораш

А в цій підбірці інфографік пропонуємо дізнатись, які міфи про енергетику варто забути назавжди та де здобути відповідну освіту, щоб отримати можливість працювати у сфері енергетики та в майбутньому сприяти розвитку галузі.

Інфографіки розроблені в рамках грантової ініціативи “Молода енергія” за підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ).

Зрозуміти масштаби впливу енергетики на сучасне життя допоможе наша інфографіка, розроблена в рамках грантової ініціативи “Молода енергія” за підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ).

Марафон для тебе, якщо ти:
– школяр(ка) або студент(ка) і тобі цікаво дізнатися про енергетичну сферу;
– мрієш отримати нові навички, які допоможуть в житті;
– хочеш розширити кругозір і дізнатися про перспективи та виклики енергетики майбутнього.

В програмі:

• лекції від експертів(ок) в енергетичній сфері;
• історії успіху молодих спеціаліст(ок)ів в енергетиці;
• розвиток м’яких навичок (селф-менеджмент, робота в команді, тайм-менеджмент);
• інформація із суміжних галузей для всебічного розвитку;
• можливості для активної молоді;
• гра на вміння враховувати інтереси різних груп для закріплення отриманих знань та відпрацювання практичних навичок;
• нетворкінг та обмін досвідом.

Учасники марафону отримають:

• додаткові бали для відбору на освітні візити (весна-літо 2021 року) на реальні енергетичні об’єкти в різні куточки України;
• консультації від експертів проєкту;
• можливість отримати менторську підтримку у розробці власної освітньої траєкторії;
• сертифікат про проходження онлайн-марафону.
  Реєструйся за посиланням: bit.ly/3aeCCKz

Проєкт “Молода енергія — нові навички для майбутніх спеціалістів енергетичної сфери” реалізує Молодіжна організація “СТАН” за підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ)

Продовжуємо знайомити вас з учасни(цями)ками марафону. Наступна героїня — Яна Беднарська, студентка КПІ, активістка, і людина, яка хоче займатися розвитком енергетичної сфери в Україні.

Про себе
Мене звати Яна, мені 19. Я навчаюсь в університеті КПІ, на спеціальності теплові й атомні енергетичні установки. У вільний час раніше займалася музикою, зараз більше займаюсь читанням. Карантин “подарував” більше вільного часу і я ще зайнялася спортом.

Про громадську активність
Я долучена до діяльності Колізею КПІ, артпростору у дворику одного із корпусів КПІ. Ми там до карантину організовували різні музичні виступи, кіноперегляди. Час від часу виходжу на різноманітні акції протесту — проти діяльності міністра освіти й науки України Сергія Шкарлета, на підтримку активіста Сергія Стерненка.

Про вибір спеціальності і які в ній є перспективи.
Я собі сказала, а чому ні? Мені в школі подобалася математика і фізика, а ще я прочитала, що у світі я зараз необхідність в цій спеціальності. Так і обрала. Літом я пройшла курс від “Енергоатом”. Там були запрошені круті спеціалісти, й взагалі були все гарно організовано.Хоча звісно офлайн думаю це було ще краще. А ще я планувала, але передумала, укладати тристоронній договір між мною, КПІ і Южноукраїнською АЕС. Впродовж 2 років АЕС би стежила за моєю успішністю, виплачувала стипендію і якби все було б добре, то б мене після 4 курс взяли на роботу без жодних тестів. Це поки що не склалось, але точно хочу працювати у сфері енергетику, проєктувати якісь новітні енергетичні установки.

Про сексизм
Викладачі на першому курсі такі: “Дівчата, а що ви тут забули?”. І відчувалось ставлення, наче я дурніша від хлопців. Неприємно згадувати.

Про онлайн-марафон “Молода енергія міста ХХІ ст.”
Про марафон я дізналася із реклами у Facebook, до того я не чула про організацію СТАН і не була на неї підписана. Я очікувала більш практичні поради по енергетиці, а не просто теорії, яку я встигла прочитати. Для мене була крутою 2 зустріч марафону, я зрозуміла скільки можливостей волонтерства в енергетичній сфері й взагалі, як можна планувати свій особистий розвиток в енергетиці

Про ВДЕ
Треба поступово збільшувати екологічність в енергетиці й збільшувати частку в секторі ВДЕ, але я не вірю у 100% заміну традиційної енергетики. У сонячній і вітровій енергетиці теж є свої вади. Неможливо отримати енергію із пустоти, і важко при цьому не завдати комусь чи чимось шкоди.

Про енергетику й куди вона буде рухатися
Енергетика це супер важливо. Без неї неможливо жити. Без коханої людини ти зможеш, а без енергетики ні (сміється).Розвиток енергетики не зупиняється ні на секунду. Постійно продовжуються розробки, пишуться наукові статті. Зараз всі посилаються на енергетичну стратегію, за якою будуть закриті ТЕС, але наразі це просто утопія. В моєму ідеальному світі, будуть закриті ТЕС і ТЕЦ, а на їх місці будуть маломодульні атомні реактори. Атомна енергетика таким чином буде забезпечувати 25% потреб, а все інше буде ВДЕ й інші види енергій.

Проєкт “Молода енергія — нові навички для майбутніх спеціалістів енергетичної сфери” реалізує Молодіжна організація “СТАН” за підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ)

Наш марафон завершився, час знайомити з його учасни(цями)ками. Перша героїня — Софія Попович, студентка, активістка, SMM-нниця, помічниця народної депутатки.
Про Софію, її заняття, інтереси й зацікавленість енергетикою читайте далі.

Про себе
Мене звати Софія, мені 20. Я студентка 4-го курсу Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Спеціальність — політологія. Я тільки вступила в університет, то одразу долучилась до різних студентських організацій. Там переважно була SMMнницею, а останні 1,5 роки я радіоведуча на студентському радіо. Паралельно з цим я стажувалася в VoxCheck, проєкті про фактчекінг — перевірку фактів. На початку карантину я стала помічницею народної депутатки.
У всьому стараюсь знаходити баланс, щоб знаходити час на роботу, батьків, стосунки й друзів.

Про важливість студентських організацій

Студентські організації це знайомства і можливість спілкуватися не тільки із людьми твоєї спеціальності, а й інших. Студентський активізм — це не тільки про самореалізацію, а й про людей. Завдяки цим людям  можна знайти роботу, друзів або навіть кохання.

Про тайм-менеджмент і як все можна встигати
В мене є 2 блокноти й гугл календар. Я привчила себе до організованості й планування. Не можу сидіти без діла, тому постійно активна. Роблю кілька речей одночасно, тому все встигаю.

Про роботу помічниці народної депутатки
Мені дуже пощастило працювати помічницею народної депутатки Інни Совсун. Вона дуже цікавиться зміною клімату, екологією, сама сортує сміття і використовує багаторазовий посуд. Дуже приємно працювати з людьми, які розділяють твої цінності. Близько 3 місяців Інна Романівна працює в комітеті з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.

Чому бере участь у марафоні
Я побачила анонс марафону, і думаю це щось таке прикольне, піду послухаю про енергетику. Я дуже люблю дізнаватися нове і розбиратися в тому, чого не розумію.
Два місяці назад мій тата зацікавився питанням встановлення сонячних батарей, запитав щось мене про енергетику. Я не знала тоді відповідь. Це теж стало для мене мотивацією взяти участь в марафоні.

Про онлайн навчання
Мені зручно вчитися онлайн, бо нікуди не потрібно їхати. Але атмосфера не та. Коли тільки почалось онлайн навчання, то в мене був стрес і я була у фрустрації. Не знала що й роботи. Зараз вже звикла, але дуже чекаю офлайн навчання.

Про нові знання

Мені цікаво дізнатися тренди й перспективи різних сфер, що уявляти, що буде через 5-10 років. Але щоб розуміти тенденції галузі, треба спершу зрозуміти загальні, базові знання. В першу чергу мені цікаво це в контексті України, оскільки я не планую міняти місце життя. Я впевнена, що ці знання мені в майбутньому допоможуть для ширшого кругозору.

Про енергетику і свідомість людей

Я не експертка в цьому, проте я вірю в хороше, вірю в людей і особливо в сучасне покоління. Багато залежить від свідомості людей. В Україні не популярне сортування сміття, а ставити сонячні батареї реально дорого. А ще ідуть постійно політичні баталії про те, що ми маємо купляти в Росії газ. Хотілося б щоб ми розвивали свої спеціалістів й свою енергетичну безпеку. Потрібно пам’ятати, що інвестори не прийдуть в країну, де жителі не цінують своє місце життя. Слід міняти свою свідомість.

Проєкт “Молода енергія — нові навички для майбутніх спеціалістів енергетичної сфери” / “Young Energy — new skills for the energy sector specialists” реалізує Молодіжна організація “СТАН” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в межах програми “Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ)”

– хочеш дізнатися нове про енергетику і прокачати свої навички?
– цікавишся навчанням і роботою в енергетичній сфері?
– мрієш взяти участь у всеукраїнському проєкті, де зможеш знайти друзів й однодумців?

Ми з @USAID Проєктом енергетичної безпеки (ПЕБ) підготували для тебе круту програму особистого розвитку. 50 учасників й учасниць вже її пройшли. Ми проаналізували їх відгуки і зробили нашу програму ще кращою.

Марафон складатиметься з 8 подій (кількість подій може змінюватись), і почнеться вже 28 січня
У програмі марафону:

• лекції від експертів(ок) у енергетичній сфері;
• історії успіху молодих спеціаліст(ок)ів в енергетиці;
• розвиток м’яких навичок;
• нетворкінг та обмін досвідом;
• інформація із суміжних галузей для всебічного розвитку.Активні учасники марафону отримають:
• додаткові бали для відбору на освітні візити (весна-літо 2021 року) в різні куточки України;
• консультації від експертів і команди проєкту для отримання нових навичок;
• сертифікат про проходження онлайн-марафону!

  Дати марафону:

• 28 січня (четвер) 17:00-19:00
• 30 січня (субота) 13:00 – 15:00
• 2 лютого (вівторок) 17:00-19:00
• 4 лютого (четвер) 17:00-19:00
• 9 лютого (вівторок) 17:00-19:00
• 11 лютого (четвер) 17:00-19:00
• 13 лютого (субота) 13:00 – 15:00
• 16 лютого (вівторок) 17:00-19:00
• 18 лютого (четвер) 17:00-19:00

Вже хочеш прокачати себе і знайти роботу своєї мрії? Тоді реєструйся на ІІ онлайн-марафон: bit.ly/3hrGppQ

Проєкт “Молода енергія — нові навички для майбутніх спеціалістів енергетичної сфери” реалізує Молодіжна організація “СТАН” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в межах Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ).

22 грудня — День енергетика. Команда СТАН \ STAN art group вітає всіх цих безстрашних людей, завдяки яким наше життя стає комфортніше, яскравіше і безпечніше.

Цього року наша команда теж долучилася до формування енергетичної безпеки України в проєкті “Молода енергія — нові навички для майбутніх спеціалістів енергетичної сфери” / “Young Energy — new skills for the energy sector specialists” в рамках програми USAID Проєкт енергетичної безпеки(ПЕБ).

Метою проєкту є популяризація енергетичної сфери серед молоді й формування в технічно обдарованих підлітках, студен(к)тах й молодих енергетичних спеціаліст(к)ах навичок для успішного працевлаштування у сфері енергетики.

В рамках проєкту будуть втілені:
~ освітні онлайн-марафони
~ навчальні офлайн-візити до різних регіонів України
~ комікс авторства Alevtina Kakhidze і Masha Vushedsky
~ інформаційний спецпроєкт від Платформа про енергетику для молоді
~ круті анімаційні відео про енергетичну сферу
~ масштабна офлайн-подія у форматі Social Slam для презентації досягнень учасників ініціативи.

Дякуємо Івано-Франківському національному технічному університету і Новій Енергії за те, що поділилися досвідом й власними методиками роботи із STEM молоддю.

Що конкретно плануємо?
~ освітні онлайн-марафони за профільною тематикою
~ ознайомчі візити до різних регіонів України
~ створення матеріалу “Звичайні герої енергетичного сектору”
~ масштабну подію у форматі Social Slam для презентації досягнень учасників ініціативи
~ комплексна менторська підтримка особистісного розвитку учасників та учасниць.

Якщо тобі 16-25 років, і ти цікавишся темою енергетики — реєструйтеся за посиланням bit.ly/31mWVjW
⠀
Проєкт “Молода енергія — нові навички для майбутніх спеціалістів енергетичної сфери” / “Young Energy – new skills for the energy sector specialists” реалізує Молодіжна організація “СТАН” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в межах програми “Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ)”

Якщо тобі 16-25 років і ти:

• цікавишся навчанням і роботою в енергетичній сфері;
• мрієш взяти участь в крутому проєкті, знайти друзів й однодумців.
• хочеш прокачати свої навички та знайти добре оплачувану роботу

Це про тебе? Реєструйся на безкоштовний онлайн-марафон!

Ми з “Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ)” від USAID врахували твої потреби й підготували онлайн-марафон, який триватиме впродовж листопада-грудня. Він складатиметься з 8 подій, які допоможуть у твоєму особистісному і професійному розвитку.

У програмі марафону:

• лекції від експертів у енергетичній сфері (інновації в сфері, сучасні світові тренди та тенденції в галузі, енергетику міста, енергетична безпека та кризові ситуації енергетики)
• розвиток м’яких навичок (cистемне мислення, комунікаційні компетенції, вміння вчитися і саморганізація, управляння командою)
• інформація із суміжних галузей, для всебічного розвитку (основи менеджменту, взаємозв’язок енергетичної сфери з економікою та державним управлінням)

Ти зможеш – отримати найактуальніші знання про енергетичну сферу і (якщо будеш активно/ю зачепити працедавців),

Активні учасники марафону отримають:

• сертифікати на 10 сеансів менторських сесій й розроблення особистісної освітньої траєкторії;
• додаткові бали для відбору на освітні візити (весна 2021 року) в різні куточки України, де буде можливість відвідувати потужні енергетичні підприємства і знайомитися з цікавими людьми
• консультації від експертів і команди проєкту для отримання нових навичок — навчишся правильно складати резюме, готуватися до співбесід і познайомишся із сучасними технологіями й методиками, без яких важко бути професіоналом своєї справи.

• 26 листопада (четвер) 17:00-19:00
• 28 листопада (субота) 13:00 – 15:00
• 1 грудня (вівторок) 17:00-19:00
• 3 грудня (четвер) 17:00-19:00
• 8 грудня (вівторок) 17:00-19:00
• 10 грудня (четвер) 17:00-19:00
• 12 грудня (субота) 13:00 – 15:00
• 15 грудня (вівторок) 17:00-19:00

Вже хочеш прокачати себе, щоб знайти роботу своєї мрії? Тоді мерщій реєструйся на онлайн-марафон: bit.ly/31mWVjW

Проєкт “Молода енергія — нові навички для майбутніх спеціалістів енергетичної сфери” / “Young Energy – new skills for the energy sector specialists” реалізує Молодіжна організація “СТАН” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в межах програми “Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ)”

Українська енергетика стрімко розвивається та все більше потребує кваліфікованих кадрів. Реагуючи на потреби сектору, у листопаді цього року ГО “Стан” за підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ), розпочинає молодіжну ініціативу “Молода енергія — нові навички для майбутніх спеціалістів енергетичної сфери”. Мета ініціативи —  сформувати у молодих спеціалістів та спеціалісток  енергетичної галузі, студентів та студенток, а також технічно обдарованих підлітків навички, необхідні для успішного працевлаштування у сфері енергетики.

Ініціатива охоплює всю країну та має на меті допомогти українській молоді отримати нові знання та прокачати необхідні  навички, дізнатись більше про можливості професійного розвитку в енергетичній сфері та отримати практичні поради щодо планування власного професійного зростання. В рамках ініціативи заплановано різноманітні активності для молоді, в тому числі:
~ Освітні онлайн-марафони за профільною тематикою
~ Ознайомчі візити в різні регіони України
~ комплексна менторська підтримка особистісного розвитку учасників та учасниць ініціативи.

Окрім цього, в рамках ініціативи “Молода енергія” планується розробити інформаційний матеріал “Звичайні герої енергетичного сектору”.

Партнерами ініціативи готові стати профільні експерти у сфері енергетики, енергетичні підприємства, технічні навчальні заклади, енергоефективні ОСББ, ГО які працюють із STEM молоддю, митці й мисткині, яких надихає енергетика.

Слідувати за результатами цієї молодіжної ініціативи можна буде на нашому сайті у відповідному розділі та у соціальних мережах Instagram і Facebook. 

Довідково:

USAID Проєкт енергетичної безпеки (USAID ПЕБ) допомагає Україні підвищити рівень енергетичної безпеки та забезпечити надійне, стійке та безпечне постачання енергії українським громадянам за економічно обґрунтованими та доступними цінами. 

Більше інформації про USAID Проєкт енергетичної безпеки — на Facebook сторінці проєкту та на офіційному сайті.