Бути помітними та досягати цілей неможливо без ефективного медіа-менеджменту. Це стосується як бізнесу так і громадської діяльності. Тож під час третього “зумінару” учасникам та учасницям розповіли про дієві інструменти та перевірені методики про те, як зрозуміти свою цільову аудиторію, як задовольняти її потреби, чому важливо бути унікальними на ринку та як комунікувати про свою унікальність. Організувала онлайн-навчання громадська організація “СТАН” для для активних ветеранів_ок, їхніх родин, громадських діячів_ок та волонтерів_ок, котрі працюють з військовими.

Якщо узагальнити то медіа-менеджмент вирішує такі питання: чи знають про нас люди, хто і що про нас знає та як це допомагає нам досягати наших цілей.

Відповідно у бізнесі інформаційна діяльність допомагає продавати та здобувати конкурентну перевагу. У громадській діяльності підвищити впізнаваність і вплив, розширювати мережу активістів_ок та волонтерів_ок.

Розуміти як розбудовувати бренд важливо не лише бізнесу, а й громадському сектору. Бо і там, і там є таке поняття, як конкуренція. У зв’язку з цим варто знати про її рівні:

1 Рівень. Якісний:

“Наш сир смачніший, дешевший, його більше в упаковці“

2 Рівень. Ціннісний:

“Ми готуємо італійські страви з українських продуктів”

3 Рівень. Цінності, які асоціюються з брендом важливіші за сам продукт:“Все буде Coca-cola!”

Не менш важливо знати свою цільову аудиторію, адже чим краще ви її знаєте, тим менше витрачаєте коштів на рекламу.

Як визначити ЦА?

Крок 1. Подумайте, кому потрібен ваш продукт/чиї проблеми вирішує ваш проєкт? Кому конкретно? Відповідь “усім” – це зливання бюджету. Думайте далі.

Крок 2. Пропишіть вік, стать, платоспроможність, географію, пріоритетні цінності, цілі, інтереси представника цільової групи.

Крок 3. На основі цієї інформації складіть портрет кожної цільової групи.

Крок 4. Коли ви детально описали цільові групи, пропишіть

• проблеми ЦА
• запити ЦА
• яку користь отримає ваша ЦА від вашого продукту/послуги
• якими інформаційними каналами користується ваша ЦА.

Клієнти або аудиторія обиратиме саме вас, якщо ви створите унікальну торгову пропозицію (УТП). Тут йдеться про характиристики вашого товару чи послуги, якими ви вигідно відрізняєтесь від конкурентів.

Увага ! Це мають бути важливі для споживача характеристики.

? Де їх взяти?

Перший спосіб. Дослідити свій товар чи послугу; дослідити товар чи послугу конкурентів; виявити характеристики які вас вигідно відрізняють.

Другий спосіб (якщо перший не спрацював).Дослідити товар чи послугу конкурентів; звернути увагу на негативні вігуки; виправити недоліки у своєму товарі чи послузі, тим самим, створивши унікальну характеристику

Для створення УТП корисними будуть орієнтири від експерта з копірайту Дениса Каплунова:

1.Чітке нішування. “Усі подарунки по 100 грн”, “Продукти з Італії”

2.Унікальний товар (головна умова – відсутність аналогів). “Зум-бесіди з зірками спорту”, “Тир із середньовічною зброєю”

3.Унікальний додатковий сервіс. “Купуєш місце у VIP-ложі – отримуєш вечерю зі спікером”, “Кожен день новий коктейль”

4.Орієнтація на конкретну групу клієнтів. “Курс ораторства для публічних людей”, “IT-академія для дівчат”.

5.Унікальна ознака, що відрізняє нас з-поміж конкурентів. “Тверезі вічливі сантехніки”, “Таксі, де за кермом жінки”, “Висотні роботи від професійних альпіністів”, “Велика піца за ціною маленької”

6.Ознака лідера.“Газета — бестселлер”, “No1 після грудного молока”

7. Високий результат, який ви можете довести. “За 7 років випускники автошколи не заплатили жодного штрафу”, “87% наших студентів знаходять роботу протягом 3 місяців”

Рекомендовані книги:

Денис Каплунов “Нейрокопирайтинг”

Роберт Мак-Кі, Томас Джерас  “Сторіноміка”

Корисні посилання:

https://kaplunoff.com/blog/marketing-i-prodazhi/77-primerov-utp

https://kaplunoff.com/blog

Зумінар відбувся у межах проекту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Івент (від англ. Event – подія) – це мистецтво дарувати емоцію та створювати умови.

Це інструмент для донесення певного послання, заклику, просування продукту чи поведінки. Підготовка та планування події є подібною до проєкту. Адже, слід конкретизувати очікування та проблематику. Скомпонувати ланцюжок виконання процесів, відповідальних і скласти бюджет.  А після події проаналізувати та прозвітувати.

Відмінний івент складається за принципом “архітектура івенту” з :

– Тізер

– Welcome

– Точка відкриття

– Основна частина

– Розважальна частина

– Кульмінація

– Спільна дія

– Точка закриття

– Goodbye-комплімент

– Фото і відео

ТИПОЛОГІЯ івентів

1.За призначенням (на кшталт Просування (як це буває з комерційними продуктами та послугами, напр. відкриття магазину). 

Культурні події  – виставки, фестивалі, концерти культурних закладів чи ініціатив

Креативні події – шоу, поєднання різних креативних індустрій в одному флаконі.

2. за методом проведення (офлайн та онлайн)
3. за форматом проведення (фест, концерт, конференція, аукціон, лекторій, тренінг, марафон)
4. за формою фінансування (комерційні і некомерційні проєкти).

Планування івентів виконувати зручно за методикою проєктного менеджменту. Дослідити проблеми населення чи знайти потенціал міста, котрий варто розкрити. На підставі дослідження зробити аналіз за методом “Дерево проблем – Дерево цілей”.

Термін “дерево” в даному контексті припускає використання ієрархічної структури, отриманої шляхом поділу загальної проблематики на основний тип проблематики (стовбур), інші присутні типи (гілки), підтипи (відгалуження) і власне проблеми.

Метод дерева проблем орієнтований на отримання відносно стійкої структури проблематики. Для досягнення цього, при побудові початкового варіанту структури враховувалися закономірності і використовувалися принципи формування ієрархічних структур.

Проєктний план – це гід з яким  потрібно постійно звірятись, вносити правки, якщо змінюються умови.  Він має включати наступні пункти:

-Ідея та оцінка

1. Суть ідеї, зміст проєкту та опис сфер впливу
2. Ключові цілі:

2.1 Стратегічні – які глобальні задачі вирішить проєкт?

2.2. Операційні – які задачі в рамках проєкту будуть вирішені 

2.3. Фінансові  – які доходи має принести  проєкт і які витрати припустимі?

2.4. Кількісні – скільки учасників, гостей, відгуків, статей в ЗМІ і т.д. 

3. Критерії успіху/провалу 

– Дизайн проєкту

4. Контент план – тематичне наповнення (учасники, дитяча зона, музична сцена, майстер-класи тощо);

Коли ми говоримо учасники – це фактично ті пазли, з яких складається подія, а не гості які прийдуть. 

Основні категорії учасників:

1. Тематичні учасники – це можуть бути виставкові стенди 3D принтерів для фестивалю технологій, українські бренди одягу для барахолки, унікальні ресторани і кафе для фестивалю їжі, пивоварні і виробники обладнання для фестивалю пива. Все залежить від тематики заходу, але це повинна бути основна частина наповнення;
2. Дитяча зона – батутний парк, дитячий садок, майстер класи та інші інтерактиви для дітей;
3. Спортивна зона – фітнес клуби, асоціації спортивних ігор, виробники обладнання, мережеві магазини

професійного спорядження;

4. Фудкорт – їжа і напої в необхідній кількості. наприклад на 10 000 гостей повинно бути мінімум 20 точок з різноманітною їжею;
5. Бренди – спонсори та партнери з презентацією своїх продуктів (Презентації, фотозони, сервіси, інтерактиви та інші розваги);

Відносини з учасниками можуть бути фінансовими або бартерними – якщо ви бачите унікальний і цікавий контент, можливо, варто знизити або зовсім прибрати суму оренди місця.

Інтерактив

Чим більше часу гості проводять на території фестивалю – тим краще. Важливо продумати заняття для всіх гостей: якщо на фестиваль пива приходять з дружинами і дітьми – зробіть додатково дитячу кімнату

і винний бар. На музичний фестиваль в основному приходять з друзями і не завжди з однаковим смаком: організуйте різні сцени з музичних напрямків, бари з різними напоями і лаунж зони для відпочинку. Всі повинні бути задоволені і ніхто не повинен нудьгувати.

Варіанти інтерактивного наповнення:

1. Майстер класи – кулінарні, рукоділля, живопис та інше;
2. Арт-виставка – картини, скульптури, креативні фотозони;
3. Лекторій – лекції на теми, суміжні з концепцією фестивалю;
4. Кінотеатр – показ фільмів, можливо в партнерстві з кінотеатрами міста, дистриб’юторами, кінофестивалями;
5. Квест – по території фестивалю.

Сценарій і таймінг

Розробіть сценарій і таймінг із зазначенням точного місця, часу і списку учасників кожної події. Зустріч МР гостей, журналістів, делегацій так само повинні бути включені в таймінг.

Наприклад не варто ставити в один час майстер клас двох шеф кухарів за однаковою тематикою – гості, зацікавлені в даній темі, будуть змушені робити нелегкий вибір. Зробіть 40-50 хвилинну різницю в таймінгу, тоді всі будуть задоволені і зали обох лекторів будуть повні.

Аудіо та відео контент

Музичний супровід робить основну атмосферу – підберіть трек лист або діджеїв з відповідною музикою вашому концепту, часу дня, подіям на фестивалі. Переконайтеся, що вся територія покрита фоновою музикою в рівній мірі і в хорошій якості.

Якщо у вас використовуються екрани продумайте відео контент, який буде там показаний. Це можуть бути промо ролики інших подій, партнерів і спонсорів, відеоряд артистів, онлайн трансляція з інший локації і багато іншого.

5. Бюджет – основні статті доходів і витрат, інвестиції, терміни повернення інвестицій;

Ретельне бюджетування проєкту дозволить уникнути додаткових витрат, спланувати фінансовий результат і врахувати можливі ризики.

Доходи

Статей доходів завжди менше, ніж статей витрат.  Для комерційних і некомерційних подій структура відрізняється.

Комерційні події (фестивалі, виставки, конференції, концерти) – є можливість організувати платний вхід на закритій території:

1. Квитки – основна стаття доходів більшості комерційних подій, ціна квитків і категорії розраховуються виходячи з фінансових цілей, суми необхідних інвестицій і актуальності контенту (скільки гість готовий заплатити);
2. Оплата за участь – друга за значимістю стаття доходу, але все залежить від формату події. Точки фудкорту, зони розваг від компаній, учасники маркету або виставки, бари та інші.
3. Спонсори – бренди та компанії, які хочуть проявити себе на вашій події, отримати особистий контакт зі своїми потенційними клієнтами, провести презентацію нового продукту. Спонсори можуть покривати статті бюджету не тільки живими грошима, а й бартерними пропозиціям (Надання рекламних площ, виробництво декорацій, оплата гонорарів артистів і т.д.);

Чи некомерційні події (заходи на відкритих площах, міські свята, спортивні події, національні гуляння) – немає можливості організувати платний вхід:

• Оплата за участь – точки фудкорту, зони розваг від компаній, учасники маркету або виставки, бари та інші;

• Спонсори – бренди та компанії, які хочуть представити себе на вашій події, отримати особистий контакт зі своїми потенційними клієнтами, провести презентацію нового продукту. Спонсори більш охоче беруть участь у відкритих подіях – більшу кількість гостей побачать їх продукт;
• Гранти – існує безліч європейських грантів, які

підтримують культурні події, спрямовані на розвиток

креативної економіки і регіону в цілому. Але це не найпростіший шлях – тривалий і складний процес підготовки документів, сувора фінансова звітність і вплив грантової організації на процеси;

• Краудфандінг – привернення суспільної уваги до вашої ідеї, збір коштів невеликими сумами від великого кількості людей. Приклад краудфандінговой платформи: https://biggggidea.com 

Витрати

Рекомендуємо закладати додатково мінімум 10% до статей, суми яких немає можливості зафіксувати договорами.

Основні статті витрат:

• Оренда локації

• Технічне забезпечення та безпека

• Декор і друковані матеріали

• Маркетинг і просування

• Контент (артисти)
• Адміністративні витрати і персонал

Обов’язково має бути Система обліку. Найголовніше – не забувати все записувати відразу ж після операції. Для обліку всіх рухів грошей досить Ехсеl.

6. Локація – технічні вимоги, географія, трафік, місткість. Вибір потенційно придатних локацій. Вибирайте місце проведення заходу в залежності від концепту. Вибір правильної локації критично важливий фактор успіху.

Основні критерії вибору

-Місткість – скільки гостей і учасників повинна вміщувати локація ?;

-Приміщення або вулиця – чи важливо розмістити захід всередині приміщення або ж краще все організувати на відкритому повітрі, а може бути важлива наявність обох опцій;

– Розташування і транспорт – наскільки зручно буде добиратися гостям, яка ціна логістики обладнання;

 -Сусіди – якщо ви плануєте музична подія важливо заручитися підтримкою сусідів або вибрати локацію далеко від житлових БУДИНКІВ;

– Інфраструктура – кількість місць для паркування, наявність необхідного підключення до електрики, необхідну кількість туалетів і т.д .;

– Підрядники – чи є ексклюзивні підрядники на локації, які у них умови роботи, якість і ціни (найчастіше це технічне забезпечення сцен, клінінг, охорона, монтажна бригада);

-Опалення – важливе питання в холодний період;

-Вартість і умови оплати – яка ціна оренди і що вона включає.

– Маркетингова підтримка – наскільки відома локація, що може запропонувати для додаткової реклами;

-Інтернет – підключення адміністративних комп’ютерів, вай фай для гостей;

-Безпека – наявність всіх технічних документів на будівлі та обладнання, пожежна безпека, плани евакуації:

-Дозволи – чи потрібно отримувати дозвіл міста або це питання локація бере на себе, як приватна власність.

План території та розміщення активностей

Що, де і як буде розташовуватися. Локація повинна надати план території з розмірами всіх приміщень. Після чого ви наносите на цей план все, що повинно бути розміщено з урахуванням трафіку гостей:

-Каси або реєстраційні стійки

-Адміністративний офіс організатора

-Фудкорт, кейтеринг, бари

-Дитяча зона

-сцени

-Лекторії, майстер класи

-Швидка допомога

-Технічні приміщення (мийні, сміттєві баки, рампа для розвантаження учасників)

Інфо точки

-Посадка для гостей (меблі)

-Декорації, фотозони

-Парковка для гостей і для учасників / організаторів / партнерів

-Бюро знахідок втрачених / викрадених речей

-Гримерки для артистів і персоналу

-Стенди партнерів

-Навігація по території

Технічне забезпечення локації

Після того, як ви розставили весь контент на плані – пропишіть технічні вимоги в цілому по локації:

– Електричні навантаження – скільки кіловат і який вид підключення необхідний;

– Кріплення та монтаж – важливо узгодити навантаження з локацією і учасниками, якщо потрібно кріпиться до стін, стелі або підлозі будівлі;

– Зберігання та склад – чи є можливість залишити обладнання на зберігання, які умови зберігання;

– Вивезення сміття – де можна організувати збір всього сміття, як буде під’їжджати і збирати сміття машина;

– Туалети – чи є необхідна кількість.

– Вода – питна вода для фудкорту, технічна вода для мийних та туалетів;

– Місцеві особливості – якщо є газон, швидше за все, буде включатися нічний полив, який може залити залишене на зберігання обладнання;

Крім загального технічного забезпечення важливо узгодити все необхідне з кожним учасником. Наприклад для точки фудкорту, яка готує бургери, потрібно 15 кВт і підключення до 380 – такі навантаження є не завжди.

7. Задачі проєкту – детальний список всього, що має бути зроблено для  досягнення успіху;

План

8. Таймінг проєкту і критичні точки / дати 

– коли саме повинні бути реалізовані завдання проєкту, які критичні дати (коли повинні бути вирішені ключові питання, без яких не буде руху далі);

9. Структура команди і зони відповідальності – хто повинен бути в штаті, які завдання і зони відповідальності закриває, кого будете брати на фріланс;

-Які компетенції треба мати в «пулі команди»?  (це ідеальний варіант)

Крім основної команди, яка бере участь в підготовці проєкту, під час фестивалю працюватимуть ще сотні людей. Всі вони повинні бути правильно підібрані, поінформовані і проконтрольовані. Персонал – це ваше обличчя.

Внутрішня команда

Підготовка великої міської події йде мінімум 3 місяці, все залежить від обсягу заходів.

Мінімально необхідний функціонал команди:

1. Фінансовий менеджер – бюджетування, потік коштів, донори і рахунки;
2. Контент менеджер – підбір учасників, комунікація з усіма, узгодження умов і вимог;
3. Технічний менеджер – безпека, технічні вимоги до локації і учасників, монтаж, клінінг, сценічний конструктив;
4. Маркетинг менеджер – все просування, анонси, соціальні мережі, взаємодії з ЗМІ, розміщення реклами, створення маркетингової стратегії;
5. Дизайнер – візуальна комунікація, фірмовий стиль, оформлення всіх матеріалів на території фестивалю;
6. Декоратор / архітектор – розміщення всіх зон на плані з урахуванням необхідних розмірів, розрахунок трафіку руху гостей, декор території, навігація, вивіски;
7. Юрист – відносини з містом, договору з партнерами, локацією, учасниками, підрядниками;

Залежно від початкових інвестицій і обсягу завдань деякі функції може об’єднувати під собою одна людина.

Проєктний персонал

Проєктний персонал набирається безпосередньо на час проведення заходу:

-Касири – організація роботи кас, пропускна система (цю функцію так само може закривати підрядник);

-Хостес і стюарди – відповідальні за інформування про фестиваль, навігацію і будь-яку іншу необхідну гостю інформацію;

-Аніматори – розваги, проведення інтерактивних конкурсів;

-Ведучі – анонсування активностей, розвага і залучення гостей;

-Куратори інтерактивних зон – супровід лекторів, музикантів, артистів;

-Безпека – як забезпечити безпеку гостей (Чергова швидка допомога, охорона, план евакуації, пожежна безпека, санітарні норми та інше);

10. Підрядники – кого необхідно задіяти, які завдання варто віддати на підряд (клінінг, сцена, монтажна бригада, охоронна фірма, юридична консультація і т.д.);

Персонал підрядників, партнерів і учасників

Персонал підрядників, партнерів і учасників так само повинен бути узгоджений з організатором – кількість, завдання, місце роботи, зовнішній вигляд та інше.

-Охорона – пропускна система, охорона периметра, загальна безпека;

-Клінінг – прибирання території, вивіз сміття;

-Технічне забезпечення – сцени, звук, світло, екрани;

-Відео та фото – зйомка заходу, пост звіти;

-Оренда меблів та іншого устаткування – доставка, обслуговування;

-Фудкорт – кухарі, касири, продавці;

-Артисти, музиканти, лектори

-Дитяча зона – персонал, відповідальний за роботу з дітьми;

-Електрики, сантехніки – обслуговування комунікацій;

-Пожежна безпека – чергові пожежної служби;

-Монтажна бригада – установка меблів, обладнання, складування, обслуговування;

Ризики та безпека – облік всіх можливих ризиків:

– фінансові – чи вистачить інвестицій, можливі додаткові витрати, відстрочки платежів;

– політичні – ситуація в країні, гострота обраної теми;

– погодні – штормове попередження, похолодання, дощ, аномальна спека;

-людський фактор – хвороба, безвідповідальність, демотивація.

Маркетинг 

11. Маркетинг і просування – хто ваша цільова аудиторія, які інструменти задіяти для анонсування та реклами;
12. РR – які ЗМІ можна задіяти, лідери думок, блогери;
13. Продаж квитків (якщо актуально) – які канали попереднього продажу, організація каси під час заходу, система обліку та інкасації;

Переглядаємо бюджет І ПРОЄКТНИЙ ПЛАН, ТАЙМІНГ – на цьому етапі, швидше за все, з’явиться багато змін в бюджеті і проєктному плані

Чек-лист

14. Інфраструктура і список устаткування – що, де, в яких кількостях і коли повинно бути на майданчику (план монтажу меблів і стендів, електричні підключення, туалети, сцена і звукове обладнання та інше).
15. Фінальний брифінг персоналу – касири, хостес, монтаж, охорона, клінінг, технічна підтримка і т.д .;

Брифінг команди (приклад пластового табору )

Весь персонал, який працює в проєкті, повинен отримати бриф, в якому описаний фестиваль, таймінг роботи всіх зон, спеціальні вимоги до кожної категорії працівників:

-Зовнішній вид – брендовий одяг, охайність, макіяж, взуття;

-Скрипт спілкування з гостем – в залежності від зони відповідальності, наприклад, як охорона на вході повинна звертатися до гостей, що відповідати на основні питання;

-Зони роботи – на якій території працює, за що відповідає;

– Графік роботи – о котрій повинен прийти, коли закінчити, коли перерва;

-Список контактів – до кого звертатися з питаннями і в екстрених випадках;

-Таймінг фестивалю і основний контент – що де і коли відбувається.

Брифінги краще проводити для всього персоналу разом – в процесі можуть виникати питання, які ви могли не врахувати в брифі. Таким чином у всіх буде однакова інформація.

16. Підготовка чек-листів – в форматі таблиці ехсеl:

– на монтаж – список меблів, комутації, підключень, стендів, обладнання – що де має знаходитися;

– в день івенту – список персоналу, учасників, активностей і час роботи кожного .

Короткий екскурс в  інструментарій організаційного процесу в проєктуванні івенту

(Canva, Prezi, Google Drive, Asana&Trello, Zoom & Skype & Hangout, G-Calendar , Google Form,Google  Sheets and Excel,)

А також рекомендуємо скористатися такими інструментами:

– Аsana (більш просунутий інстурмент-планувальники задач) – Як користуватись

– Trello (більш інтуітивний інструмент-планувальники задач)- Як користуватись

– Сanva (для створення візуальної наповнення. Готові шаблони для соц.мереж)- Як користуватись

– Prezi – (інтерактивні презентації) – Як користуватись

– Google Drive ( велике віддалене сховище, зручне для дистанційної командної роботи, в якому рекомендуємо зберігати всі проєкні та обмінюватись між командою). А також рекомендуємо кристуватись Google формами, для реєстрацій та опитувань. 

–Програми ЄС-Східного Партнерства Культура та Креативність – ресурс з корисними програмами онлайн-навчання 

Зумінар відбувся у межах проекту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Інформаційна гігієна, критичне мислення, емоційний інтелект та стресостійкість – такі теми розглядали на черговому зумінарі, який організувала громадська організація “СТАН” для активних ветеранів_ок, їхніх родин, громадських діячів_ок та волонтерів_ок, котрі працюють з військовими. Міні-лекції були організовані таким чином, щоб стисло розповісти про всі заявлені теми та попрацювати над ними в групах.

Згідно досліджень 96% людей оцінюють новини лише по заголовках. А фейкові новини поширюються у 6 разів швидше за справжні, тому інформаційна гігієна дуже важлива у наш час.

5 основних правил інформаційної гігієни

1. Уникайте повторюваної інформації.

Це один з найстаріших механізмів маніпулювання думкою суспільства. Часте повторення інформації записує її у нашу підсвідомість та змушує повірити в неї. Якщо в публікації одна й та ж думка повторюється багато разів різними словами – варто насторожитись!

2. Знижуйте інформаційне навантаження.

Контролюйте кількість та якість інформації, яку ви споживаєте. Старайтеся дізнаватись лише необхідне та корисне для вас, але повноцінно.

Читайте не лише заголовки.

Спробуйте проводити годину на день або день на тиждень без соцмереж та новин. Результати можуть вас вразити!

Будьте обережні, може виявитись, що у вас дуже багато цікавих думок та ідей.

3. Вивчайте різні точки зору на одну проблему.

Не довіряйте першій новині та першій думці.

Краще знайдіть не менше, ніж 3 (бажано авторитетних) джерела інформації, написаних різними людьми.

4. Насторожуйтесь, коли починаються емоції.

Звертайте особливу увагу, коли починається загострення уваги на поодиноких випадках, замість масового огляду явища. Особливо, коли воно шокуюче.

Насторожуйтесь, якщо бачите емоційні висновки та особисті думки авторів новин.

5. Шукайте, кому вигідно, щоб ви дізнались новину та повірили в неї.

Чого хочуть домогтися певними повідомленнями та закликами? Хто виграє, якщо ви будете робити так, як пропонують або натякають?

Як розпізнати фейкові новини?

– Обов’язково перевірте назву ЗМІ, адже для розкрутки фейків часто створюють копії відомих сторінок або сайтів.

– Якщо матеріал написаний невідомою організацією, почитайте про неї.

– Фейкові новини містять підроблені фотографії та відео.

Іноді фото можуть бути справжніми, але вирваними з контексту – неактуальні, зроблені в іншому місті, тощо. Визначити це можна, знайшовши оригінал фото.

У критичному мисленні важливою складовою є навчитись відділяти реальність від припущення про реальність.

Для розвитку емоційного інтелекту потрібно вміти:

• Визначати свої емоції та їх причину;
• керувати своїми емоціями (збільшити, зменшити);
• відчути емоції та їх причини у інших людей’
• вплинути на емоції інших через емпатію.

Зумінар відбувся у межах проекту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Громадська організація “СТАН” продовжує десятиденний навчальний онлайн-марафон із проєктного менеджменту, маркетингу та особистого розвитку для активних ветеранів_ок, їхніх родин, громадських діячів_ок та волонтерів_ок, котрі працюють з військовими. Цього разу учасників та учасниць ознайомили з логіко-структурним підходом у  підготовці проєктної пропозиції.

Значний внесок у розвиток управління проєктами було зроблено Агентством міжнародного розвитку США (USAID) наприкінці 60-х років, коли для надання допомоги у плануванні, управлінні впровадженням та оцінці заходів було розроблено логіко-структурний підхід (ЛСП).

Цей підхід використовується як планування та управління проєктами в ООН, Європейській Комісії, Світовому банку, Європейському банку реконструкції і розвитку та інших міжнародних установах, що надають технічну допомогу.

ЄК почала вимагати використовувати ЛСП як складову управління проєктним циклом у 1993 році.

Етапи логіко структурного підходу:

1. Аналіз учасників – визначаються дійові особи (зацікавлені особи) у публічноіму просторі та їхні головні проблеми; здійснюється оцінка їхнього потенціалу.

• Що Вам (тим, хто планує) потрібно для проєкту? Хто має відповідні знання й досвід?
• Ким будуть прийматися рішення по проєкту?
• Ким будуть реалізовуватись дії відповідно до цих рішень?
• Чия активна підтримка має істотне значення для успіху проєкту?
• Хто має право участі?
• Для кого проєкт буде вигідний, може являти загрозу?

УВАГА! Аналіз учасників тісно пов`язаний з аналізом проблем.

1. На етапі аналізу проблеми визначають структуру та предмет аналізу; перешкоди і можливості щодо розв’язання проблем; встановлюють головні проблеми з якими зустрічаються цільові групи (зацікавлені особи), виявляють причинно-наслідкові зв`язки і розробляють «дерево проблем».

Аналізуємо проблему, щоб виокремити основну, щоб зрозуміти її причини та наслідки. Якісний аналіз дасть змогу сформувати розуміння стосовно подальшого плану дій. Тобто дає розуміння на що ми можемо впливати.

УВАГА! Природу проблеми можна достеменно оцінити лише визначивши потреби цільової групи. Аналіз учасників і аналіз проблеми необхідно проводити спільно.

1. Аналіз цілей передбачає перетворення проблем зацікавлених осіб у цілі проєкту.

Знаходимо причини проблеми, які перетворюємо в цілі. Щоб подолати причини проблеми потрібно зрозуміти, який буде результат роботи, що призводить до подолання проблеми

УВАГА! Аналіз потенційних цілей проєкту має базуватися виключно на чітко визначених пріоритетних проблемах.

1. Аналіз стратегії стосується опрацювання різних стратегій для досягнення цілей, розроблених на третьому етапі фази аналізу; визначення загальних цілей та цілей проєкту.

Фаза планування складається з трьох етапів: логічна структуризація проєкту; планування діяльності; планування ресурсів.

1. Логічна структуризація проєкту. Реалізація проєкту у публічній сфері (сфера соціального життя, у якій безпосередньо формується громадська думка) передбачає його структуризацію на всіх рівнях ієрархії за такою послідовністю: проблема, мета, цілі, завдання, результати, дії (види діяльності); перевірка внутрішньої логіки проєкту, формулювання його цілей та результатів у вимірюваних величинах, попередня оцінка ресурсів.
2. При плануванні діяльності визначають дії, які необхідно виконати у рамках об- раної стратегії (етап 4) для досягнення цілей визначених на третьому етапі ЛСП. У плані діяльності (календарному плані або графіку робіт) ці дії упорядковують за послідовністю виконання та визначають їх тривалість; для моніторингу виконання проєкту у плані діяльності розставляють віхи (контрольні пункти); розподіляють відповідальність персоналу за виконання робіт і завдань.
3. На етапі планування ресурсів, спираючись на план діяльності (етап 6), розробляються план видатків і бюджет. Для цього список дій та завдань, визначений на шостому етапі, переносять у форму плану видатків, і для кожної дії визначають необхідні ресурси та оцінюють їх вартість.

Основним результатом логіко-структурного підходу є логіко-структурна матриця (ЛСМ), її ще називають логічною структурною схемою (ЛСС) або коротко – логічною схемою (ЛС).

Активність: Зумінаріум із 10 тематичних онлайн-зумінарів для 200 учасників з обміну досвідом та отримання нових  знань та інструментів, необхідних в часи невизначеності для громадської діяльності та особистісного розвитку.

Проблема: Громади, що займаються реінтеграцією ветеранів конфлікту на сході України, недостатньо згуртовані.

O.O.: Підсилення процесу згуртованості громад-учасниць Проєкту, через формування компетенцій, обмін досвідом, розбудову зв’язків та планування подальшої взаємодії.

S.O. 1: Сприяти розширенню та розвитку професійних знань і навичок громадських діячів та діячок, які розвивають рівень згуртованості громад.

S.O. 2: Посилити процес мережування спільнот активістів та активісток з різних регіонів України, що займаються реінтеграцією ветеранів конфлікту на сході України через згуртування громад.

R 1.1: Проведено зумінаріум із 10 зумінарів для 200 активістів та активісток, що займаються реінтеграцією ветеранів через згуртування громад.

R 1.2: Понад 200 активістів отримали компетенції з проєктного менеджменту, медіа-супроводу проєктів та особистісного розвитку для роботи в сфері проєктного менеджменту.

R 2.1: Близько 200 активістів об’єднані в 10 груп по 20 осіб з малих, середніх та великих населених пунктів України для обміну досвідом у сфері реінтеграції ветеранів через згуртування громад.

R 2.2: Завдяки об’єднанню учасників за міжрегіональним та кроссекторальним принципом, забезпечено обмін різноманітним досвідом серед учасників.

R 2.3: Об’єднана мережа досвідчених представників громадського сектору в сфері реінтеграції ветеранів через згуртування громад, зокрема, учасників Проєкту з менш досвідченими активістами та активістками.

Підготовка проєктної пропозиції. Аргументація та захист.

Гранти є найбільш поширеною формою фінансування проєктів. Організації, які займаються ресурсною підтримкою називаються донорськими.

“Донори — це міжнародні організації, державні установи, комерційні структури, громадські некомерційні організації (релігійні, наукові тощо), приватні благодійні фонди або приватні особи, що надають громадянам та організаціям на некомерційній безповоротній основі необхідні додаткові ресурси різного виду, на цілі, які спрямовані в цілому на благо усього суспільства”

Гранти надаються за результатами грантових програм-конкурсів, що оголошуються для неприбуткових організацій, під час яких проєкт повинен пройти процедуру подання заявки на отримання гранту і, у випадку перемоги в конкурсі, отримати ресурс.

Проєктна пропозиція викладається у грантовій заявці. Зазвичай, організації-донори пропонують форму грантової заявки, яку надають разом із інформацією про конкурс. Проте, не всі конкурси мають форму заявки.

Отже, у вас є проєкт, який ви описали за допомогою логіко-структурного підходу.

Хочемо поділитися з вами як доводити ефективність проєкту та як підготувати грантову заявку на прикладі власного досвіду.

Логіко-структурна матриця містить в собі 80% необхідної інформації. Але її важливо правильно подати та описати у грантовій заявці.

Хочемо наголосити, що:

Ви розумієте, що проєкт потрібний та важливий, але вам потрібно пояснити це експертній комісії.

Ваш проєкт має бути зрозумілим експертам, які повинні оцінити його за цілою низкою показників. Можна виділити такі показники як:

• актуальність
• зрозумілість і логічність викладу пропозиції
• реалістичність, доцільність і раціональність
• досяжність результатів, соціальний вплив та сталість.
• обґрунтованість використання ресурсів

Перш ніж почати заповнювати аплікаційну форму, ми уважно читаємо питання, щоб зрозуміти їх.

Питання можуть бути великими та складними. Складними – в сенсі містити в собі декілька підпитань.

Важливо максимально розкрити всі питання та дати ґрунтовну відповідь.

Залучайте до заповнення заявки інших членів команди. Розподіліть ролі, делегуйте питання. Наприклад, запропонуйте медійникам відповісти на питання про цільові аудиторії та комунікаційну стратегію. А бухгалтеру – заповнити кошторис.

Грантова заявка зазвичай включає такі розділи:

• анотація
• опис організації
• постановка проблеми
• мета
• завдання
• результати
• активності
• індикатори
• управління проєктом
• управління ризиками
• ЦА та комунікаційна стратегія
• сталість
• графік
• кошторис /бюджет

Питання у різних грантових заявках відрізняються, але зазвичай вони мають приблизно таку структуру.

Пропонуємо зупинитись на кожному із розділів.

Коротка анотація містить чіткий і короткий опис суті заявки. Анотація повинна бути стислою, конкретною і виразною. Анотацію краще писати в останню чергу, коли всі наступні розділи вже написані. Це дозволить в анотації охарактеризувати проєкт найбільш чітко.

Опис організації містить відомості про організацію-заявника: назва, напрями діяльності, візія (місія), досягнення, рівень компетентності, перелік попередніх проєктів (якщо були), інформація про попередню фінансову підтримку з інших джерел (якщо була).

Постановка проблеми описує, чому виникла необхідність у виконанні проєкту, і як поставлена проблема співвідноситься з цілями і завданнями організації-заявника.

Хочемо звернути увагу на те, що у цьому розділі варто підтвердити наявність проблеми за допомогою посилань на результати досліджень, статистичні дані тощо. Джерела, на які ви посилаєтесь мають бути достовірними.

Наприклад, коли ми працюємо над проєктом, то використовуємо інформацію з держстату (Державна служба статистики), досліджень міжнародних організацій (ООН), а також, шукаємою наукові дослідження.

Правильно сформульована проблема має дати відповідь на питання: «А навіщо цей проєкт?» (для чого і чому на це потрібно витратити ресурси).

Мета, завдання, результати та активності гарно та логічно описуються в ЛСМ. Ви можете використати вашу матрицю в цих розділах.

Хочемо зупинись на декількох моментах:

Мета має відповідати меті конкурсу та місії вашої організації і має бути спрямованою на вирішення проблеми.

Вплинути на … через …

Використовуйте цифри – завдання та результати піддаються кількісній оцінці.

Наприклад, “120 учасників отримали базові компетенції …” замість “люди навчились …”

Активності – це методи вирішення поставлених завдань. Опис того, яким чином буде здійснюватись проєкт.

У даному розділі має бути досить докладно описано ті види діяльності (заходи), які необхідно здійснити для отримання бажаних результатів за допомогою наявних і запрошуваних ресурсів.

Індикатори – критерії оцінки ефективності проєкту. З цього розділу повинно бути зрозуміло, як можна буде оцінити в кінці чи досяг проєкт своєї мети.

Управління проєктом. Тут треба описати як буде контролюватися процес виконання проєкту, які показники дозволять оцінити ефективність використання коштів, в якій формі буде поданий звіт про виконану роботу і витрачені кошти.

Тут можна описати компетенції команди, описати як влаштована комунікація в команді, зазначити як часто ви будете готувати внутрішні звіти. Також, варто описати методи які ви використовуєте для планування роботи.

Якщо ви будете залучати зовнішнього аудитора, то слід це вказати.

Управління ризиками. На етапі підготовки проєкту та проєктної пропозиції ви маєте передбачити ризики з якими ви можете зіштовхнутись під час реалізації проєкту.

У ЛСП матриці ви маєте продумати ризики до кожного блоку. Проте, крім цих ризиків, є ще умовно “загальні”.

В цьому розділі необхідно описати ці ризики та ваші дії для їх попередження, зменшення та усунення.

Залежно від того, що це за проєкт, ризики відрізняються. Також, існує безліч підходів до класифікації ризиків. І самих ризиків теж стає

Лайфхак:

Шукаєте в гуглі які бувають ризики і дивитесь з якими ви можете зіштовхнутися. А далі думаєте як ви в контексті вашого проєкту зможете попередити або подолати їх, і описуєте це.

На нашу думку, є тріада основних ризиків при проєктній діяльності:

• фінансові. Завжди існує ризик, що ціни виростуть, банкові працівники почнуть забастовку або ж як мінімум якийсь проміжний фінансовий звіт будуть приймати трильйон років через бюрократичні процедури і транш переведуть невчасно. Таке буває і це треба передбачати.
• часові. Тут просто – часу завжди мало, не всі підрядники чітко дотримуються дедлайнів, або ж ваші заходи припадають на супер туристичний сезон і ви не встигли забронювати готель.
• організаційні. Іноді трапляється дискомунікація. І це треба вміти передбачати.

“Знав би де впадеш – соломку підстелив би…”

ЦА та комунікаційна стратегія. У цьому розділі ви маєте чітко описати на кого націлений ваш проєкт.

Потрібно виділити та описати декілька цільових груп. Важливо вказати яким чином ви їх будете залучати. Якщо у вас був досвід роботи з цими групами, то його теж слід вказати.

Сталість проєкту.

Перспективи подальшого розвитку проєкту.  Соціальні проєкти короткотривалі та обмежені у часі, але справжні результати “розквітають” саме з часом. В цьому розділі ви можете описати довгоочікувані результати.

Якщо вашим проєктом передбачено створення якогось матеріального продукту, наприклад, посібника, ви можете описати яким чином ви будете його розповсюджувати і де презентувати. Також радимо писати, що результати проєкту будуть презентуватись після його закінчення.

Не забувайте про те, що донорські організації теж мають репутацію і прагнуть до популяризації своєї роботи. Їхня робота – підтримувати соціально важливі проєкти.

До того ж, якщо ви плануєте продовження проєкту, то варто це вказати і описати яким чином ви збираєтесь це реалізувати.

Графік роботи – календарний план.

Радимо створити таблицю з послідовним переліком активностей і  зазначенням термінів, можна вказати відповідальних осіб. Суттєвим показником в цьому розділі є вміння правильно розподілити час на всі етапи реалізації проєкту.

По вашому графіку має бути видно, що проєкт може бути реалізований за конкретний обмежений період часу.

Кошторис (бюджет). Це ексель таблиця, де потрібно внести усі необхідні витрати. Бюджет має бути докладним. Потрібно чітко розмежовувати кошти, що одержані від донора і кошти з інших джерел (якщо є така умова). Загальна сума має бути реалістичною і достатньою для забезпечення всіх робіт, зазначених в описовій частині заявки.

Важлива порада – домовтеся з бухгалтером. Для реалізації проєкту, вам необхідно буде найняти на роботу бухгалтера. Тому домовтеся завчасно і попросіть його/її включитись у заповнення кошторису. Це вбереже вас від багатьох проблем.

Крім цього, пам’ятайте:

• вам теж потрібна заробітна плата. Цінуйте себе та свою роботу. Проєктна діяльність це не хобі:)
• користуйтесь послугами підрядників. Ви та ваша команда – суперлюди, але ви фізично не зможете зробити усе.
• врахуйте, що в наших реаліях ціни на послуги постійно коливаються
• внесіть у кошторис послуги зв’язку. Зокрема, поштові послуги. Надсилати 5 кілограмову звітність за власний кошт може бути накладно.

При складанні бюджету слід також передбачити витрати, пов’язані з виплатою податків та іншими обов’язковими відрахуваннями до держбюджету, а також комісійну винагороду банку.

Важливий етап при підготовці проєктної пропозиції – це вичитка.

Отже, ви заповнили аплікаційну форму. Перш ніж надсилати її на конкурс, вичитайте все.

Перевірте, чи всі питання розкриті повністю. Це дуже важливо.

Не менш важливою є і візуальна складова. Ваш текст має бути однакового шрифту та розміру, міжрядковий інтервал має бути всюди однаковим.  Вирівняйте текст за шириною, виставте абзаци та відступи. Виправте помилки та помарки. Ваша заявка має бути читабельною.

Не менш важливо підготувати усі запрошувані документи. Заздалегідь подивіться список, щоб вчасно подати запит на довідки і отримати їх.

Не залишайте все на останній день.

Комунікація з донором

Отже, ви відпрвили вашу заявку та отримали схвальну оцінку. Зазвичай, після цього вас чекають “переговори”.

Якщо ви комунікуєте з донором через листування, то уважно читайте листи та чітко й аргументовано відповідайте на питання. Тут працює те ж правило, що й питаннями в заявці. Уважно читайте питання.

Також вас можуть запросити на зустріч. Це може бути як офлайн зустріч, так і онлайн.

Зазвичай основні питання для зустрічі будуть викладені у запрошенні. Ретельно підготуйтесь. Напишіть собі “шпаргалку”.

Пам’ятайте, що крім цих питань, вам будуть ставити й інші. Радимо вам спробувати передбачити можливі питання та підготувати відповіді на них. Подбайте про аргументацію.

На переговорах треба триматися впевнено. Не бійтесь доводити свою позицію. Й не погоджуйтесь на нереалістичні умови. Пам’ятайте, що ресурси обмежені і донорська організація зацікавлена в тому, щоб отримати більше за менші вкладення. Але ви можете аргументувати доцільність використання ресурсу.

Матеріали для самоопрацювання:

https://www.youtube.com/watch?v=L8n4PwpFsHc&fbclid=IwAR33eYRHS6Ui1HaGBNAGkMMunk7bPPNFVJCQyooE0jkCpLRreagN4-Uw0OY

https://www.youtube.com/watch?v=skDiwu2Bg3E

https://www.culturepartnership.eu/ua/publishing/proposal-writing-course

Зумінар відбувся у межах проєкту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Перетворюємо ЗМІ на союзників

Медіа допомагають ініціативі або громадській організації стати більш помітною в інформаційному просторі. Що це дасть? Збільшиться впізнаваність, зросте довіра та покращиться репутація.

Не бійтесь вибудовувати партнерства з місцевими редакціями. Журналісти постійно шукають теми для якісного матеріалу. Якщо ви  “підкинете” їм тему або надішлете анонс вашої події, то це може перетворитися на довгострокову ефективну співпрацю.

Прості кроки

• як побудувати ефективну співпрацю зі ЗМІ
• систематизуйте базу контактів
• познайомтесь з необхідними людьми
• підтримуйте контакти
• запрошуйте на всі заходи
• робіть репости матеріалів

Як запросити журналістів на подію, щоб вони прийшли?

Навіть якщо ви робите дуже круті проекти, а на ваші події не приходять журналісти, варто подумати у чому справа і проаналізувати, чи все ви робите правильно, запрошуючи їх.

Ось перелік порад для ефективної співпраці:

– подбайте про “правильне” місце. Локація має відповідати події та бути зручною для фото- та відеозйомки. Перевірте напередодні чи вона дійсно підходить і до неї є вільний доступ;

– комфортний час та день. Не варто призначати зустріч з журналістами надто рано або пізно. Також аналізуйте, які події, крім вашої, можуть відбуватися в цей день аби не конкурувати з ними.

– запрошуйте вчасно. Якщо ви запросите журналістів “на завтра” у їхньому списку справ може не виявитись місця для вас.

– зрозумілий прес-реліз. Дайте журналістам інформацію від якої вони зможуть відштовхуватися при створенні новин. Також це допоможе уникнути помилок у назвах та прізвищах.

– не забувайте про динаміку події. Подумайте, що ви можете запропонувати для відео та фото.

– не переборщіть з кількістю поданої інформації. Говоріть зрозумілими словами. Так, щоб вас могли зрозуміти читачі, глядачі та слухачі.

– призначте відповідальну людину, яка відповідатиме за

зустріч журналістів, роздачу прес-релізів.

– якщо можливо, зробіть реєстраційний лист. Це допоможе співпрацювати далі.

– підготуйте додаткові матеріали, якщо це допомагатиме журналістам якісніше підготувати свій сюжет чи написати новину.

– відслідковуйте оприлюднені матеріали. Це дозволить легше робити звіти для донорів. Також це може стати контентом для ваших сторінок чи сайтів.

Як організувати подію, яку хочеться висвітлити у ЗМІ?

Навіть найкращі ідеї може затьмарити не до кінця продумана їх реалізація. А якщо вам потрібен медійний розголос, то варто зважити на деякі моменти, які неодмінно треба передбачити при організації акції чи флеш-мобу.

– Зручне місце  – запорука успіху вашої події. Якщо це можливо, організовуйте її в центрі.

– Оцініть місце, чи немає поблизу руху транспорту або будівельних робіт, які можуть заважати.

-Подумайте заздалегідь або навіть проконсультуйтеся зі знайомими журналістами, як краще знімати чи фотографувати вашу подію.

– Не затягуйте з тривалістю події. Інакше всі втомляться і втратять інтерес.

– Пам’ятайте про інтерактив (малюнки на асфальті, ігри, спільні дії. Камери це люблять.

– Перед початком події розкажіть учасникам про що йдеться, щоб люди могли чітко зрозуміти що відбувається і могли дати зрозумілий коментар.

– Не затягуйте початок.

– Не робіть акції дуже часто. Журналісти втомляться від вас.

Як створити хороший прес-реліз?

• варто писати як новину, газетну замітку, яку одразу можна розмістити на ресурсі
• писати так, щоб зацікавити журналіста, змусити його не переключити погляд на інший інфопривід
• має відповідати на питання: Хто? Що? Де? Коли? Чому? Як?

З чого складається прес-реліз?

• Місткий заголовок, який чіпляє за «гачок»…
• Лід (вріз) – перший абзац прес-релізу на 2-3 речення, що розкриває суть заголовка (що, де, коли?)
• Деталі (більше розкрити саму подію, додати відомості, заглибитися у проблему тощо)
• Цитати причетних (організаторів, експертів, партнерів тощо): недовгі, чіткі, без пафосу, які б яскравіше розкривали тему
• Актуальні контакти, за якими з вами можна зв’язатися
• кілька якісних фото з події.

Зумінар відбувся у межах проєкту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.

На черговому зумінарі від громадської організації “СТАН”, який був організований для активних ветеранів_ок, їхніх родин, громадських діячів_ок та волонтерів_ок, котрі працюють з військовими, йшлося про соціальне підприємництво та про соціальне шкільне підприємництво.

Чим відрізняється соціальне підприємництво від класичного бізнесу?

Три головні відмінності:

1. Бізнес, який вирішує конкретну соціальну проблему

Соціальне підприємництво – це бізнес, місія і візія якого, спрямовані на вирішення конкретної соціальної проблеми.

Це можуть бути найрізноманітніші проблеми: чи це стосується якоїсь вразливої групи осіб, наприклад, безробітних осіб літнього віку, жінок які страждають від домашнього насильства або людей з особливими фізичними чи розумовими потребами, чи вирішення несприятливої екологічної ситуації в громаді.

2.Інноваційність

Соціальних підприємців часто називають інноваторами, оскільки вони намагаються вирішувати «старі» соціальні проблеми «новими» підприємницькими підходами.

Фактично, потрібно часом «поєднати непоєднуване», аби отримати комерційний та соціальний/екологічний ефекти.

Яскравий приклад інновації – дерев’яні зубні щітки, які легко переробляються і не шкодять навколишньому середовищу.

3. Розподіл Прибутку

Одразу потрібно зауважити, що хоча прибуток важливий у соціальному підприємництві, адже це свідчить про його успішність або збитковість, однак він не є ціллю. Це одна з голоовних відмінностей від традиційного бізнесу. Де ціль – це отримання доходу.

У соціальному підприємництві ще на початку його заснування засновники вирішують скільки коштів будуть інвестувати у вирішення соціальної проблеми. Тут не йдеться про те, щоб соціальні підприємці працювали задурно. А йдеться саме про розподіл прибутків.

Кейси:

Горіховий дім

Купуючи печиво у Горіховому домі – ви даєте шанс на нове життя жінкам, які опинилися у кризі.40% від нашого прибутку ми скеровуємо на соціальні проекти Фонду Горіховий дім, зокрема на утримання Центру інтегральної опіки для жінок, які опинилися у кризових ситуаціях.

Лабораторія апсайклінгу  UP LAB

UpLab –  це простір  у якому створюють одяг, аксесуари та предмети інтер’єру, застосовуючи принципи апсайклінгу (вторинне використання). Крім цього UpLab є соціальним підприємництвом. Купуючи їхню продукцію ви інвестуєте в екологічні проекти та турбуєтесь про навколишнє середовище.

Клієнти  і Бенефіціари  СП

Клієнти – ті, що отримують послугу або купують товар

Бенефіціари – ті, що отримують користь від діяльності СП

Чим відрізняється соціальне підприємництво від соціально відповідального бізнесу?

Різниця між КСВ та СП полягає в бізнес-моделі.

Соціально відповідальний бізнес – це певні етичні практики, стандарти, рішення чи ініціативи компанії, які виражають відповідальне ставлення цієї ж компанії до свого персоналу, до належного виробництва свого продукту чи надання якісних послуг, до клієнтів, партнерів та всіх, на кого може вплинути діяльність самої компанії.

Соціальне підприємство, натомість, зобов’язується виконувати соціальну місію з самих початків свого створення.

Кейс:

Компанія Bosch в Україні втілювала соціальний проект «Говерла», головна мета якого – привернути увагу громадськості до соціальних проблем у країні та надихнути людей і українські компанії допомагати тим, хто цього потребує. Фірма надала значну фінансвову допомогу дитячому інтернату.

8 кроків до створення СП

1. Сформулюйте соціальну проблему: першопричини виникнення, кого вона стосується і до якого масштабу її вирішення ви готові.
2. Продумайте  вирішення соціальної проблеми, на його основі розробіть бізнес-модель. Переконайтесь, що рішення діє саме на ті процеси, які ведуть до розв’язання проблеми клієнта та бенефіціара.
3. Сформуйте тіло проєкту:

сенси — визначте цінність

слова — опишіть суть ідеї, заповніть канву бізнес-моделі

зображення — схематично намалюйте механізм роботи підприємства

цифри — порахуйте витрати та необхідні ресурси.

4. Знайдіть підприємства-конкуренти, щоб перейняти найкращі практики.
5. Розподіліть соціальні та бізнесові обов’язки в команді.
6. Протестуйте ідею – проведіть маркетингове дослідження/опитування потенційних клієнтів щодо очікувань від товару та оцінки загального концепту.
7. Почніть  діяти! З малого, а з часом масштабуйтесь.
8. Продовжуйте вчитись та надихатись .

Шкільне або учнівське соціальне підприємництво

Соціальне шкільне підприємництво – що це таке?

По-простому, це справжнє підприємництво, фірма, що діє у школі (але незалежно від неї), заснована і керована дітьми заради досягнення соціальної мети та розвитку підприємницьких компетенцій.

Для СШП існують особливі необхідні характеристики:
1. Індивідуальна ідея, підтримана іншими 

2. Реальні товари\послуги 
3. Реальні бізнес операції 
4. Потоки реальних грошей 

• Підтримка ззовні 

Однак, шкільне соціальне підприємництво це не те ж саме, що бізнес підлітків.
Наприклад: 
У Лисичанську команда учнів і учениць школи виготовляє еко-сумки і дружбанки (бананки), продає їх за 50 і 200 грн відповідно, а за зароблені кошти облаштовують власний простір – Друзі-Хаб. Підприємництво має власну назву – Май Fox, розвиває команду, шукає клієнтів, виконує замовлення, просуває свій бренд. Зіштовхується з труднощами, модернізується і звісно ж має власну корпоративну культуру, як і будь-яке підприємництво.

Фото дружбанки зі статті “Шо Там”, за посиланням можна прочитати більше про приклади перших Українських шкільних соціальних підприємств:

https://shotam.info/biznes-u-15-na-donbasi-shkoliari-vidkryvaiut-biznes-pry-shkolakh/

ШСП в Україні і в Німеччині 

У Німеччині існує “інфраструктура” підтримки шкільного соціального підприємництва. Тобто є ціла система заходів і інституцій, що діють на постійній основі:

• Існують різнорівневі освітні програми для всіх вікових груп, наприклад, програма від однієї з найбільших організацій, що займаються розвитком СШП у Німеччині Junior gGmbH пропонує програми:
• • для старшокласни(ць)ків з найбільш наближеними умовами до дорослого підприємництва (включаючи взаємодію з інвестиційними програмами, оплату праці і податкові звіти)
  • для середньої старшої школи – з простішими умовами щодо діяльності підприємств;
  • для середньої молодшої школи – базовий курс, учнівські підприємства можуть перепродавати товари (лише у цій ланці);
  • для молодшої школи – початковий курс знайомства з ролями у громаді, часто через відвідування різних інституцій.
• Існує мережа співпраці між шкільними фірмами та промисловими компаніями, партнерства між різними школами та співпраця з науковими центрами;
• Статус “Шкільної фірми” має окреме законодавче регулювання, а також існує підтримка розвитку шкільного підприємництва від держави; (на приклад проект “Підприємництво у школах” Федерального міністерства економічних питань та енергетики https://www.unternehmergeist-macht-schule.de/DE/DieIdee/UeberdieSeite/ueberdieseite_node.html )
• Шкільні підприємства та організації, які працюють задля розвитку екосистеми СШП, обмінюються досвідом на спеціальних подіях, зустрічаючись щонайменше двічі на рік. Конкурси, регіональні, загальнодержавні та європейські ярмарки підприємств, усе це також допомагає розвитку та появі нових учнівських фірм.
• Існують мережі випускни(ць)ків, які мали досвід створення власних фірм у школі.
• Проводяться масштабні дослідження розвитку шкільного підприємництва у країні.

В Україні розвиток шкільного соціального підприємництва – історія наших днів. Однією з небагатьох програм з розвитку СШП займається Фонд Східна Європа разом з ChildFund Deutschland e.V. за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини. В межах проекту “Заснування соціальних шкільних підприємств у сільській місцевості та малих містах України для заохочення молоді до соціального підприємництва у Івано-Франківській, Житомирській і Донецькій областях” проводиться:

• підготовка експертів;
• тренінги для вчителів;
• обмін досвідом з Німецькими колегами;
• літні та зимові школи з СШП для школярів;
• підтримка 15 пілотних СШП;
• аналіз законодавства;
• створення методичного посібника з СШП.

Детальніше про діяльність проєкту за посиланням: http://sse.eef.org.ua/#ancor-2

Чому шкільне соціальне підприємництво важливе в масштабі світу?

Соціальне шкільне підприємництво, як і соціальне підприємництво це 1) практичний проєкт для шкіл, завдяки якому можна залучити кошти на вирішення соціальних потреб, це 2) навчальна технологія для розвитку дітей і це також і 3) відповідь на сучасні глобальні виклики і глобальні потреби світу.

http://www.un.org.ua/ua/tsili-rozvytku-tysiacholittia/tsili-staloho-rozvytku
Баланс між прибутковістю і вимірюваною соціальною цінністю.
Основна ціль і цінність – підприємницька освіта для школярів.

За посиланням https://www.jaworldwide.org/globalgoals організація Junior Achivements, яка вже протягом 100 років займається розвитком підприємницької освіти для молоді по всьому світу, розповідає як вони досягають Глобальних цілей ООН у своїй роботі.

Чому шкільне соціальне підприємництво важливе для освіти?
Підприємницькі навички входять до переліку 8 ключових навичок для навчання протягом життя, визначених РЄ та ЄС у документі   “The Key Competences for Lifelong Learning – A European Framework”:

8 ключових компетенцій:

1) спілкування рідною мовою;

2) спілкування іноземними мовами;

3) математична компетентність та базові компетенції в науці і технологіях;

4) цифрові компетентності;

5) уміння вчитися;

6) соціальні та громадянські компетенції;

7) навички ініціативи та підприємництва;

8) культурна самосвідомість і самовираження.

Детальніше про концепцію Компетенцій для навчання протягом життя за посиланням: http://ininv.vntu.edu.ua/ukr/images/stories/stat/soft-skills/doc/23-05-17-news-youth-in-action-keycomp-en.pdf

Більш детально про підприємницьку освіту для шкільних фірм, про що йдеться?

Що входить до поняття підприємницької освіти, яку можна опанувати через СШП?

1. Базові знання з економіки, фінансової грамотності, законодавства

2. Практичні та теоретичні підходи до підприємництва
3. Soft-skills
4. Самостійне мислення

Міждисциплінарний підхід у дії:
А також СШП чудово інтегрується з іншими сферами знань з шкільної програми,

наприклад:
Вивчаючи мистецтво – розвинути кут зору на рекламу.
Поглиблюючи глобальні знання про світ – знаходити актуальні проблеми, дізнаватися про потреби цільових аудиторій  і знайомитись з різними можливостями рішень.

Навчаючись спілкуватися різними мовами – вчитись розповідати про власні ідеї, вибудовувати зовнішню та внутрішню комунікацію.

На уроках математики – розуміти зв’язок формул з фінансовим менеджментом, закупівлями та ін.

Розбираючись в основах наук – знаходити нові ідеї для розробки інноваційних продуктів.

Дуже важливо, що умови шкільного соціального підприємництва дозволяють розвивати компетенції відповідно до особливих задатків кожної людини в команді. А також усіх тих, хто також залучений до розвитку екосистеми шкільного соціального підприємництва.

З кого складається екосистема соціального шкільного підприємництва?

Ролі у екосистемі соціального шкільного підприємництва.
Яке відношення соціальне підприємництво може мати до мене і ким я можу бути у екосистемі соціального підприємництва? 

Ініціатор(ка)
Ініціювати заснування нового соціального шкільного підприємництва можна з будь-якої суспільної ролі. Учні і вчительки, батьки та адміністраторки школи, або громадські активісти – ви можете стати першою іскоркою для нового освітньо-підприємницького проєкту у школі.

Підприємницька команда 

Команда з учнів та учениць школи, які на добровільних засадах об’єднуються та засновують власну соціально-орієнтовану справу. Команда розподіляє між собою ролі та організовує усі робочі процеси підприємництва. Діти чи підлітки, лише вони, командою відповідають за створення і рішення підприємництва.

Структура команди також визначається дітьми, це може бути більш класичний вигляд з відділами і вертикальним менеджментом, або будь-якої іншої структури, на розсуд команди.

Досвід доводить, що діти дуже схильні до альтернативних способів управління. Тож, за умови сприятливого менторського супроводу, середовище юних стартапер(ок)ів дуже сприятливе для розвитку сучасних організаційних культур, як от підхід бірюзових організацій.
Одна з основних цілей соціального шкільного підприємництва – надати можливості дитині підготуватися до самостійного життя в умовах сучасної економіки. Участь у підприємництві в шкільні роки має бути можливістю спробувати себе в різних ролях, зрозуміти як все влаштовано, що подобається, а що ні і знайти ідеальну роль для себе. І незалежно від того, якою буде ця роль, розвинути ініціативність і м’які навички. Тож легка мобільність і трансформація ролей у команді – це також одна з особливостей шкільного соціального підприємства.

Ментор(ка)

Ментор або менторка супроводжує команду шкільного підприємства. На початку організовує вступне навчання, фасилітує перші зустрічі команди, допомагає вибудувати організаційну структуру і запустити підприємництво. Впродовж року допомагає знаходити рішення у складних питаннях, організовує навчальні зустрічі команди і освітні візити, консультує та спрямовує команду. Ментор(кою)ом може бути будь-яка людина, незалежно від того, чи має вона відношення до школи. Ментор(ка) допомагає налагодити стосунки підприємницької команди з адміністрацією школи.

Вчител(ьки)і  і шкільна адміністрація 

Також беруть участь у життєдіяльності підприємництва, за бажання. Допомагають забезпеченню освітньої складової ШСП. Школа надає приміщення, за можливості і дуже бажано, у незалежне володіння команді підприємництва. Таким чином сприяючи розвитку. Між командою стартапу і школою укладається договір, згідно якого можуть бути визначені додаткові умови підтримки та взаємовигідних умов.

Батьки та член(кині)и громади 

Можуть виступати у ролі експертів та радників, інвесторів і консультантів у окремих сферах діяльності підприємства, можуть створювати місця для практики у власних інституціях чи підприємствах, ставати постачальниками, клієнтами чи партнерами шкільного підприємства. Залежно від можливостей і бажань можливі різні форми взаємодії.

Це основні групи діячів екосистеми будь-якого шкільного соціального підприємства. Можливі більші і складніші системи, де залучені спілки соціально-відповідальних підприємців, громадські організації в якості надавачів освітніх послуг чи як партнери з соціальної місії підприємництва. Також можлива і ефективна співпраця з іншими освітніми інституціями та науковими центрами. Та багато інших варіантів унікальних для кожного випадка.

Як засновуються шкільні соціальні підприємництва? Як і які процеси відбуваються в межах СШП? 

За результатами проведених фокус-груп у 3-х пілотних областях України найпопулярнішим питанням серед респондент(ок)ів щодо запуску шкільного соціального підприємництва стало питання: “А так можна було?”. Так, так було можна і ви, скоріше за все навіть стикалися з схожими формами підприємницької діяльності у школі. Звичайний приклад – шкільні ярмарки. Такі заходи, сильно відрізняються від справжнього задуму шкільного соціального підприємництва, але вже знайомі школам. У чому різниця ярмарку і справжнього шкільного соціального підприємництва?

Шкільні ярмарки і учнівське соціальне підприємництво 

Шкільне соціальне підприємництво тривале у часі, це повноцінний процес від генерації першої ідеї, через проведення аналізу аудиторії, тестування ідей на міцність, офіційної реєстрації, модернізації і виробництва, з організованим управлінням командою, з пошуком партнерств, ринків і взаємодією з ними і аж до звітування і залучення інвестиції, разом з розробкою бренду і з його просуванням, а також з аналізом соціального впливу від діяльності. Ці (та інші) процеси відрізняють СШП від шкільного ярмарку.

Ярмарок (або інші схожі невеликі бізнес-ініціативи у школі) як подія може бути частиною підприємницької діяльності шкільної фірми, але підприємництво значно ширше ніж кількаденна подія. Розуміння діяльності ярмарків, однак, може бути корисним для розвитку СШП:

• як зрозумілий “прототип” СШП для віднаходження спільного розуміння з усіма акторами залученими до шкільного життя;
• для отримання першого невеликого досвіду підприємницької діяльності дітьми перед запуском повноцінного СШП;
• в якості додаткової події на підтримку СШП – як рекламна кампанія, як фандрайзингова кампанія з залучення капіталу, як зовнішній захід для знайомства з іншими підприємствами (ярмарок СШП з різних шкіл) або для пошуку бізнес-партнерств (ярмарок локальних підприємств) і т.д.

Прийняття рішень 

Найважливіша відмінність шкільного або учнівського підприємництва у тому, що всі рішення щодо його заснування і діяльності приймають саме діти. ШСП починається з команди з зацікавлених дітей або підлітків, що проходять навчання, розробляють власну соціально-підприємницьку ідею і реалізують її, продовжуючи навчатись через діяльність і завдяки супроводу ментор(ки)а, вчител(ьок)ів школи, зацікавлених батьків тощо (про ролі дорослих акторів детальніше у розділі присвяченому екосистемам СШП “ХТО?”). Але головна роль у створенні і життєдіяльності належать команді з дітей чи підлітків і саме це робить шкільне соціальне підприємництво важливим у освітньому, глобальному та особистісному розрізі.

Питання легальності 
В Україні є 2 законних способи функціонування шкільних соціальних підприємств:
1) громадська організація

Будь-яка ГО може проводити підприємницьку діяльність, якщо гроші вкладаються в функціонування організації.

2) шкільний комбінат

Це прописано в одній із постанов 1993 року. Уже тоді законодавство дозволяло створювати шкільні комбінати. У цьому випадку юридична особа стає засновником, простіше кажучи, школа сама приймає рішення створити шкільний комбінат.

Незабаром у межах проєкту «Заснування соціальних шкільних підприємств у сільській місцевості та малих містах України для заохочення молоді до соціального підприємництва у Iвано-Франківській, Житомирській та Донецькій областях» вийде більш детальний аналіз законодавства щодо питання заснування СШП в Україні, за новинами проєкту можна стежити за посиланням https://www.facebook.com/SSEinUkraine/ або на сайті http://sse.eef.org.ua/#ancor-2 .

Зумінар відбувся у межах проєкту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Корисні посилання

Ідеї для бізнесу  разом з бізнес-канвою. І

https://www.undp.org/content/dam/ukraine/docs/Donbas/entrepreneurship/Ideas%20for%20microbusiness.pdf

http://www.ppv.net.ua/uploads/work_attachments/Business_Models_for_CCI_PPV_2018_UA.pdf

Бізнес канва та як її заповнювати

https://promodo.ua/ua/blog/biznes-model-ostervaldera-razbiraem-shablon-na-primere-internet-magazina.html#gref

https://www.kiwka.com/maket-kanva-biznes-modeli-pereklad-ukrajinskoyu/

Де дізнатися більше про СП або повчитися

http://social-academy.com.ua

https://socialbusiness.in.ua

http://selab.chasopys.ua

https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:WNISEF+SE101+2017_T4/about

https://ucucfe.lvbs.com.ua/education/programs/akseleratsiya-z-sotsialnogo-pidpryyemnytstva/

Громадська організація “СТАН”, яка організувала десятиденний навчальний онлайн-марафон для активних ветеранів_ок, їхніх родин, громадських діячів_ок та волонтерів_ок, котрі працюють з військовими, цього разу організувала зумінар аби розповісти усім охочим про світ можливостей та як довести собі та іншим, що ти цього вартий_а.

Робота майбутнього: якою вона буде?

(джерело – http://profatlas.com.ua/future/)

Зрозуміло, жодна людина не може точно й повністю передбачити майбутнє. Історія має багато прикладів невдалих прогнозів і пророцтв: скажімо, на початку ХХ століття ентузіасти повітроплавання обіцяли, що кожна родина матиме власний літак; у середині століття очікувалося, що всюди будуть роз’їжджати автомобілі з атомними реакторами, а домашні кавоварки працюватимуть на атомних батарейках; а в 1970-ті була популярна ідея, що вже на початку XXI століття люди житимуть на Марсі та на супутниках Юпітера. Але є й безліч прикладів вдалих прогнозів: наприклад, сучасні технологічні успіхи Японії та Південної Кореї ґрунтуються саме на використанні наукового передбачення, а родоначальники знаменитої Кремнієвої долини в США не тільки передбачили епоху персональних комп’ютерів та інтернету, а й зуміли заробити на їх появі. Успішні передбачення засновані на точному розумінні того, які потужні соціальні та технологічні процеси (тренди) змінюють навколишній світ, створюючи наше майбутнє.

То які ж тенденції визначають майбутнє роботи, про які зміни ми можемо говорити з упевненістю?

Глобалізація

По-перше, світова економіка неминуче рухатиметься в бік все більшої інтеграції та поглиблення регіональної економічної спеціалізації. Це означає, що вже зараз можна сказати, в якій країні вироблено той чи інший складний виріб: якщо автомобіль або комп’ютер виготовлено в Японії, то його компоненти поставляють три десятки країн світу, а потрібну для їх виготовлення сировину — ще приблизно сорок країн. Але навіть якщо взяти творчий продукт на кшталт мультфільму — то вже зараз його придумують у США, малюють в Україні, а тривимірну анімацію створюють у Китаї. Тому працівники майбутнього повинні будуть уміти працювати в багатомовних і мультикультурних середовищах, беручи участь у спілкуванні з партнерами з усього світу. Частина цих партнерів і співробітників перебуватиме в інших країнах, а отже, стандартом стає не просто віддалена робота (коли працівник працює з дому, зв’язуючись з колегами через інтернет), а й робота в розподілених командах (коли спільно працюють професіонали, які можуть перебувати одночасно на декількох континентах ). Але, крім володіння іноземною мовою, потрібно буде вміти спілкуватися міжнародними професійними мовами — знати галузеві вимоги, стандарти, використовувані процеси. Крім того, значна частина працівників повинна буде розбиратися не тільки в питаннях, що стосуються власної галузі, а й галузей своїх постачальників і споживачів — тобто володіти мовою міждисциплінарного спілкування, що допомагає працювати разом людям з різних сфер (скажімо, психолог, музикант і програміст спільно працюють над новою технологією «звукового SPA» для релаксації).

Зростання конкуренції в економіці

По-друге, розвиток глобальної економіки створює все більшу конкуренцію між виробниками товарів і послуг. Це означає, що найбільш успішними виявляються насамперед компанії, які вміють створювати нові продукти або послуги, швидко перебудовуватись під запити споживача. Конкуренція між ними призводить до того, що на ринку постійно змінюються правила гри — з’являються нові продукти, які витісняють існуючі і навіть закривають цілі ринки (як автомобілі витіснили каретний транспорт, а мобільні телефони замінили пейджери).

Автоматизація

Одна з найважливіших змін — поширення технологій автоматизації. Зрозуміло, що автоматизація ручної та навіть інтелектуальної праці розпочалася не вчора (машини почали замінювати людей у  ручній праці починаючи з XVIII століття, а вже в середині XX століття комп’ютери змінили статистів). В останнє десятиліття цей процес прискорився: по-перше, тому що комп’ютери масового користування стали по-справжньому потужними й на сьогодні здатні виконувати роботу, яку раніше спроможна була виконувати тільки людина (ідентифікувати злочинців у натовпі, розпізнавати ракову пухлину на томографічному знімку або навіть писати новинні замітки), а по-друге, дуже швидко починають дешевшати промислові та домашні роботи.

Автоматизація — вимога глобальної конкуренції, про яку йшлося вище, і вона відбувається в тих випадках, коли робот або програма виявляються продуктивнішими або ефективнішими, ніж людина, яка виконує ту ж роботу. За оцінками оксфордських дослідників з Martin School’s Programme on the Impacts of Future Technology, протягом найближчих двадцяти років близько 45 % існуючих робочих місць у розвинених країнах будуть замінені роботами та комп’ютерними програмами. Це не означає, що люди залишаться без роботи, але вони будуть змушені зайнятися такою працею, яку роботи виконувати не зможуть. Значна частина такої роботи стане творчою, і, як наслідок, здатність до художньої творчості ставатиме масовим явищем, а не долею одинаків-творців. Усе більше професій будуть пов’язані зі спільною діяльністю в групах — люди менше працюватимуть зі складними механізмами й більше —  з іншими людьми. Тому одним з важливих (і найпоширеніших) умінь стане навичка організації роботи з окремими людьми і колективами.

Інтенсивне використання програмованих пристроїв

У світі, наповненому автоматикоюю, комп’ютери та роботи мають стати нам не конкурентами, а помічниками. Тому потрібно буде вміти налаштовувати роботів і системи штучного інтелекту під обрані людиною завдання. Комп’ютерна грамотність, як ми її розуміємо сьогодні — вміння користуватися інтернет-браузером, надіслати електронну пошту або написати текст в текстовому редакторі — буде необхідною, але абсолютно недостатньою для роботи навичкою. Світ майбутнього передбачає, що майже кожен з працівників має щонайменше найпростіші навички програмування.

Зростання складності систем управління

Світ роботи майбутнього — все складніший, наповнений гнучкими технологічними рішеннями та налаштовує на постійну готовність до змін — потребуватиме все більшої кількості людей, здатних не просто орієнтуватися в ньому, а й ефективно управляти проектами, командами та цілими організаціями. Для того щоб виконувати ці завдання, все більшій кількості працівників знадобиться системне мислення — вміння швидко розуміти, як влаштовані складні процеси, організації або механізми. Саме завдяки системному мисленню людина може швидко розібратися в проблемі та знайти рішення, швидко включитися в нову для неї сферу діяльності, а також донести свої ідеї до людей з інших галузей або секторів. Таким чином, системне мислення — одна  з ключових надпрофесійних навичок, яка буде потрібна великій кількості технічних фахівців і управлінців у різних сферах.

Зростання вимог до екологічності

Ще однією дуже важливою тенденцією, яка вже набула широкого поширення у світі — і важливість якої поступово починають усвідомлювати і в Україні — є зростання вимог до екологічності товарів, які випускаються, та послуг, що надаються. Екологічність — не тільки використання чистої води або фермерських продуктів: значною мірою вона означає бережливе ставлення до будь-яких типів використання природних ресурсів (наприклад, зниження енергоспоживання, витрати води або природної сировини), а також скорочення обсягу вироблених відходів (включаючи повторну переробку відходів, застосування біорозкладних матеріалів тощо). Ми всі розуміємо, що природні багатства не безмежні, і всі повинні нести відповідальність за місце, в якому живемо — за наш будинок, місто, країну або планету. Тому навички екологічно відповідальної поведінки мають увійти в стандартну підготовку будь-якого працівника, стаючи таким же стандартом для будь-якої дорослої людини, як вміння читати й писати

Чому донори (міжнародні організації, країни та фонди) дають допомогу?

Джерело – Sarah Fuller ’02, Illinois Wesleyan University «A Question of Motivations: Determining Why Donor Countries Give Aid»

Idealist Theory – допомога на основі гуманітарних потреб

Realist Theory – допомога робиться через стратегічну стурбованість, та базується на інтересах національної безпеки та самозбереження

Neo-realist Theory – допомога робиться на основі економічних інтересів

Гіпотеза 1: Країни-донори збільшать обсяг зовнішньої допомоги, яку вони надають країнам-одержувачам як гуманітарну потребу країни-одержувачі збільшуються.

Donor countries will increase the amount of foreign aid they give recipient countries as the humanitarian need in the recipient countries increases.

Гіпотеза 2: країни-донори надають більше іноземної допомоги країнам, що мають стратегічне значення

Donor countries give more foreign aid to countries with strategic importance

Гіпотеза 3: Країни-донори нададуть більше допомоги країнам з більш високим економічним потенціалом

Donor countries will give more aid to countries with higher economic potential

Міжнародні програми, проекти і гранти

Джерело – ТОР

Донори – це міжнародні організації, державні установи, комерційні структури, громадські некомерційні організації (релігійні, наукові тощо), приватні благодійні фонди або приватні особи, що надають громадянам та організаціям на некомерційній безповоротній основі необхідні додаткові ресурси різного виду, на цілі, які спрямовані в цілому на благо усього суспільства.

На практиці існує декілька класифікацій донорів, які можна систематизувати так:

За видами допомоги, що надається, донори поділяються на тих, хто:

• надає гранти;
• виділяє стипендії на навчання;
• здійснює експертну (консультативну) допомогу;
• надає технології, обладнання тощо.

За сферою інтересів донори поділяються на вузькоспеціалізовані (здійснюють підтримку в чітко визначених сферах діяльності, наприклад, Всесвітній фонд боротьби зі СНІДом, Глобальний екологічний фонд) та універсальні (пріоритетами діяльності яких є різноманітні суспільні проблеми).

За територіальними межами дії донори бувають національними та міжнародними. Хоча у цих рекомендаціях ми в основному зосереджуємось на міжнародній допомозі, не варто забувати й про вітчизняних грантодавців. Тим більше, що українські організації в рамках власних програм і великих проектів можуть здійснювати так зване субгрантування. Таким чином працює, наприклад,    Український фонд соціальних інвестицій, який на конкурсній основі перерозподіляє кошти, отримані від іноземних фінансових організацій.

За джерелом капіталу можна виділити такі основні групи міжнародних донорів, які доступні для здобувачів з України: міждержавні організації, урядові, суспільні та корпоративні донори. Дещо докладніше про ці групи.

1 Міждержавні організації. До цієї групи донорів належать установи Організації Об’єднаних Націй (Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН), ЮНІСЕФ, Світовий банк, Проект «Місцевий розвиток орієнтований на громаду (СВА), тощо) та Європейського Союзу (Європейська комісія, Рада Європи, ОБСЄ,).

2  Урядові донори. Це можуть бути грантові програми окремих закордонних органів влади (Агенство США з міжнародного розвитку (USAID), Канадське агентство міжнародного розвитку (СIDA), Шведське агентство з питань міжнародної співпраці та розвитку (SIDA) та ін.), або посольств іноземних держав в Україні (США, ФРН, Норвегії тощо).

3 Суспільні донори можуть бути як національними(наприклад німецькі фонди політичних партій – Фонд К.Аденаура, Фонд Ф.Наумана та ін.) так і міжнародними (наприклад PHARE- Програма демократії, Міжнародний Вишеградський фонд). Вони будуються відповідно на фінансових надходжень з однієї або декількох країн та зобов’язані звітувати перед тими на чиї гроші вони існують.

4 Приватні донори. До цієї категорії належать донори різного обсягу і характеру діяльності – від таких великих міжнародних організацій, як міжнародний фонд «Відродження» Дж.Сороса та Фонд Рокфеллера до невеликих сімейних фондів Фонд Кнута і Аліси Валенбергів, Фонд Раскоба заохочення католицької діяльності).

5 Корпоративні донори реалізують програми соціальної відповідальності великих компаній (Компанія «Монсанто», Інститут нетрадиційного газу компанії «Шелл»).

Зумінар відбувся у межах проєкту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Сьогодні, 10 квітня, на завершальному зумінарі говорили, як залучати гроші на добрі справи із автором 20 книг про фандрайзинг і розвиток НГО Русланом Крапличем. Зумінар зібрав близько 50 активістів_ок та ветеранів_ок. Організувала його громадська організація “СТАН”, в межах десятиденного навчального онлайн-марафону для активних ветеранів_ок, їхніх родин, громадських діячів_ок та волонтерів_ок, котрі працюють з військовими.

Основні принципи ефективного залучення ресурсів

Перше правило фандрайзингу: Пізно. Пізно говорити, які ми хороші, коли нам потрібні гроші: перш ніж залучати гроші, зробіть так, щоб про вас дізнались.

Підготуй презентацію своєї організації на 4 слайди:

1 слайд: хто ми?

2 слайд: наші досягнення

3 слайд: як ми управляємо ресурсами

4 слайд: що ми хочемо звершити (візія організації)

Добра справа, яку ви хочете зробити має бути зрозуміла та відгукуватись тим, чиї ресурси ви залучаєте

Які бувають види ресурсів?

Людський ресурс, час, обладнання, приміщення, гроші… Продовж список

Навчись бачити ресурси. Сформуй базу джерел ресурсів:

1 склади список із 10+ джерел (місць), де взяти ресурси (відповідай саме на питання “де?”, не “що зробити?”

2 класифікуй джерела: банки, грантові організації, бізнеси

3 спробуй максимально розширити кожну з утворених категорій (перелічи всі банки, до яких можна звернутись, грантові організації, тощо)

4 проаналізуй кожне джерело: кому якими ресурсами легко поділитись.

Людям легко віддавати те, що вони мають вдосталь і важко те, чого їм не вистачає. давай людям вибір, як вони можуть допомогти, пропонуй опції

Мотивації. Чому люди дають гроші на добрі справи?

-розуміють важливість проблеми

-хочуть бути благодійниками

-хочуть, але не можуть долучитись до цієї -справи самостійно

-демонстрація статусу

Люди, які дають гроші на добрі справи діляться на: благодійників(хочуть бути добрими), філантропів(підтримують і розвивають корисні ідеї), меценатів(підтримують те, що їм особисто подобається), донори(підтримують вирішення проблем), спонсори(хочуть отримати вигоду).

Остання порада: ніколи не вживай слова “просити”.

Зумінар відбувся у межах проєкту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Театр, який не лише розбурхав культурне життя селища, а й допомагає ветеранам АТО реінтегруватися, вже більше року діє у Івано-Франкове на Львівщині. Більше половини його акторського складу свого часу захищало нашу державу на сході України, а тепер успішно демонструє свої таланти не лише на своїй малій батьківщині, а й в навколишніх населених пунктах. Додамо, що ініціативна група з Івано-Франкове також є учасницею проєкту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Ідея створити народний театр належить його художній керівниці Наталії Волошин. За її словами, це була давня мрія, яку вона спочатку намагалася втілити, працюючи в школі. Але довго вчительський театр не проіснував. Друга спроба виявилась більш вдалою. Народному театру з Івано-Франкове вже більше року і в їхньому репертуарі три вистави та чимало аншлагів.

Наталія Волошин розповідає, що теперішній селищний театр, головним чином, тримається на атовцях і мова тут не лише про акторів та їхні ролі.

Підтверджує її слова і Олег Хромчак, голова ініціативної групи, яка втілює проєкт з реінтеграції ветеранів  і який також задіяний у виставах.

“Хто не грає у виставі, займається логістикою, звукорежисурою, підготовкою декорацій та вирішенням інших питань”, – каже ветеран.

А все почалося з того, що керівниця театру шукала акторів для масовки. Їй була потрібна  ватага козаків. Допомогти у цій справі вона попросила голову громадської організації «Спілка ветеранів АТО Яворів» Тараса Дадака. В такий спосіб до театральної трупи і потрапила значна частина атовців.

У першій виставі хлопці зіграли маючи невеликі слова. І на додачу Наталія Волошин дала їм завдання вивчити ще й вірші.

“У них феноменальна пам’ять. Я ними просто захоплювалася і продовжую це робити зараз”, – каже керівниця. І додає, що найстаршому актору 62 роки, а наймолодшому 23. Непоодинокі випадки, коли у виставах беруть участь і сімейні тандеми.

Після першої вистави стало зрозуміло, що ветерани в театрі надовго. Не дивлячись на те, що більшість має родину і свої власні справи, репетиції майже ніхто не пропускав, хоча вони були у вечірній час.

Як виявилось, участь у виставах суттєво впливає на процес реінтеграції ветеранів.

“Вони стали добріші і поблажливіші. По–іншому дивляться на різні речі. Бо якщо спочатку вони були революціонерами, то тепер стали більше дипломатами. Якщо раніше вони хотіли зробити революцію з мечем, то тепер – словом”, – ділиться своїми спостереженнями Наталія Волошин.

Також вона зауважила, що і в громади змінилась думка про багатьох атовців. Їх люди тепер сприймають не лише як героїв, що вони повернулися з поля бою, а й героїв, що змогли розворушити культурне життя в селищі.

“На війні я так не хвилювався. Тут адреналін і там адреналін, але по відношенню до театру це зовсім інше. Це настільки захопливо і приємно, що важко описати”, – розповідає про свої враженнями актор Роман Ільчишин, який у січні 2015 року у складі 93-ї окремої механізованої бригади захищав Донецький аеропорт, після чого дістав поранення і переніс шість операцій.

Згадує, що спробувати себе в ролі козака його запросила Наталія Волошин. Вперше він був задіяний в масовці, коли керівниця театру шукала акторів для п’єси “Назар стодоля”. А вже в “Наталці Полтавці” він мав одну з головних ролей – приміряв на себе образ возного.

За його словами, участь в театрі допомагає змінити ставлення громади до ветеранів і боротися з стереотипами.

“Нам постійно потрібно доводити, що ми нормальні. Бо на нас люди дивляться скоса. Не всі,  звичайно, але дуже багато. Річ в тім, що ми активну позицію зайняли в селищній раді. І нас називають “крикунами”. А я хотів показати, що ми абсолютно нормальні. Може  ще краще ніж були. Якби це голосно не звучало, але так є”, – підсумовує ветеран.

У найближчих планах театру з Івано-Франкового поставити “Мартина Борулю”, “Мину Мазайло” та “Сватання на Гончарівці”.

Матеріал підготовлено в межах проєкту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Молодіжна організація “СТАН” вдруге стала частиною процесу реінтеграції ветеранів, завдячуючи партнерству зIOM Ukraine  у межах проєкту «Соціально-економічна підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та членів їхніх сімей», який охоплює 15 громад в 13 областях України.

Для ініціативних груп тренери СТАНу розпочали онлайн-навчання, першопрохідцями стали Чернівці та Ужгород. Акцент навчання на соціальному згуртуванні для сталої реінтеграції ветеранів.

Крім знань, ініціативні групи отримають фінансування та менторський супровід аби втілити власні проєкти, які сприятимуть сталій реінтеграції ветеранів шляхом допомоги самим ветеранам, а також членам їхніх сімей та громадам.

Незабаром тренінги також відбудуться у Дрогобичі (Львівська обл), Бердичеві (Житомирська обл), Боратині (Волинська обл), Дніпрі, Полтаві, Рівному, Старобільску (Луганська обл), Сумах, Кропивницькому, Миколаєві, Івано-Франківську, Львові та Малині (Житомирська обл).

До складу ініціативних груп зокрема залучено ветеранів конфлікту на сході України, внутрішньо переміщених осіб з Криму та Сходу України, національні меншини, людей з інвалідністю та представників/ць соціальновразливих груп.

Проєкт “Соціально-економічна підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та членів їхніх сімей”, який  впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізується Молодіжною організацією “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Ініціативні групи з 15 громад пройшли онлайн-навчання, що тривали з кінця липня, щоб отримати сучасні знання з розробки та реалізації проєктів соціального згуртування, які сприятимуть активній участі ветеранів та членів їхніх сімей у соціально-економічному житті. Для втілення проєктів, ініціативним групам нададуть менторський супровід на всіх етапах реалізації та фінансову підтримку до 8 тисяч євро.

Переваги від соціального згуртування вже зовсім скоро відчують у 15 громадах завдяки проєкту, що впроваджується Представництвом Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні, яке разом із Інструментом ЄС зі сприяння стабільності та миру (IcSP) ініціювали другу фазу проєкту з реінтеграції ветеранів, щоб продовжити реагувати на потреби українських громад, зокрема, шляхом підтримки соціального згуртування і розвитку громад, а також підвищення спроможностей із надання психосоціальної допомоги​.

Представники та представниці ініціативних груп пройшли навчання під час якого отримали фахові знання від тренерів Молодіжної організації “СТАН” для розробки та реалізації соціальних проєктів, що мають на меті згуртувати громаду та залучити до цього процесу ветеранів та членів їхніх сімей.

За словами тренера проєкту Дмитра Кузнєцова, соціальне згуртування складається з двох важливих компонентів: соціальна інклюзія та соціальний капітал.

“У першому випадку це надання можливості будь-кому з громади впливати на прийняття рішень і користуватися благами. Від дитини до пенсіонера, незалежно від того, яку національну чи релігійну меншину він чи вона представляє, щоб людина могла голосувати чи відвідувати або організовувати культурні заходи. Це про те, щоб різні соціальні групи були повноцінно включені в життя громади. Соціальний капітал – це про те, щоб люди один одного знали і могли взаємодіяти і довіряти одне одному. І якщо ці компоненти на високому рівні, тоді громада і держава справитися з усіма викликами”, – пояснює Дмитро Кузнєцов.

Також він додав, що представники і представниці громад, які беруть участь у проєкті мають різні запити.

“Дехто подавався, бо їм потрібна підтримка і вони її отримали, дехто подавався бо їм потрібні ресурси. Є громади, які багато роблять у напрямку реінтеграції, але роблять це наосліп, ситуативно. Проте об’єднує їх те, що вони хочуть системних змін в громаді. Зараз у них з’явилася нагода робити це системно і більш якісно. Додатковим плюсом є той фінансовий ресурс, який МОМ надає завдяки фінансуванню Європейського Союзу”, – каже тренер.

Географія проєкту, який передбачає зміцнення стійкості громад шляхом соціально-економічної реінтеграції ветеранів, широка і охоплює як великі, так і малі населені пункти України. Ініціативні групи представляють громади Чернівців, Ужгорода, Дрогобича, Бердичева, Боратина, Дніпра, Полтави, Рівного, Старобільска, Сум, Кропивницького, Миколаєва, Івано-Франківська, Львова та Малина.

До складу ініціативних груп залучено ветеранів АТО/ООС, внутрішньо переміщених осіб з Криму та сходу України, національні меншини, людей з інвалідністю та представників/ць соціально вразливих груп, інших членів громад. Під час навчання всі вони вчилися працювати разом для отримання спільного результату.

Тренерка проєкту Валерія Вашкевич розповідає, що під час навчання, в першу чергу доносила ціннісну основу процесу соціального згуртування та реінтеграції ветеранів.

“Громади з якими я працювала прийшли на навчання з розумінням, що їм важлива тема реінтеграції. Проте, іноді потрібно було більше заглибитися, для того, щоб показати, як пов’язана реінтеграція ветеранів і соціальне згуртування в цілому. І чому реінтгеграцію ветеранів не можна відокремити від соціального згуртування. Але як тільки з’являлося розуміння для чого це робити, одразу з’являлася і  чітка мотивація цим займатися”, – розповіла Валерія Вашкевич.

Також тренерка орієнтувалась на попередній рівень знань представників та представниць ініціативних груп аби зробити навчання більш ефективним.

“Рівень громад різний, але я намагалася якщо громади прокачані, то йти в глибину, а якщо я бачила, що в громади не було досвіду, то я пояснювала як користуватися інструментами. Я орієнтувалася на саму громаду. По проєктному менеджменту мені було важливо пояснити, як користуватися логіко структурною матрицею або подібними інструментами і чому важливо ставити перед собою мету і цілі”, – додає Валерія Вашкевич.

Керівниця ініціативної групи з Кропивницького Наталія Салімова каже, що навчання перевершило її сподівання, попри те, що її організація займається реабілітацією та реінтеграції ветеранів більше 7 років.

“Взяти участь у проєкті запропонували самі ветерани. Ми були в захваті від цих тренінгів, бо ніколи не збиралися разом на одному тренінгу, раніше кожен вчився окремо. А це була нагода краще дізнатися один про одного. Коли почалося навчання ми зрозуміли, що формат набагато цікавіший ніж ми очікували. Тренінг дав розуміння, що потрібно працювати для громади показати побратимів, що вони повноцінні члени громади, що вони вміють працювати”, – ділиться враженнями Наталія Салімова.

За її словами проєкт дуже потрібний, адже навіть сьогодні, у більшій мірі, люди не знають з чим зіштовхнулися ветерани і їхні родини або ВПО.

“Зрозуміло, що людина, яка пройшла війну вона інша. Не така як звичайна цивільна. Більшість в громаді цього не розуміють. На все це накладається проблема з працевлаштуванням. Постійно в маршрутках ветерани чують, що їх ніхто не посилав на війну. У багатьох підхід, що вони пішли туди за пільгами, за зарплатою. Про яку реінтеграцію може йти мова, якщо ти це постійно чуєш. Плюс певна інертність самих ветеранів через емоційне вигорання. От так і виходить, що ветерани виключені. Запити суспільства до них дуже великі, а от сприйняття їх проблем немає. Ми завжди наголошуємо, що ветеран це не про пільги, а в першу чергу про соціальний договір між особою і державою на захист”, – резюмує керівниця ініціативної групи з Кропивницького.

Як уже повідомлялося, чинний проєкт є другою фазою проєкту з реінтеграції ветеранів. Попередня пілотна ініціатива за фінансування ЄС, впроваджувалася МОМ із грудня 2018 року до серпня 2020 року. Зокрема у ній брала участь ініціативна група з Дрогобича, яка і цього року долучилася до проєкту.

За словами керівниці Наталії Копичин, пілотний проєкт з реінтеграції суттєво змінив ставлення ветеранів до проєктів.

“У 2019 році, коли ми тільки починали проєкт з ветеранами АТО, ми підходили і пропонували участь, то вони дуже обережно до цього ставились. Вони казали, що їх знову використають, пофотографують і на цьому все закінчиться. У них було відчуття, що до них споживацьке ставлення. А вже цього року ветерани самі прийшли з ініціативою. Вони отримали довіру, що вони можуть розвиватися і отримувати ресурси без використання їхнього звання ветеран АТО”, – розповіла Наталія Копичин.

За даними Міністерства у справах ветеранів, кількість колишніх учасників бойових дій на сході України становить більше 405 тис. осіб, серед них жінок – 19 402.

Опитування, яке було проведене МОМ у 2019 році, виявило, що понад третина ветеранів відчували себе виключеними із суспільства, а 49% вказали, що стикалися з проявами упередженості, несправедливим ставленням або дискримінацією у різних сферах.

Проєкт, спрямований на зміцнення стійкості громад шляхом соціально-економічної реінтеграції ветеранів, фінансується Європейським Союзом, впроваджується Міжнародною організацією з міграції та реалізується Молодіжною організацією “СТАН”.

Представники/ці 15 громад у яких реалізується проєкт, спрямований на зміцнення стійкості громад шляхом соціально-економічної реінтеграції ветеранів, що фінансується Європейським Союзом, впроваджується Міжнародною організацією з міграції та реалізується Молодіжною організацією “СТАН”, відвідали мережеву подію у Херсоні, щоб спільно проаналізувати ініціативи, які будуть втілені в рамках проєкту, познайомитися між собою, обмінятися досвідом та обговорити майбутню співпрацю.

За словами тренера проєкту Андрія Фармуги, корисність мережевої події у Херсоні підтвердили, як учасники, так і фасилітатори зустрічі.

“Голови та представники ініціативних груп мали можливість познайомитися між собою. Обговорити як ідеї, які вони подали, в рамках проєкту, так і ті напрямки, якими вони займаються та обмінятись досвідом. Також було важливо, що були обговорені проблемні питання та труднощі, які виникали при написанні проєкту та обговорили труднощі, які можуть виникнути при його реалізації. Крім цього учасники намітили варіанти співпраці між ініціативними групами”, – розповів Андрій Фармуга.

Також під час мережевої зустрічі представники/ці ініціативних груп ділились своїми очікуваннями, щодо впливу проєкту на життя в громаді. Обмінювались історіями успіху та розробляли ідеї акцій солідарної дії.

Додамо, що ініціативні групи з 15 громад попередньо пройшли онлайн-навчання, щоб отримати сучасні знання з розробки та реалізації проєктів соціального згуртування, які сприятимуть активній участі ветеранів та членів їхніх сімей у соціально-економічному житті. Для втілення проєктів, ініціативним групам нададуть менторський супровід на всіх етапах реалізації та фінансову підтримку до 8 тисяч євро на закупівлю обладнання.

Читайте також:

П’ЯТНАДЦЯТЬ ГРОМАД З РІЗНИХ КУТОЧКІВ УКРАЇНИ РОЗРОБЛЯЮТЬ ПРОЄКТИ ДЛЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗГУРТУВАННЯ

Наприкінці жовтня в Івано-Франківську відбувся навчальний візит для представників/ць громад Чернівців, Ужгорода, Дрогобича, Бердичева, Боратина, Дніпра, Полтави, Рівного, Старобільська, Сум, Кропивницького, Миколаєва, Івано-Франківська, Львова та Малина. Завдяки численним зустрічам з представниками громадських об’єднань, підприємцями з числа ветеранів/ветеранок та членів їхніх сімей, навчальний візит дав можливість отримати досвід мультиплікації кращих практик із соціального згуртування, соціального підприємництва та  громадської активності.

Програма триденного візиту, на яку прибули представники/ці громад, була дуже насиченою та продуктивною. Подія стала нагодою познайомитися з реалізованими в місті проєктами, що гуртують громаду навколо розв’язання соціальних проблем та побачити, як працюють у цьому напрямку івано-франківські підприємці та активні громадяни/-ки.

Навчання для громад передбачало  знайомство з соціальними ініціативами громадських організацій,  презентації підприємницьких ініціатив ветеранської спільноти, візити до культурних майданчиків громади та соціальних підприємств, створених в Івано-Франківську.

Зокрема учасники/ці візиту познайомилися із простором “ВДОМА”, де працює кризова кімната для жінок, та Молодіжною організацією “Дубль N”, яка дає місцевій молоді можливість долучитися до громадського життя через участь у різноманітних проєктах, ресурсним центром Молодіжної організації “СТАН”, який підтримує активістів, низові ініціативи та є форпостом правозахисту в регіоні та інноваційним центром “Промприлад. Реновація”, який є платформою з розвитку підприємництва та суспільних трансформацій.

Також представники/ці громад дізналися, як започаткувати ветеранський бізнес на прикладі Veterano Pizza, та побачили роботу самозайнятих ветеранів у реставраційній майстерні. Водночас відвідування кав’ярні-пекарні, де працюють люди з синдромом Дауна дало можливість ознайомитися з моделлю підприємництва, що розв’язує соціальні проблеми у громаді. А на прикладі громадського ресторану “Urban Space 100” учасники/ці візиту побачили, як цей заклад через грантові програми стимулює та підтримує проєкти, спрямовані на розвиток та гуртування міста.

“Всі кейси були дуже класні, що прямо кожен хотілося б мати у своєму місті. Мені дуже сподобалась ідея кризової кімнати за прикладом івано-франківської на базі простору “ВДОМА”. Також мені подобається, що зараз багато проєктів зосереджені на тому, щоб виводити ветеранів у інші кола, мотивувати їх говорити з суспільством. Реінтеграція для мене – це коли всі з усіма комунікують без кіл по інтересах, це спільна робота над спільними проєктами. Чим більше в нашому оточенні буде різних людей, тим більше ми будемо рости та ставати кращими”, – поділилася своїми враженнями про візит до Івано-Франківська представниця львівської громади Юлія Філіпович.

Пізнавальними для учасників навчального візиту стали зустрічі та візити до членів ініціативної групи Івано-Франківської громади та візити до локацій, де організовуються заходи соціального згуртування в рамках проєкту зі зміцнення стійкості громади, що фінансується Європейським Союзом.  Зокрема, відбулись візити до Школи кераміки та реабілітаційного центру для реінтеграції ветеранів АТО “Нові крила”, в яких в межах проєкту відбуваються майстер-класи та інші заходи. Також відбулось  знайомство з засновниками Центру для учасників АТО та їхніх сімей “Бандерівський Схрон” та дружинами ветеранів, які створили онлайн-кафе “4.5.0”.

“Завдяки цій програмі я мав можливість познайомитися з дуже достойними й гідними людьми, які точно знайшли себе, і які не лише реалізували свої вміння та навички, але й дають суспільству гідний приклад і конкретну допомогу. Мені видається, що в темі реінтеграції ветеранів такі люди – це знахідка. Ми бачили приклад двох хлопців: один займається дуже складною темою – роботою з ветеранами в яких психологічні проблеми, а інший – фізичним відновленням. Вони знайшли себе і діляться своїми талантами з іншими й допомагають ветеранській спільноті. Я надихнувся людьми. Думаю, це допоможе в моїй діяльності допомагати моєму оточенню, моїм ветеранами, учасникам АТО/ООС теж знаходити свою справу. А з мого боку – створювати для них можливості, щоб вони бачили це різноманіття. До чого вони можуть долучатися і в яких сферах проявляти себе”, – розповів про свої плани після зустрічі голова ініціативної групи Боратина Анатолій Левчук.

Навчальний візит відбувся для представників громад, у яких реалізується проєкт, спрямований на зміцнення стійкості громад шляхом соціально-економічної підтримки ветеранів, що фінансується Європейським Союзом, впроваджується Міжнародною організацією з міграції та реалізується Молодіжною організацією “СТАН”, для знайомства з кращими практиками соціального підприємництва та соціального згуртування.

Згодом, у співпраці з експертами ГО «СТАН», випускники тренінгів із супроводу менторів зможуть проводити сесії зі спільного прийняття рішень  у відібраних громадах та допомагати місцевим учасникам розроблять план соціальної згуртованості на потребах громади.

Як повідомляла раніше міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна, кількість ветеранів та ветеранок після війни може збільшитися у чотири рази, з 1,2 млн до 5 млн осіб.

Такі проєкти як «Шлях стійкості» сприятимуть успішній реінтеграції, адже діалоговий підхід зокрема передбачає інклюзивне прийняття рішень, які створюватимуть середовище підтримки. Так ветеранські потреби у регіонах, на місцях, завжди залишатимуться серед пріоритетних.

Проєкт впроваджується Міжнародною організацією з міграції (МОМ) у партнерстві з Громадською організацією «СТАН» за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.

Основна мета проєкту «Шлях стійкості» — підвищення стійкості українців через посилення потенціалупсихосоціальної підтримки ветеранів. Обов‘язковою складовою є проведення сесій зі спільного прийняттярішень у 14 відібраних громадах. Це необхідно, аби допомогти локальним ініціативним групам врахуватипотреби та досвід різних людей, перш ніж почати роботу над планом соціального згуртування. На втіленнязапланованих активностей громади можуть отримати обладнання та матеріали на суму до 20 тисяч євро. Розповідаємо історію Святослава Ніколайчука, який був у ролі фасилітатора, аби пояснити, як це працює напрактиці. 

Святослав — активіст з великим досвідом, з 2000-го по 2011-й працював у громадському секторі, потім ще 10 років у в органах місцевого самоврядування. З 2015 по 2016 брав участь у бойових діях як доброволець.

Нині ж працює у міжнародній організації ChildFund Deutschland, зокрема з ветеранським напрямком. Також разоміз дружиною Святослав заснував волонтерську ініціативу «Сімейний підряд» і з 2014 року (а від 2022  — у новомуформаті) опікується потребами внутрішньо переміщених осіб і тими, хто потребує гуманітарної допомоги.

Нещодавно Святослав отримав грантову підтримку як ветеран від Українського ветеранського фонду наобладнання для реабілітаційного центру, який вони разом з Подільською Агенцією Регіонального Розвитку заразвідкривають у Вінниці.

Приблизно тут починається історія Свята у проєкті «Шлях стійкості»: «У мене був, скажімо так, незакритийгештальт в плані отримання навчання по фасилітації діалогів, от доля таким чином і наздогнала». Чоловікподілився, що хоч і мав досвід аж з 2006 року (багато працював у сфері відновного правосуддя, медіації, колапорозуміння), проте не мав нагоди отримати кваліфікацію саме у проведенні діалогових сесій. Попри це, інтерес дотеми мав давно.

Тож після навчання Святослав почав працювати з ініціативними групами у трьох різних громадах: «Під часзустрічей я ставив собі головне завдання: щоб люди почули одне одного. В першу чергу органи місцевогосамоврядування почули тих, для кого вони цей проєкт пишуть. Для кого будуть працювати ці центри, для когобудуть ті заходи і послуги, які вони будуть надавати? Щоб це не було просто в нікуди, і нікому не потрібно». 

Звичайно, контекст у всіх трьох випадках дещо відрізняється. Так склалось, що в одній громаді фокус був успілкуванні з ветеранами, в іншій — з дружинами загиблих воїнів, а у третій — з матерями. Сесії також непроходили за чітким універсальним шаблоном: «Я постійно імпровізую, бо не можна діалог по сценарію робити, це ні про що». 

Процес включення різних соціальних груп до прийняття рішень важливий, але водночас не легкий. Наприклад, наодну сесію до Святослава прийшли представники\ці місцевого самоврядування з готовим планом заходів. Однак, вінне був узгоджений з іншими учасниками\цями. Фасилітатор створив такі умови, щоб напрацювання презентувалиіншим і отримали зворотній зв’язок: «Як мінімум, вони презентували цю програму». 

Святослав постійно наголошує, що іншим важливим аспектом, необхідним у процесі реінтеграції ветеранів таветеранок є готовність суспільства. На його думку, кожному та кожній з нас необхідно побудувати стратегіюспілкування з ветеранами\ками всередині своїх родин та спільнот. Рефлексуючи щодо значення проєкту взагальноукраїнському контексті, чоловік ділиться:

«Це піщинка порівняно з тим, що потрібно встигнути зробити, щоб підготувати суспільство, громади, родини». 

Проєкт впроваджується Міжнародною організацією з міграції (МОМ) у партнерстві з Громадською організацією «СТАН» за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.

Пережити та вистояти

Одразу після звільнення у квітні 2024 року, не дивлячись на розруху та складні умови, у Бородянку поверталися мешканці – люди, у яких не було іншого вибору, ніж бути сильними та  допомагати один одному, адже лише разом можна вистояти та відновити життя у рідному місті.  “Люди постраждали й не мали можливості для відновлення, для того, щоб спокійно заснути, нормально поїсти, — розповідає Людмила Бойко, жителька Бородянки, психологиня, голова БО “БФ “Сила Громади””, —  Наша організація поставила собі за мету зібрати все, що трималося, зібрати людей, які пережили це страхіття і лишилися сильними, для того, щоб підтримати тих, котрі поряд”.

Іти до людей

“Ми почали працювати 5 квітня 2022 року, відразу після звільнення,  — згадує Андрій Галака, психолог, проєктний менеджер БФ “Сила громади”, — Хтось виїздив, хтось був у окупації. Та коли ми зустрілися, то зрозуміли, що треба об’єднуватися, щось робити, допомагати людям. Бородянка була майже зруйнована, всі розгублені. Не зрозуміло було, як існувати, куди йти, де отримати допомогу”.

Місцеві, серед яких і пані Людмила, й пан Андрій, створили гуманітарний штаб. А ще, почали надавати психологічну допомогу, приймали людей в одному з кабінетів Бородянського академічного ліцею. Через кілька місяців Людмила та Андрій з колегами почали їздити в інші населені пункти Бородянської ОТГ. Розвозили речі, продукти. Спілкувалися з мешканцями.

Поступово створилася мобільна психологічна бригада. Хоч насправді, не тільки психологічна. У виїзній команді крім психологів, також є соціальний працівник, юрист, кейс-менеджер, менеджер з комунікацій.

Щоби впорядкувати свою роботу,  створили “старостинську групу” Бородянської ОТГ. У месенджері спілкуються зі старостами громад, дізнаються, які є запити, скажімо, чи на юридичну, чи на психологічну допомогу. Буває по-різному: хтось втратив роботу, хтось — близьку людину; не всі можуть упоратися з цим самотужки.

Поїздку до кожної громади, й зокрема, склад команди, планують відповідно до запитів. Вже на місці визначаються та розподіляться: хтось приймає людей на локації, хтось їздить до сімей. “Це дуже зручно, бо ми приїжджаємо до людей, які потребують допомоги, — пояснює Людмила. — Не чекаємо, що вони сядуть в автобус, будуть добиратися до Бородянки, шукати нас, стояти в черзі. Ні, ми їдемо до людей. Це надійно та ефективно”.

У 2023 році команда БФ “Сила громади” приєдналася до проєкту “Шлях стійкості ”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції (МОМ) у партнерстві з Громадською організацією «СТАН» за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.  Така співпраця допомогла посилити  та структурувати  роботу БФ. У рамках проєкту представни(ці)ки ініціативної групи БФ “Сила громади”  взяли участь у  ТоТ  (з англ. Training Of Trainers — тренінг для тренер(ів)ок) навчанні. Під час  діалогових сесій  громадські активісти, місцеві мешканці, ветерани та їхні родини обговорювали потреби та проблеми громади, та пропонували шляхи їх вирішення. Гуртом розробили ґрунтовний “План соціального згуртування громади” — квінтесенцію їхніх напрацювань.

“Проєкт “Шлях стійкості” — це, перш за все потужна допомога через навчання і супервізійні сесії, які дали нам змогу чіткіше спланувати нашу діяльність та розробити стратегію організації, — Пояснює Андрій Галака, —  Інший важливий бік проєкту —  матеріальна допомога. Тренінги, семінари, воркшопи, все це зараз проводиться з використанням обладнання, яке ми отримали від “Міжнародної організації з міграції”. Це й плазмовий телевізор, і проєктор і все інше. Завдяки цьому ми маємо можливість проводити заходи на високому рівні. Все під руками й нічого нас не обмежує. У нас є можливість роздрукувати, що треба, показати, написати, намалювати, надіслати, взяти з собою на виїзд. Приїхали, усе підключили й провели захід; немає ніяких перешкод”. А нещодавно ініціативна група відкрила “Центр згуртування та відновлення”, й значну частину обладнання, техніки для цього центру закупили за підтримки МОМ.

Центр згуртування та відновлення у селі Мирча

Центр запрацював наприкінці 2023 року.  “Ми намагалися підібрати місце десь у природній зоні, щоб менше шуму і нагадувань про втрати”, — розповідає Людмила Бойко, — таке місце знайшлося в селі Мирча, неподалік Бородянки. Будівля в лісі, а поряд озеро й річка. Це приміщення довго було запущене, багато лахміття і міні склад. Ми прибрали та швидко відновили його. Там чотири великі житлові кімнати по 25 м2. Ми купили ліжка й тепер все новеньке. Є кухня. Створили неймовірну багатофункціональну терасу. І ми на шляху до того, щоб зробити зону усамітнення. Сьогодні Центр має можливість прийняти людей із проживанням. Зараз там проходять тренінги, семінари, різні заходи. Але головне, для чого ми це зробили — щоб допомогти людям відновити себе”.

Важливо зазначити, що така робота спонукає й  інші ініціативи, спрямовані на підтримку й реабілітацію ветеранів. Ігор Боровий,  ветеран, голова ГО “Центр реабілітації українців” розповідає: “Сьогодні я теж намагаюся запустити в Бородянці Центр реабілітації. А ще, я 15 років займаюся джипінгом і на змагання до мене приїжджають й іноземні ветерани добровольці, які воювали за Україну, і українські ветерани. Я беру приклад з Людмили Олексіївни Бойко (а вона велика професіоналка), дивлюсь на її роботу, й повторюю ті самі кроки. І я бачу результат. Люди приїжджають пригнічені війною і тим, що відчувають себе непотрібними в цивільному житті… Але поспілкувавшись тут із дітьми, іншими ветеранами, з діючими військовими, до них повертається сенс життя. Вони їдуть з гарним настроєм. Та повторюся — це приклад Людмили Олексіївни, як треба організовувати. Її робота приносить дуже добрі плоди”.

Літній дитячий табір та альманах пам’яті 

Зараз ініціативна група занурилася у проведення дитячого літнього табору “Veteran’s Family Camp” на базі Центру. Табір стартував на початку червня, а завершиться орієнтовно 15 липня. Буде кілька змін. Візьмуть участь і діти ветеранів, членів їхніх родин, а також інші діти, що проживають у сусідніх селах.  “Червоною ниткою є те, що ми згуртовуємо громаду, а не відокремлюємо ветеранів і їхні родини, — Пояснює Андрій Галака. — Всі мають спілкуватися, інтегруватися, відчувати, що люди одні одних розуміють і підтримують”.

Також громада працює над створенням відеоальманаху “Обрані небо тримати для нас”. Це відеоматеріал про людей, які загинули на цій війні, ще від 2014 року. Пам’ять про героїв, завдяки яким живуть ті, що живуть.

Допомога “очі в очі”

Андрій Галака розповідає, що на Київщині такої “глобальної” гуманітарної допомоги, яка була на початках, уже нема. Тепер допомога надходить адресно, з огляду на запити й потреби людей. Це одна з причин, чому Андрій та колеги багато спілкуються і з місцевими старостами, і безпосередньо із сім’ями. Вони намагаються зрозуміти, хто в якій ситуації знаходиться, й відносно надавати допомагати. “Ми працюємо очі в очі,  — Каже Людмила Бойко. — Дивимося на реальні потреби родини. Коли ми давали допомогу, ми відвідували ці родини. Не для того, щоб перевіряти, що вони зробили з допомогою, а щоб розуміти, у яких умовах вони проживають. Іноді бачили, що родина дійсно потребує, але мовчить, тоді ми брали багато іншого й поверталися”.

Часто ця допомога була спрямована на те, щоб не просто давати необхідне, а допомогти людям стати на ноги й зарадити собі самостійно. Наприклад, закуповували сім’ям курей (п’ять курок і півника).  Або ж завозили людям насіння. “Коли був надзвичайно тяжкий період — це допомогло людям вижити, — Каже пані Людмила. —  А ще овочі, (картопля, буряки, морква, цибуля, кабачки). У людей є земельні ділянки й це також дуже допомагає. А ще, коли вимикали світло, ми їздили з генератором по населених пунктах, щоб люди могли приготувати їжу для немовлят. Люди готували кашу, гріли воду. Була й така підтримка”.

Тим хто підтримує, також потрібна підтримка

Тепер такої біди, як була в Бородянці два роки тому, вже нема. Хочеться вірити, що все найгірше позаду. Зараз у громаді багато змін, багато роботи, обговорень. Про одне лиш не говорять, що теж потребують відпочинку та допомоги.  Коли запитуємо, що є найскладнішим, Андрій Галака відповідає:  “Найскладніше мабуть сказати, що нам складно, що ми іноді втомлюємось і що нам теж колись потрібна допомога. Це ж відбувається з нами вже третій рік. Й ми чи боїмося, чи не хочемо показувати, що нам теж складно. Можливо, щоб не налякати людей, які до нас звертаються. Бо вони про це говорять, а тут ще й ми будемо говорити… Працюємо, та й працюємо”.

Проєкт впроваджується Міжнародною організацією з міграції (МОМ) у партнерстві з Громадською організацією «СТАН» за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.

Попри все, у громаді вирує життя. Люди не завмерли, а працюють з усіх сил. “Бо Близнюки – це  не “близнята”, це –  подвоєння,  — каже Близнюківський селищний голова Геннадій Король, —  щоб нам було краще жити, треба вдвічі більше працювати. Тоді в нас буде вдвічі більше успіху.  Ми всіх переможемо”. Про те, як динамічно живуть і працюють Близнюки, як боряться і як пам’ятають своїх героїв  — наша розповідь.

Заповнити пустку

Минулого року Близнюки приєдналися до проєкту “Шлях стійкості”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції (МОМ) у партнерстві з Громадською організацією «СТАН» за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини. У рамках проєкту учасниці й учасники ініціативної групи, громадського сектору Близнюків брали участь в освітніх програмах, вчилися стратегувати, планувати діяльність організації.  Проводили діалогові сесії з мешканцями, щоб зрозуміти, чого потребує громада. І їм вдалося зробити багато. Почнімо з мобільного кінотеатру.

Як виникла ідея кінотеатру

“Тут поблизу й Барвінкове, й Ізюм, люди їхали до нас із надією трохи побути, а потім повернутися додому, щоб далеко не заїжджати, — розповідає учасниця ініціативної групи Олена Шаріпова, — це для нас величезна кількість переселенців, і величезне навантаження для громади, бо усіх треба було розселити, забезпечити. Тоді був пік взаємодопомоги. Людей забирали додому, приносили їм постільну білизну та харчі (бо були такі, що приїжджали взагалі без нічого). Зараз цей вал трохи спав. Ти виходиш ввечері до селища, а світло не вмикають, і в тебе відчуття пустки… Немає центру, куди всі б могли прийти й забути хоч на годину про свої проблеми, про війну. Кінопокази —  це шанс вийти в іншу реальність і хоч трохи забути, що довкола цей жах. А для дітей це взагалі класно, бо інакше вони ж нікуди не ходять”.

Кіно, мандри, зіркові земляки

Олена пояснює, що спершу через ковід, а потім через повномасштабне вторгнення Росії, вже кілька років у школі навчання тільки онлайн. “Я була особисто зацікавлена в тому проєкті, бо в мене тут діти  ростуть і мені б дуже хотілося, щоб були заходи, які допоможуть їм соціалізуватися. Чотири роки не працює школа, дитячі садки (все онлайн) і в дітей мало живого спілкування. Тому мене потішило, що МОМ підтримала нашу ідею. Зараз у дітей немає свят першого, чи останнього дзвоника… Зате є: “Увечері в клубі мультик. Ти йдеш? Я йду. Тоді я зайду за тобою”. Такі моменти з’явилися.  І — це спілкування. Це класно”.

А чому кінотеатр мобільний? Як ми вже згадували, громада налічує 98 населених пунктів. Від Близнюків до крайніх сіл буває й понад сорок кілометрів. Дороги погані. Шаріпова каже, що люди нарікають, що все відбувається в адміністративному центрі, а до сіл нічого не потрапляє. Тому ідея ініціативної групи, спільно з керівником Центру культурних послуг була такою: створити можливості, які б не прив’язувались до самих Близнюків. “Ми вже відвідали багато сіл. Люди кажуть, що саме вони б хотіли переглянути. Ми купуємо право на показ, їдемо й крутимо кіно чи мультфільми”, — розповідає Шаріпова.

Один із найактивніших в цьому процесі Уплатнівський старостинський округ. “Ми перші виявили бажання дивитися фільми. І для дітей, і для старшого покоління, — розповідає староста Уплатного Тетяна Тулик, —  попит є, бо в людей зараз багато проблем, а так можна трошки відволіктися, тому провести час із користю. Коли дивилися  “Люксембург, Люксембург” з нашими земляками (братами Насіровими) в головних ролях, то дорослих було багато. А коли почалася весна й городні роботи, ми зробили акцент на мультики”.  “Перш за все я акцентую, щоб діти дивилися українські мультики, — продовжує художня керівниця будинку культури села Уплатне Людмила Каменєва, — наприклад, “Микита Кожум’яка”. Він сучасний.  Дітям цікаво, й це про українські традиції”.

Все ж найбільше зацікавлення викликав згаданий уже “Люксембург, Люксембург” Антоніо Лукіча, головні ролі в якому зіграли брати-близнюки Аміл і Раміл Насірови, з гурту “Курган & Agregat”. Хлопці самі з Близнюків, тому в селищі організували допрем’єрний показ, на якому були й актори, й режисер фільму. Ажіотаж виявився неабиякий. “Протягом якогось часу в усіх старостинських округах був запит саме на цю стрічку, — розповідає Шаріпова, — люди просили: “Привезіть нам «Люксембург, Люксембург», бо у Близнюки не всі змогли потрапити”.

Не замикатися зі своїми проблемами

Попри кінопокази, в рамках проєкту є ще багато інших заходів. Це і майстер-класи, благодійні виставки місцевих митців,  і арттерапія, групові та індивідуальні консультації з  психологами. Дуже відгукнулися людям туристичні поїздки. Нещодавно була мандрівка до селища Опішня, Полтавської області, столиці українського гончарства.

“Щоб це не залишилося так, що виграли грант, створили простір, зробили ремонт, і все… Головне завдання в нас — об’єднання сімей, дружин, матерів загиблих воїнів, — пояснює голова ініціативної групи й ГО “Близнюківська асоціація захисників і захисниць України” Андрій Фурман, — основний акцент на сім’ях загиблих. Це й дружини, і діти. Коли я включився в роботу, головне було познайомитися з ними, знайти підхід. А зараз вже прагнемо надавати їх підтримку, отримати їх довіру, почути їх історії та біль.  Потрібна, звичайно, й комунікація з владою. Слава Богу, наш Голова сам учасник бойових дій, тому тут проблем нема. Він розуміється на цьому й реагує миттєво”.

Варто зазначити, що й Андрій Фурман пішов на війну з першого дня повномасштабного вторгнення. Через одинадцять місяців служби,  під Соледаром отримав важке поранення. Після реабілітації звільнився за станом здоров’я і відразу ж почав думати, як включитися в життя громади, волонтерити.

“Ми знаємося на їхніх проблемах, — продовжує Фурман, — стараємося допомагати. Коли потрібна фінансова підтримка, підключаємо Голову громади. Намагаємося зробити, щоб вони, та й ми всією командою, були під наглядом один одного. Маємо спілкуватися, щоб чи військові, чи сім’ї військових не замикалися зі своїми проблемами”.

Дзвони пам’яті

У співпраці ініціативної групи Близнюків з місцевим самоврядуванням немає типового бідкання в стилі: “якщо влада не допомагає, то нехай би не заважала”. Натомість: “У нас є сучасний Голова, який сам є ветераном. Йому ця історія близька, й взагалі немає проблем, — каже Олена Шаріпова, — навіть зараз, коли ми використовуємо транспорт центру культурних послуг для реалізації цього проєкту, то — він абсолютно “за”. Я за це вдячна”.

Також, в рамках “Шляху стійкості” ініціативна група Близнюківської громади, спільно з селищною радою, працює над новим меморіалом пам’яті загиблим героям. Поруч з адміністрацією є парк. Його почистили, зробили доріжку і родини загиблих висадили по сакурі.  “Громада в нас малочисельна, а вже маємо шістдесят п’ять загиблих… — каже Олена Шаріпова, —  у парку висить невеликий церковний дзвін, і коли в нас заходи пам’яті, ми б’ємо в цей дзвін і виголошуємо прізвища загиблих. А хочемо повісити ще маленькі дзвоники, щоб вони дзвеніли від вітру. Знаєте, наче так говорять голоси людей”. Частина мешканців виступає за встановлення банерів з фотографіями бійців (поки що тут стенд, з невеличкими світлинами), й попереду в громаді ще обговорення, як саме вшановувати героїв.

Про людей на шляху стійкості

Важливо, що тут взаємодія між місцевою владою та громадянським суспільством, як і будь-яке здорове партнерство — це не про “дайте гроші чи інші ресурси”. Селищний голова Геннадій Король бачить у таких проєктах синергію: “Шлях стійкості — один з наших перших проєктів, і він став базовою платформою, з якої все почалося. Що це для нас? Це створення інших платформ. Спочатку громада отримала потрібне обладнання, а тепер це обладнання використовують всі. За минулий рік у нас створилися вже три нові й активні громадські організації, бо є обладнання, є приміщення. Для нас “Шлях стійкості” — це й усі ті ідеї, які потім виникли… Люди заходять і питають: “А що це?”. “А це від “Шляху стійкості”, й ви можете користуватися”. Так у нас вже виник і університет третього віку, й літературна кав’ярня, й інше. Геніальність “Шляху стійкості” в тому, що він породжує ідеї для нових проєктів”.

Разом з тим, важливо, що проєкт дає можливості для розвитку. І освітні модулі у форматі ТоТ, і менторську підтримку, й дещо інший, ніж досі, досвід співпраці. “Це як школа й для наших фахівців, і для мене, — ділиться Геннадій Король, — якщо не вкладати ресурси в людину, то недостатньо  ідеальних доріг, чи освітлення вулиць. У селах завжди є проблема з кадрами. Тож без інвестицій в людський капітал — це все було б даремним витрачанням коштів”.

Так, усе на людях тримається. Він них залежить і подальший   розвиток громади, і перемога. “Мені приємно, що я допомагаю, даю надію на майбутнє. Наше головне завдання — не втратити віру, — розповідає Андрій Фурман —  бо війна ж не тільки на передовій, вона й тут. Головне: об’єднуватися, вірити, допомагати одне одному, бути людяними. З таких маленьких речей складається наша перемога. І я вірю, що ми зможемо. Іншого виходу в нас немає”.

Проєкт впроваджується Міжнародною організацією з міграції (МОМ) у партнерстві з Громадською організацією «СТАН» за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.

Вікторія Калмикова: ідейна натхненниця та організаторка

До 24 лютого 2022 року Вікторія мала успішний бізнес, де працювали понад  півсотні працівників, займалася благодійністю та утримувала притулок для бездомних собак.

Все змінилося 24 лютого. Чоловік пішов до війська, а Вікторія з працівниками, чиї домівки знищили окупанти, якийсь час проживала у бомбосховищі. Зібрала сили та ресурси і доставляла в Чернігів гуманітарну допомогу для людей похилого віку та дітей, які залишилися в місті, та для військових, які базувалися поруч.  Продовжувала піклуватися про бездомних тварин, яких  ставало щоразу більше.  Зрештою, відчула, що вигорає, і що не може займатися всім. Та це не означало зупинятися зовсім. “Я вирішила, що маю бути корисною, що буду допомагати саме ветеранам. Мій чоловік з першого дня пішов захищати наше місто й країну. Коли він повернувся у відпустку, в нього тремтіли губи. Він не міг спокійно розповідати, що там відбувається. Я бачила його психічний стан і розуміла: коли наші хлопці почнуть повертатися, їм обов’язково буде потрібна допомога”, — розповідає Вікторія Калмикова.

Саме тоді народилася ідея створити ГО “Ветеранська спільнота України “Серцевір””. Разом з командою Вікторія допомагала  дружинам, чиї чоловіки воюють. Залучала психологів та психотерапевтів на волонтерських засадах. “Організація не мала грошей,  — розповідає Калмикова — Якщо щось вкладалося, то з моєї кишені. Спочатку сформувалася спільнота дружин, потім доєдналися ветерани, які поверталися, на жаль, часто з інвалідністю”. З часом довкола організації сформувалося коло ветеранів та їхніх сімей. Все, що робилося, робилося не просто для них чи заради них — а разом з ними. Однією з найуспішніших складових реабілітації ветеранів виявився ветеранський спорт – напрямок ініційований  Сергієм Довбишем.

Сергій Довбиш: Рівний-рівному. Нескорені. Реабілітація через спорт. 

Сергій — кадровий військовий, який демобілізувався  у 2019 році після  26 років служби у Збройних Силах України, та досвідом роботи з особовим складом.

“У ЗСУ мене навчили бути відповідальним за підлеглих. — розповідає Сергій — Відповідальність за підлеглих та дисципліна – запорука будь-якої організації”.

Після звільнення Сергій постав, як виявилось, перед нелегким випробуванням нового цивільного життя: без поставлених наказів та  підтримки військових побратимів. Зрозумів, що досвід, якого він роками набував, тепер нікому не потрібен. “Я  впав у депресію майже на рік, — розповідає Сергій — Не міг розібратися, що зі мною відбувається. Я став вільною людиною, але не отримав від цього ніякого задоволення”.

Якось влітку 2020 року побратими запросили Сергія взяти участь у Всеукраїнському забігу “Шаную воїнів, біжу за Героїв України”. Це був захід вшанування загиблих і підтримки їхніх родин. А разом з тим, Сергій відчув, що це допомагає йому вибратися з депресії. Вирішив провести подібний забіг у Чернігові. “Я усвідомлював свій потенціал, але те, що я його не використовував, мене руйнувало, — розповідає він — Цей забіг переріс для мене в каскад інших заходів. Це був початок”.

Пізніше Сергій почав організовувати заходи для ветеранів, які отримали поранення. “Виходить, що є ветеран, і він може мати пільги… Але про що ми говоримо: про інвалідизацію людей (ось тобі знижка на комунальні послуги й безкоштовний проїзд — до побачення), чи про можливості для них? Я був шокований, коли зрозумів, що в нас немає місця, де можна зібрати людей з інвалідністю й запропонувати їм певні можливості. Зовсім. Ну, думаю, задача мені зрозуміла. І я почав займатися проблематикою ветеранів з інвалідністю”.

Саме тоді  Сергій дізнався про ініціативу “Ігри нескорених”, і вона стала одкровенням для нього. “Є інструмент (“Ігри нескорених”), є система реабілітації, — міркував Сергій —  Я подумав, що це ще один виклик для мене. Я можу про це не тільки розповідати, а й бути частиною цього процесу”. Чоловік зібрав однодумців, створив команду.  Але в лютому 22-го року його ініціатива призупинилася, бо й Сергій, та й інші хлопці пішли на війну.

У 2023 році Сергій звільнився за станом здоров’я та повернувся до Чернігова.

Фотографія надана ГО “Ветеранська спільнота України “Серцевір””

“Серцевір” і проєкт МОМ “Шлях стійкості”

В цей час Вікторія Калмикова працювала з дружинами військових і “…вишукувала ветеранів, людей з досвідом бойових дій, які можуть розповісти, що саме відчувають чоловіки, коли вони повертаються. Що їм потрібно. Адже іноді дружина не розуміє, що він змінився”. Одна з психологинь, що працювала з організацією, порадила переговорити з Сергієм. Адже він військовий з колосальним досвідом, ветеран, та ще й має освіту психолога. Сергій погодився і це стало початком їхньої співпраці.  Влітку 2023 вони разом провели всеукраїнські змагання “Північний форпост”, пізніше – “Кубок Серцевіру”.

“У нас є команда ветеранів спортсменів,  — пояснює Вікторія —  Ми підтримуємо команду, знаходимо гроші на форму, взуття, поїздки на змагання. В тому числі й міжнародні (Канада, Бельгія). Це й реабілітація ветеранів, і свого роду дипломатія, бо за кордоном хлопці спілкуються з донорами, представниками тамтешнього місцевого самоврядування. Привертають увагу до проблем українських ветеранів і залучають підтримку”.

Наймасштабнішою ініціативою спільноти стало започаткування Ветеранського простору “Серцевір”. У співпраці з міською владою Чернігова ініціативній групі вдалося  отримати приміщення площею понад 1000 м2.

Зараз, за словами Вікторії, там тривають будівельні та ремонтні роботи, до яких долучаються й самі ветерани.

У 2023 році ГО “Серцевір” приєдналася до проєкту “Шлях стійкості”,  який впроваджує Міжнародна організація з міграції (МОМ) у партнерстві з Громадською організацією «СТАН» за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.

“Співпраця з МОМ дуже ефективна для нашої організації, спільноти ветеранів і їхніх сімей. МОМ надали нам матеріальну допомогу, — розповідає проєктна менеджерка ГО “Серцевір” Ольга Островідова — Обладнання, меблі, намети й усе, що потрібно для проведення заходів  на вулиці, та в приміщенні. Для того, щоб ми змогли зробити коворкінг і поставити меблі. Ми дуже вдячні. Це тверда складова, завдяки якій ми зможемо організувати кав’ярню й коворкінг зону. МОМ підтримує нас і тим, що дає знання. Ми постійно   навчаємося, спілкуємося, запитуємо, що і як робити”.

Фотографія надана ГО “Ветеранська спільнота України “Серцевір””

Бачення Ветеранського простору

Щодо кав’ярні й коворкінг зони. Розповімо детальніше, яким буде Ветеранський простір “Серцевір”.

“У нас буде клуб для ветеранів і їхніх сімей, — пояснює Вікторія Калмикова — Куди вони можуть прийти,  знаючи, що там їх підтримають, що там вони можуть бути собою, бо прийшли до своїх. Люди заходитимуть і потраплятимуть у кав’ярню, де зможуть посидіти, поспілкуватися з побратимами. Від тієї зони, де ми їх зустрічаємо, буде йти два крила:  Перше крило присвячене профорієнтації. Там будуть навчальні класи. Там також консультуватимуть соціальні працівники, й кар’єрні радники. Буде й дитяча кімната. Скажімо, поки ветеран із дружиною працюватимуть із сімейним психологом, їхні діти зможуть тут весело проводити час. Друге  крило — зона тренінгів. Там буде велика конференц-зала й невеличкі зали для групової психотерапії, три кабінети психологів. Будуть і магнієва ванна, й floating-камера, й релаксуючий масаж. А от спортивний масаж можна буде отримати на цокольному поверсі, де відкриють спортзал на 450 м2”.

Фотографія надана ГО “Ветеранська спільнота України “Серцевір””

Сильні ветерани — сильна громада

Таким чином простір поєднуватиме в собі й хаб психосоціальної підтримки, й спортивний центр для реабілітації, тренувань. “І це мотивує їх, а наше завдання, як спільноти – підтримувати й залучати інших ветеранів,  — ділиться Вікторія. — Хтось вдома просидів цілий рік… А потім раз його на змагання витягнули й він бачить, що інші  живуть нормальним життям. Зараз хлопці їздять по всій країні й провідують ветеранів з ампутаціями чи важкими пораненими, щоб вони не падали духом. Бо й без кінцівки можна гарно жити, одружуватися, народжувати дітей. Ветерани з нашої спільноти (двоє з ампутаціями, а один хлопець взагалі був при смерті, дружина підняла його з коми) за останні два-три місяці вже народили троє діточок. Троє немовлят у нашій спільноті, й ми дуже цьому радіємо!”

«Звісно, попереду ще дуже багато роботи.  І не лише над запуском Ветеранського простору, — розповідає Сергій Довбиш — протягом чотирьох років, відколи я працюю з ветеранами, в мене склалася мета — створення великої інфраструктури допомоги ветеранам і їхнім родинам. Створення дієвого інструменту чи механізму, який можна буде масштабувати в різних регіонах України, який буде практичний і результативний”.

Фотографія надана ГО “Ветеранська спільнота України “Серцевір””

Проєкт впроваджується Міжнародною організацією з міграції (МОМ) у партнерстві з Громадською організацією «СТАН» за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.

Олена Дідур — ініціаторка участі у проєкті МОМ

Вісімнадцять років Олена була директоркою мистецької школи в Нерубайському.  Окрім того, організовувала фестивалі та  конкурси. Понині діє мистецький фестиваль “Світанок”, заснований Оленою у 2010 році.

З 2021 року її життя різко змінилося. Олена зіткнулася з важкою хворобою, а потім, у 2022 — з повномасштабним вторгненням Росії.  “Моє захворювання, потім війна — це були важкі випробування… Я залишила директорство й зараз працюю начальницею відділу культури та туризму в нашій громаді, — розповідає вона, — Коштів на реалізацію задумок немає. До повномасштабної війни ми підтримували талановитих дітей. Перший рік війни я  віддавала майже всю зарплату на придбання матеріалів для проведення майстер-класів та активностей. Далі, аби бути корисною, зібрала ініціативну групу з членів ГО « Фаворит» й вирішила спробувати взяти участь у “Шляху стійкості”.

Мобільний мистецький простір

Як і в інших громадах, що долучилися до проєкту “Шлях стійкості”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції (МОМ) у партнерстві з Громадською організацією «СТАН» за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини, тут усе починалося з навчання та стратегування, діалогових сесій. Мешканці громади гуртом вирішували, що важливо для громади, на що є запит і що можна втілити справді якісно. “До нас приїздили представники МОМ і ми разом вирішували, чим саме будемо займатися, чим наша громада має бути корисною, — розповідає Ольга Гайденко, заступниця директора Нерубайської школи мистецтв, викладачка образотворчого мистецтва, — Маючи вільний хол на першому поверсі будинок культури, а на другому  — школу мистецтв, ми вирішили організувати на першому поверсі безбар’єрний сімейний мистецький простір – «Артпростір», щоб показувати дітям фільми, проводити корисні лекції та майстеркласи”.

В рамках проєкту створення «Артпростору» були придбані  мобільні меблі, пуфики, мати, великий телевізор, електропіаніно, а також обладнання для автономного електропостачання, завдяки якому змогли провести низку мобільних заходів просто неба.  Прилади автономного постачання дали можливість організовувати культурні заходи у громаді під час перебоїв з електрикою.  “Ми перекладаємо це все в різні куточки, як кубик Рубіка,  — розповідає Олена Дідур,  — Там і майстер- класи й презентації, перегляди мільтфільмів та кіно, ігрові майданчики, художні виставки. Все мобільне, і дає нам можливість приїхати до людей у будь-який куточок громади та показувати фільми, проводити майстеркласи й різні культурні активності. Це буде продовжуватися, ми дуже задоволені,  що маємо змогу так працювати“.

Концерти повернулись 

Концерти в будинку культури знову стають частиною життя Нерубайського та інших сіл громади. Тут багато аматорських вокальних колективів, а також солістів, хореографічних ансамблів, у тому числі й дитячих. “На культурі все тримається, концерти відновлюють людину після пережитого стресу, — пояснює Олена Дідур, — Перші пів року війни все стояло, у будинку культури був волонтерський центр, плели сітки, збирали допомогу. А потім ми побачили, що мистецтво є необхідним і для дітей, і для дорослих. Ми стали проводити майстеркласи й робити все для того, щоб діти могли менш стресово переносити негаразди”.

Олена розповідає, що особисто запрошує людей на концерти. Це й сім’ї військовослужбовців, ветеранів і тих, хто віддав своє життя, боронячи Україну. Є й переселенці, й багатодітні сім’ї. У соцмережах не афішує, бо тоді, за словами голови ініціативної групи, збереться до 500 людей (до війни, на концерти просто неба збиралося й понад п’ять тисяч), а зараз так не можна, бо є обмеження щодо кількості та й інші вимоги безпеки. Коли тривога — спускаються у бомбосховище.  Особливо вдався гала-концерт фестивалю «Країна дитячих мрій» до Дня захисту дітей. Було майже 10 хореографічних колективів, а ще співи й виставка образотворчого мистецтва.  “Вийшло яскраве свято, — згадує Олена — Наша громадська організація закупила кубки й медалі всім учасникам та учасницям, а Нерубайська сільська рада — значки та солодощі”.

“Це важливо, бо люди приходять і вони цим захоплюються. Та й відволікаються від війни,  — ділиться восьмикласниця Ірина Гончар, — У будинку культури ж як можуть намагаюся допомогти, відволікти людей від цього всього напруження. На заходи приходять діти, дорослі, літні люди. І військові приходили до нас на концерти. Потім ми з ними фотографувалися”. Ірина живе в Нерубайському, займається танцями, а ще малює картини. Дівчина дуже активна, бере участь у більшості заходів, що проходять у громаді  і як артистка, і як глядачка. Радіє, що мистецтво повернулося, хоч і з вимогами до безпеки. “Концерти змінилися тим, що коли тривога, тоді ми йдемо до укриття, — каже Ірина, — а все інше – як і було раніше: виступи і подарунки для нас. До Дня захисту дітей роздавали солодкі палички, і рюкзаки подарували. А крім виступів, є ще багато майстеркласів, з малювання, на приклад. До Пасхи ми розмальовували велике яйце”.

Місія: Бути корисною дітям

Від початку повномасштабної війни Ольга Гайденко прагнула бути корисною. І знайшла свій шлях: “Вмію малювати, вмію це правильно подати й розвинути до цього любов. До того ж я можу займатися з дітками, які мають особливі освітні потреби, щоб вони могли ілюструвати свій стан, і щоб навчити їх якогось ремесла, і щоб підтримати їхніх батьків. Також у мене є учні, батьки чи мами яких пішли захищати нашу державу. А є ще багатодітні родини, яким я можу бути корисною”.

Її зайняття та майстер класи стали доступними не тільки дітям, які навчаються в школі мистецтв, а і  всім мешканцям  громади. Ольга особисто обдзвонювала й запрошувала дітей, які особливо потребують цієї уваги. “У в мене є троє діток з особливими освітніми потребами. Вони чудові, я так ними пишаюся, — каже Ольга, —  Вони всі як діаманти, які потрібно лише правильно огранювати, щоб вони засяяли . Ці діти виростуть і стануть дорослими людьми, яким треба працювати, заробляти на себе й втілювати свої мрії. Мені дуже хочеться дати їм цей інструмент.. І якщо я можу хоч трішечки їм допомогти, то чому ні? У мене була дівчинка яка не розмовляла. Ми починали з того, що вона просто рвала свої малюнки, а цього року вона отримала призове місце на конкурсі в Польщі. У неї такий прогрес! Я так пишаюся нею”.

Також Ольга проводила майстерклас із писанкарства та символів у образотворчому мистецтві. Захід був для діток з батьками.  До Нового року розробляли та розмальовували ялинкові іграшки. Для матерів окремо були майстеркласи з розпису картин (це й для стресостійкості, й для того, щоб навчитися краще впливати на свій стан). “Можу сказати як мама: найважливіше те, що діти й батьки разом корисно проводять час, — ділиться Ольга Гайденко, — Вони разом занурюються у знання про наше минуле (символи, які в писанкарстві — це наш культурний фонд, який ми маємо знати). А ще з боку батьків це показує небайдужість і любов до дитини. Таке залишається в пам’яті. “А пам’ятаєш, ми разом створювали іграшки?” Можна зберегти ці іграшки й діти будуть згадувати, як робили їх з батьками. А, не дай Боже, когось із батьків не стане…”

Культура пам’яті

Зараз у громаді працюють над меморіалом героям, що віддали свої життя, захищаючи Україну. Олена Дідур збирала інформацію про воїнів. “Щодня хлопців, на жаль, додається, і це найважче, — розповідає Олена. — Я зустрічалася з родинами загиблих. Вислухати людину, записати спогади, зібрати фото для пам’ятних знаків, мені, людині з інвалідністю було дуже важко морально… Два тижні плакала разом з ними. Нерубайська сільська рада виготовила і встановила пам’ятні знаки загиблим героям в селі Холодна Балка, та в селі Нерубайському. Думаю, тісний зв’язок буде й надалі, ми будемо працювати. Єдине, що в мене не вийшло — це організувати на професійному рівні арттерапію… Деякі дружини, діти, то так. А інші… я бачу, що людям треба виговоритися, виплакатися, а щось робити руками вони ще не готові. В Одесі є ветеран-хаб, там є професійні психологи. Треба буде їх запросити до нас  в Нерубайське. Я буду продовжувати це робити, щоб відновлювати дружин, матерів, дітей”.

Ініціативна група  громади завдячує тим, хто боронять країну жертвучи власним життям. Як багато ще роботи попереду: найперше — прогнати окупантів, відстояти незалежність. Пізніше осмислити все, що відбулося, подбати про культуру пам’яті. Тому такий важлива меморіалізація загиблих героїв, збереження і шанування пам’яті. І звісно, подбати про завтра. А це значить — дбати про дітей, бо вони і є майбутнє. Сьогодні вони потребують підтримки, а завтра будуть розбудовувати країну, змінювати її, керувати нею. Кожен і кожна у своїй громаді, на своєму місці, мірою своїх сил.

Проєкт впроваджується Міжнародною організацією з міграції (МОМ) у партнерстві з Громадською організацією «СТАН» за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.

Ладижин. Потенціал іпотерапії

Ладижин — місто на Вінничині, розташоване на правому березі Південного Бугу. Тут віддавна була кінна стайня, однак вона мало слугувала громаді. На разі багато змінилося. Поле для катання покращили й тепер воно має дренажну систему, сучасну огорожу. Біля стайні встановили альтанку. Сама будівля, щоправда, ще потребує уваги. Десь її треба утеплити, десь облаштовувати зсередини, або замінити вікна. Ця робота попереду, та вже зараз там проводять благодійні заходи, катання на конях, зокрема й для переселенців, ветеранів, діючих бійців ЗСУ і їхніх родин. Надалі стайня буде корисною для реабілітації військових: практикуватимуть іпотерапію.

Значною мірою допомогла участь ініціативної групи з Ладижина в проєкті “Шлях Стійкості”, який впроваджуєМіжнародна організація з міграції (МОМ) у партнерстві з Громадською організацією «СТАН» за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини. “До нас приїздила делегація від МОМ і ми організовували зустрічі з представниками ветеранської спільноти, громадського сектору та місцевого самоврядування”, — розповідає Максим Чекригін, заступник міського голови Ладижина, член ініціативної групи, — “потім напрацьовували ідеї, які сформували в проєкт. Це й створення ветеранської кімнати на базі Відкритого простору громадського розвитку, і формування відпочинкової альтанки на базі кінно-спортивного клубу”.

Встановлення альтанки, та й інші роботи — це все, щоб покращити умови для відвідувачів. Щоб там хотілося проводити час. “Ми зробили альтанку й закупили деяке обладнання”, — пояснює член ініціативної групи Дмитро Дрозд, — “коли там діти, можемо пригощати їх чаєм і солодощами. Ми ще не все облаштували, але вже трішки змогли. Це був нереалізований потенціал, а те, на якому рівні стайня зараз — це зовсім інше”.

Також у Ладижині зараз працюють над відкриттям великого, сучасного реабілітаційного центру. “Враховуючи, що в нас із громади мобілізовані понад 1000 осіб (а населення близько 22000), ми розуміємо, що це дуже потрібно”, — каже Максим Чекригін, — “і хочемо синхронізувати центр з роботою стайні, щоб крім тренажерів і процедур, які рекомендовані Національною службою здоров’я України, ми могли додати програму іпотерапії”.

Планують сформувати й команду психологів та психологинь. “Психологів у громаді є скільки є”,  — міркує Максим — “і це не швидкий процес, але ми будемо навчати їх за наші (міськради. — авт) кошти. Готові відправляти їх на курси підвищення кваліфікації, поїздки обміну досвідом”. Варто додати, що крім свого реабілітаційного потенціалу, стайня має ще й гарні шанси стати туристичним магнітом громади.

Борислав. Безбар’єрний простір для ветеранів

Приміщення кінотеатру “Каменяр” у Бориславі (привіт Франкові, “Борислав сміється”) пустувало ще з двохтисячних, та нещодавно отримало нове життя. За підтримки місцевого самоврядування й МОМ там відкрили громадський простір, а згодом і молодіжний центр “Файно Хаб”. У фоє зробили ремонт, закупили меблі та обладнання. Локацію відродили, й це був тільки початок.

Коли ініціативна група з Борислава приєдналася до “Шляху стійкості”, в “Каменярі” започаткували також ветеранський простір. “А в нас дуже багато ветеранів”, — пояснює Ігор Саган, голова ГО “Спілка воїнів АТО Борислава”, — “якщо до 2021 року було 250 осіб, то 2023 року уже понад 1000. А треба ж їм допомагати. Багато повернулися з інвалідностями, ПТСР… Ми вирішили, що гарно, якби ми їх у тому приміщенні зустрічали, надавали психологічну допомогу, розказували й про різні проєкти, і як створити свій бізнес. Та й дуже, дуже велика потреба в юридичній підтримці”. Зараз Ігор Саган звільнений з військової служби за станом здоров’я, тому активно влився у громадську діяльність і волонтерство. Зокрема й очолив ініціативну групу згаданого проєкту.

“Про ветеранів потрібно дбати, й починати вже зараз, а не після війни, — каже проєктна менеджерка та місцева координаторка  проєкту, в.о. начальника відділу розвитку міста Бориславської міської ради Ірина Рязанова, — “для ветеранів та членів їхніх родин маємо надавати психологічні та юридичні  консультації. І ветеранам потрібне місце, де вони можуть збиратися й проводити час: попити каву, переглянути фільм чи організувати туристичну мандрівку. Тепер у нашому громадському просторі функціонує і молодіжний простір, і ветеранський. І вже є деяке обладнання, меблі, генератор з сонячними панелями. Ми дуже задоволені, бо можемо використовувати це й для ветеранів, і для молоді”.

Однак довелося розв’язувати проблеми щодо доступності простору. “У Каменярі гарний санвузол, але він розташований в підвальному приміщенні”, — пояснює Ігор Сага, —  “Сходинки… А в нас багато людей з маломобільних груп. Треба було встановити ліфт, який допомагатиме спускатися на кріслі колісному”. Тепер, за підтримки МОМ, такий підіймач встановили. Врахували й багато інших деталей. Для прикладу, зробили ширшими двері відповідно до стандартів безбар’єрності.

“Вже маємо змогу залучати до заходів й маломобільні групи населення (і молодь, і ветеранів), — каже місцева координаторка проєкту” —  “ми дуже раді, бо в місті, чесно кажучи, мало де є такі місця, щоб маломобільні групи населення комфортно себе почували”. Надалі в Бориславі планують ще обладнати інклюзивний воркаут майданчик. І, ясна річ, розвивати роботу ветеранського простору. Також в громаді вже є проєкт реабілітаційного центру для військових, який планують створити в “Каменярі”, але це, як кажуть, уже наступна сторінка.

Бар. Допомога родинам ветеранів

Тетяна Мандрика працює в Центрі надання соціальних послуг, що є комунальним підприємством Барської міськради. Також вона завідувачка відділення соціально психологічної роботи із захисниками та захисницями України. “Починали з того, що опікувалися родинами загиблих, полонених”, — розповідає Тетяна, — “війна набирала обертів. На жаль, у нас вже є таких 130 родин. І є зниклі безвісти. Ми почали з’ясовувати, що потрібно родині, чим можемо допомогти. З оформленням документів, виплат…” За два з половиною роки викликів тільки додалося. “Хлопці починають повертатися з війни. У нас з’являються ветерани. І ще один виклик — адаптувати їх до цивільного життя”, — каже Тетяна Мандрика.

2023 року Тетяна та її колеги в рамках “Шляху стійкості” започаткували в місті ветеранський простір. За підтримки МОМ закупили необхідне обладнання та меблі. Потрібно було ще знайти приміщення. “Ми звернулися з цим до місцевої влади”, — пригадує Тетяна Мандрика, — “в одному з ліцеїв було дві невеличкі кімнати; школа погодилася дати ще один клас, і так утворився наш ветеранський простір, який використовуємо в роботі з родинами, зокрема дітками з тих родин”. Перш за все, мова про арттерапію. “Вони намагаються намалювати все те, що з ними відбувається. Влаштовуємо бесіди. Недавно почали працювати з ізраїльською методикою собака Хібукі. Дітям сподобалося, вони кажуть, що знайшли нового друга” — розповідає Тетяна.

А найбільше дітям подобається мандрувати. Крайньою була поїздка до Умані. “Обходили весь парк, потім у печери, потім на набережну… Я думала, що в автобусі діти будуть спати”, — розповідає Мандрика, — “та де там. Почали влаштовувати якісь конкурси. Взяли з собою собаку Хібукі, й він “пішов по автобусі”. Все це дуже допомагає. Якщо на перші заняття вони приходили “колючі”, то тепер спілкуються як друзі. Навіть те, що вони виходять від нас із посмішкою — це дуже великий плюс”.

Ще один напрямок — робота з ветеранами. Зараз є багато програм і пропозицій для розвитку підприємницької діяльності, тож команда Центру надання соціальних послуг намагається знайомити ветеранів з потенційними можливостями для них. Також залучають юрист(ок)ів, психолог(инь)ів. За словами Тетяни, інституції та окремі фахівці й фахівчині раді допомагати й охоче йдуть на співпрацю. З іншого боку, складно налагодити зв’язок із тими, хто потребує цієї допомоги. “Найцінніше та найскладніше здобути довіру”, — пояснює Тетяна Мандрика, — “ми стараємося працювати з ветеранами через їхні родини. Напряму цей місточок поки не дуже вдається, та я надіюся, що надалі вони будуть нам більше довіряти й відгукуватися на пропозиції, групи підтримки. Що вони знатимуть: коли виникає питання, можна прийти до нас”.

Підтверджує цю думку й Оксана Чубар. Її чоловік став на захист України з першого дня повномасштабного вторгнення Росії, й нещодавно повернувся. “Після війни їм важко налаштувати своє життя тут”, — пояснює Оксана, — “спілкуватися не хочуть. Дивлюся по своїй ситуації вдома — нічого не хочуть. Не можуть бути там, де є великі скупчення людей. Дійсно не можуть, їм треба місяць-два, щоби просто звикнути…”. Оксана Чубар — адвокатка, й вона допомагає військовим, ветеранами, сім’ям загиблих та зниклих безвісти. Теж розповідає, як важливо “побудувати місток” до ветеранів. “Проблема починається з того, що хлопці не хочуть нікуди звертатися”, —  каже вона, —  “до мене звертаються або дружини, батьки, або діти. Найперше, що я хотіла б запровадити — щоб не треба було йти в ЦНАП чи куди й добиватися своїх пільг. А щоби їм телефонували, запитували, що потрібно, озвучували які є можливості. Бо ветерани не знають, що можна стати на біржу на ті три місяці. Чи що є  чудові програми, щоб перекваліфікуватися, здобути іншу освіту”.

Профорієнтаційні тренінги, за словами Оксани Чубар, для ветеранів найцікавіші.  “У мого чоловіка вища юридична освіта, то йому нецікаво, але багато хлопців дуже цікавляться”, — пояснює вона, — “і ще просять, щоби були окремо тренінги щодо соціальних пільг та пенсійних виплат. Бо коли починають щось оформлювати, то стикаються з купою проблем”.

Тому важливо, щоб громада забезпечувала юридичну та психологічну підтримку. І звісно, щоб ветерани мали свій простір. “Коли вони зустрічаються з побратимами, то дійсно відпочивають”, — каже Оксана, —  “ім треба поспілкуватися, позгадувати. Тому добре, що в нас тепер є такий простір. Ми робимо загальне оголошення і хто бажає — ті приходить. Далі починає працювати “сарафанне радіо”. Хтось розповідає: “Було нормально”, потім приводить зі своїх ще когось. Це треба продовжувати”.

Проєкт впроваджується Міжнародною організацією з міграції (МОМ) у партнерстві з Громадською організацією «СТАН» за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.