Наприкінці липня 2017 року Артем став учасником Лабораторії соціального підприємництва «Ухоробрене юнацтво», яку Молодіжна організація «СТАН» реалізувала за підтримки Фонду Східна Європа та ChildFund Deutschland, коштом Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини. Що спонукало хлопця взяти участь у проекті та як це вплинуло на його активістське життя читайте далі в інтерв’ю.

Артем, розкажи про себе, навчання, захоплення, активістський досвід

–  Вчусь у Харківському університеті харчування та торгівлі. Люблю різні наукові речі. Читаю про нейробіологію, соціологію, особистісний розвиток, підприємництво та бізнес, парктичний інтелект та інше.  Дуже часто беру участь в освітніх проектах: підприємництво, фінансова та медійна грамотність. У більшості з них потрапляю в групи з жінками та чоловіками близько 30 років. Це звісно цікаво, але втрачається десь 50% корисної дії від участі у тренінгах.

У квітні-червні 2017 разом з «Харківським правозахисним альянсом» ми організували школу громадського контролю для ВПО та ветеранів АТО. Суть проекту у тому, щоб навчити людей контролювати державні органи влади за допомогою відкритих декларацій, відкритих бюджетних реєстрів та інших інструментів. Щовихідних ми проводили дводенні тренінг протягом 2 місяців.

Що мотивувало тебе подати заявку на участь  в «Ухоробреному юнацтві»?

–  Зацікавився, що це буде. Особливих очікувань не мав. Але несподівано проект став дуже важливою частиною одного періоду мого життя.

Що знаєш про соціальне підприємництво?

–  Багато чого знаю, і як мені здається, розумію. Якщо коротко, для мене соціальне підприємництво – це бізнес, який створюють з ціллю особистої вигоди, а задля суспільної користі.

Доводилось самому реалізовувати проекти наближені до соціального бізнесу?

–  Напевно, ні.  Хоча в 11 класі я організовував міську благодійну акцію «Відкрите серце», що вийшло дуже спонтанно і швидко. Ми тоді зібрали цілу газель гуманітарної допомоги та направили до Червоного хреста. Звісно, не  соціальне підприємництво, але було круто.

Говорячи про Лабораторію «Ухоробрене юнацтво», які тренінги, практики, які місця з тих, що ви відвідали зацікавили найбільше?

–  Пройшло стільки часу, що спогадів про якісь конкретні події майже не залишилося, краще пам’ятаються емоції. Найбільше у Івано-Франківську сподобалися екскурсії на соціальні підприємства. Urban Space 100 – більше за все. Це дуже атмосферне місце!

Чи змінились твої погляди на соціальне підприємництво, як явище, як інструмент?

–  Практично, не змінилися, але мої уявлення значно доповнилися теоретичною інформацією та практичними прикладами.

Маєш плани зайнятись чимось подібним у майбутньому?

–  Конкретних планів не маю, але можливо, прийду до цього, коли створю власний бізнес.

Які умови потрібні для цього у твоєму місті?

–  Щодо умов – це взагалі окрема історія. Тут потрібно приблизно те саме, що й для комерційних проектів, малих і середніх підприємств. Мені здається, що для успішного розвитку соціального підприємництва, спершу треба досягти нормального розвитку малого та середнього сегменту ринків, а вони у моєму регіоні просто знищуються. Здогадуюсь, не тільки в моєму.

Розкажи, про події, що відбулись у твоєму житті за час після проекту?

–  Саме це я мав на увазі, говорячи про важливу частину певного періоду мого життя. І це дійсно так. Здавалося б, я був усього в двох поїздках від СТАНу (у вересні Артем вирушив в освітньо-інтеграційний візит до Польші, організований ГО «Молодіжна організація «СТАН» разом з ГО «Культурний діалог» та польською організацією Towarzystwo Rozwoju Piwnicznej – прим. ред.) ,але скільки ж всього вони принесли… Тут були, і радість, і сльози, і душевні розмови,… Значні зміни у моєму особистому житті, нові друзі, спілкування з якими просто розкрило мене з іншого боку. З Владом Усенко ми тепер разом волонтеримо у Харкові. Але найголовніше, в мене кардинально змінилися деякі погляди на життя і це дуже важливо.

Що плануєш у найближчому майбутньому?

–  Поки глобальних планів немає, є певні цілі на цей рік. Збираюся брати участь у музфесті у Харкові, днями  їду у Київ на «Три зірки». Хочу нарешті вже знов приїхати до вас в ІФ. Постійно шукаю нові шляхи для саморозвитку

Ким себе бачиш через 10 років. І які зміни стануться в країні за цей час?

–  Бачу себе підприємцем. На зміни у країні я дуже не сподіваюся, але гадаю, що все рано чи пізно почне ставати краще, у кожній сфері людського життя.

Нагадаємо, наприкінці липня ГО «СТАН» провела Лабораторію соціального підприємництва, за підтримки Фонду Східна Європа та ChildFund Deutschland, коштом Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

*з міркувань безпеки ми не будемо називати прізвище дівчинки

Расскажи о своих увлечениях. Что приносит тебе радость? Что делаешь, когда грустно?

–  Я на протяжении 9 лет, занимаюсь хореографией. Мне кажется, это уже часть меня! Не представляю жизни без тренировок, соревнований, всех этих травм  и счастья, которое я испытываю, выходя на сцену.

Люблю слушать рок, люблю мотивирующие фильмы, вроде «Шаг вперёд», «1+1», «Достучаться до небес». Еще радость мне приносят путешествия. Они помогают отвлечься.

Честно говоря, чем больше я выезжаю из неподконтрольной Украине территории, тем больше душой отдаляюсь от Луганска. Когда я сюда возвращаюсь, на границе постоянно рыдаю. Потому что знаю, что здесь меня ждут молчание, ограничение прав, серость и грусть.  Мои поездки – мой огромный мотиватор. Я стремлюсь как можно быстрее и лучше усвоить знания, которые мне дают репетиторы, чтобы будущем поступить в украинский ВУЗ, уехать из Луганска, и не возвращаться сюда.
Когда мне грустно я делаю себе малиновый чай, сажусь на диван в своей комнате, включаю ночник и смотрю в одну точку. Могу поплакать. Иногда бывает так, что совсем нет сил, но я знаю, что если сдамся, то я не смогу добиться своих целей и именно эта мысль помогает мне двигаться вперед.

Часто ли думаешь о политики, обществе, что могло бы улучшить нынешнею ситуацию.  Какие вопросы больше всего интересуют тебя?
–  Часто, потому что мне кажется, что мое окружение немного ограниченно в понятиях.  Дискриминация по признаку расы, пола и ориентации в моем окружении считается нормальной. Совковые представления о мире до сих пор  сидят в головах людей. Других мнений слушать не хотят, как не убеждай. Но я считаю, в обществе с европейскими ценностями люди чувствуют себя комфортней. Больше всего меня тревожит вопрос дискриминации… по любому признаку.  Вопрос войны, но тут я, к сожалению, бессильна.
Что подтолкнуло тебя принять участие в проекте «Ухоробрене юнацтво»?
–  Моя учительница скинула мне анкету. Я заполнила ее и ждала ответа. Скорее, я даже забыла о том, что заполняла её, а потом, когда на почту пришло приглашение, я такая:
«Мама, ты представляешь, меня приглашают во Франковск! Ура! Я увижу этот крутой город, будет море новых эмоций! Ура!»

Мама была за меня жутко рада! Мы через день поехали в Северодонецк, а от туда – в Киев. В Киеве мы перезнакомились со всей командой участников, точнее, с большей ее частью. Моя первая цель – найти новых друзей – была достигнута. До сих пор общаюсь со Златой, Лилей, Аленой, к сожалению, редко списываемся с Машей из Харькова.

Чего  ещё ждала от поездки в Ивано-Франковск?

–  Я очень хотела узнать что-то новое для себя, и  эта цель так же была достигнута. Такой насыщенной программы я не ожидала, но мне это нравилось! Запомнились предприятия, на которых мы побывали. Было очень интересно слушать людей, которые делились опытом в социальном предпринимательстве. Я не знаю, почему была такой замкнутой и не задавала вопросы. У меня их было много.  Очень благодарна всей команде СТАНа! Вы помогли мне понять, что общаться это важно, не нужно бояться своих мыслей и чувств.

Когда мы встретились во второй раз – в  Карпатах – ты действительно очень изменилась, стала решительней говорить о своей позиции, а твой перфоманс был самым смелым из всех. Расскажи тех нескольких месяцах после «Ухоробреного юнацтва»
–  В Карпатах, на протяжении всего воркшопа «Свідомі діяти» (Правозащитная  мастерская социального перфоманса, которую СТАН проводил в ноябре этого года – прим. ред.) у меня была некая эйфория. До последнего не могла поверить, что снова встречусь со СТАНом. Осознала то, где я нахожусь, только когда сидела в офисе и пила чай, пока ребята еще спали.  В промежутке между проектами я побывала в Таганроге, в детском оздоровительном центре, куда ездили луганчане. Отношение со стороны вожатых лагеря было, мягко говоря, не ахти. Я все время говорила с ними по поводу их отношения к нам – детям пережившим войну. Нет, я не пыталась надавить на жалость – хотела добиться понимания и уважения. Слова, которые они произносили, очень ранили меня, но помогали становиться сильнее, доказывать, что мы на многое способны. В итоге они все-таки поняли свою ошибку. И я немного даже горжусь этим. После приезда в Луганск я приняла участие в (Анти)конкурсе «(Не) Дитячий погляд на війну». Написала эссе –  это было моей небольшой исповедью.

Когда я ехала к вам во второй раз, еще не знала результатов конкурса. Мне было важно узнать ваше мнение о моей работе. Я дала прочитать ее нескольким людям. Не хотела выносить свое «творение» на публику, но в итоге, когда мы делали перфомансы, моя мини-группа решила, что я должна читать отрывок из эссе. Когда говорила посреди улицы обо всех этих вещах, о детстве, о войне, я хотела чтобы люди не просто проходили мимо, а вдумывались в слова, которые я говорю. Абсолютно не боялась и не стеснялась, ведь мы затронули очень важную тему.

По окончанию проекта я приняла участие в 2-х академиях от организации «Интеграция через диалог». Это было очень рискованно, ведь все мои друзья, одноклассники из Луганска думали, что я болею.

Поделись немного планами на будущее. Кем себя видишь через год? Через 10 лет? Какой хочеш увидеть нашу страну к тому времени?

–  Планы на будущее? Поступать планирую в медицинский, на стоматологический факультет, но если не понравится, не будет получаться, то  уйду. Дальше буду поступать, скорее всего на журналиста. А возможно, это станет моей второй профессией. Страну нашу хочу видеть нашу страну единым, развивающимся, европейским государством. Западные и центральные территории уже стремятся к этому. Думаю, это очень правильно.

Знайомтесь, це Єгор Кучерук — активіст, член креативного простору  FreeUa у Краматорську. У липні 2017 разом з іншими підлітками зі східних і південних областей він взяв участь у навчальному візиті з соціального підприємництва “Ухоробрене юнацтво” — одному з освітніх проектів ГО “МО”СТАН”, що спрямовані на активізацію молоді й підвищення громадянської відповідальності у суспільстві. Як змінилось життя Єгора після проекту? По-перше, він побував у Барселоні, по-друге, взяв участь у нашому воркшопі з проектного менеджменту “Амбасадори демократії”, по-третє, наш випускник вже стоїть на порозі власного соціального підприємства.

Рассказывай, почему подался к нам на проект?

-Я выбирал между двумя проектами, которые были мне интересны. Знакомая, которая уже была у вас на воркшопе, очень советовала ваш, говорила: “Там ты многому научишься это будет тебе полезно”. По социальному предпринимательтву

у меня было много идей просто идей и я подумал, что приехав в Ивано-Франковск смогу получить возможность их реализовать.

Чего ожидал от себя и от Молодёжной лаборатории?

-Не планировал слишком детально, ведь для меня было всё тогда в новинку. Я никогда так далеко не ездил на тренинги. Просто надеялся, что узнаю, как реализовать свои задумы.

Какие практики (лекции, екскурсии, игры) запомнились больше всего?

–Больше всего я кайфанул от экскурсий по социальным предпринимательствам. Идеи некоторых предприятий перекликались с тем, что хотел делать я. Таких например, как “Швейна мануфактура”. Они в тоже шьют футболки. Я услышал, как и с чего тут всё начиналось, и подумал, что тоже смогу.

Мы плавно перешли к тому, чем ты сейчас занимаешься. Расскажи немного о своём задуме

-Моя идея со временем эволюционировала. Сначала я просто хотел делать крутые футболки. Потом подумал, что можно создавать футболки с принтами посвященными какой-то проблеме, а деньги от их продажи тратить на её на решение. Позже я понял, что помогать всем малоэффективно и нужно сосредоточиться на одной конкретной проблеме. Я ведь живу в очень депрессивном, очень сером городе. Чтобы сделать его не таким серым, решил создавать яркие футболки и на часть вырученных от их продажи денег рисовать муралы. Идея находится в процессе доработки. Возможно, это будут мотивационные муралы, чтобы человек шел и каждый день видел что-то вдохновляющее.

Замечательная идея! В связи с ней у меня возник вопрос: в какой мотивации нуждаются жители Краматорска?

-Бить активней. Я не скажу, что город неактивен. У нас есть активистские и волонтерские движения, известные в масштабах Украины. Но вот многие местные о них даже не слышали. Некоторые даже немного с презрением относится ко всем организациям, которые занимаются неформальным образованием. Люди не понимают в чём их цель, почему тренинги, лекции, мастер-класы проводят бесплатно.

А есть у твоего города истории успеха? Можешь привести пример людей, организаций или даже комерческих фирм, которые имели свою позицию, активизировались и добились успеха?

-Есть компания VegaLife, которая делает банкеты, фуршеты, может организовать доставку еды на мероприятие. У нас в Краматорске до недавнего времени не было веганского движения, но последние годы оно появилось и благодаря этим ребятам развивается. Ещё появилось движение эко-активистов. Основали свой клуб, проводят тренинги в школах и не только, делают чашки, футболки с эко-принтами, популяризируя таким образом заботу об окружающей среде.

Ты в своей организации тоже работаешь над активизацией города. Расскажи про самые интересные мероприятия Краматорской ФРИ

-Вспоминаю один из недавних тренингов посвященных тому, как ставить себе цели. В роли тренера мы пригласили организаторку поездок молодёжи за границу в рамках Еразмус+. Когда она рассказывала, какие возможности путешествовать есть у подростков, у присутствующих, среди которых были мои одноклассники, загорались глаза.

Я знаю что и ты воспользовался одной из таких возможностей и побывал в одной из европейских стран.

-Скажу как есть, я очень завидовал своей подруге, которая постоянно путешествует благодаря разным программам. Говорю её: ну скинь мне хоть что-нибудь! Она скинула анонс программы, я заполнил заявку и поехал. Это был мой первый опыт, когда я поехал за границу. И не куда-нибуть, а в Испанию, в Барселону. Испания всегда казалась мне такой далекой! Я был в дико счастлив, что мне удалось туда попасть.

Какую страну теперь хотел бы посетить?

-Какую-то из скандинавских стран: Норвегия, Швеция…

Кем ты себя видишь через год-два?

-Через год-два уже буду студентом какого-то ВУЗа. Я рассматриваю институт не как возможность получить академические знания. Знаю, что университетское образование обесценивается. Институт или университет будут для меня скорее возможностью ещё попутешествовать, получить опыт жизни за границей.

Имеешь ввиду международные обмены для студентов?

-Да, именно.

Хорошо, а кем будет Егор Кучерук через 10 лет?

-Через 10 лет, если все мои планы удались, то я основал свое предприятие. Скорее всего оно связано с созданием футболок. Надеюсь выйти на тот уровень, когда мне не придется активно включаться в работу, конечно, быть на связи, но основное свое время проводить за разработкой других идей, развиваясь, путешествуя. Сейчас я понимаю, насколько глупо жить и не выезжать из своей страны. И потому хочу позитивный опыт полученый в других уголках мира привносить в Украину, в мой родной Краматорск.

Навчання з пілотування дронів розпочалося для представників/ць молодіжних ініціатив з Прикарпаття, які беруть участь в проєкті «Долучайся, взаємодій, створюй: молодь за розвиток згуртованих і сталих громад» від Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні. Свої перші запуски, після теоретичних і практичних занять, які провів тренер Сергій Андрушенко, керівник підрозділу, пілот-оператор БПЛА, здійснила ініціативна група з Городниці та Надвірної.

Відповідно до умов проєкту, дрони мають використовуватися для моніторингу стану довкілля.

За словами надвірнянських природоохоронців, вони збираються досліджувати стан зелених насаджень на території заповідника Горгани та пам’яток природи. Також сподіваються, що це технічне оснащення допоможе зібрати необхідну інформацію, аби грязьовий вулкан у Старуні з’явився у списках Світової спадщини ЮНЕСКО.

В той же час, у Городниці ініціативна група разом з старостою села вже зуміла використати дрон, аби дослідити стан проїжджої частини, рух по якій через погодні умови був утруднений.

Навчання з пілотування дронів також проведуть для молодіжних ініціативних груп з сіл Манява та Витвиця, а також Івано-Франківська.

Перед цим для всіх учасників/ць проєкту було проведено серію онлайн-тренінгів з проєктного менеджменту, фандрайзингу, комунікації, демократії участі, прав людини, гендерної рівності/запобігання сексуальній експлуатації та жорстокому поводженню.

Необхідні знання по цих напрямках вони отримали від тренерів СТАНу: Дмитра Кузнєцова, Валерії Вашкевич, Ярослава Мінкіна та Юлії Сінькевич.

Крім молодіжних ініціатив з Прикарпаття свої ідеї з розвитку громад у життя втілюватимуть і на Закарпатті та Волині.

“Наступним компонентом проєкту буде проведення навчання, щодо зменшення ризиків від надзвичайних ситуацій за участю представників місцевих пожежних служб, служб надзвичайних ситуацій, поліції тощо. Це допоможе ініціативним групам стати краще підготовленими до протидії природним і техногенним небезпекам. Такі симуляційні вправи відбудуться в кожній з молодіжних ініціативних груп”, – розповідає координаторка проєкту на Прикарпатті Марія Келій.

Проєкт «Долучайся, взаємодій, створюй: молодь за розвиток згуртованих і сталих громад» фінансується Посольством Великої Британії, сприяє зусиллям Уряду України зі зміцнення сталого розвитку та згуртованості громад завдяки залученню молоді.

Організовані заходи сприяли вільному виявленню своєї культурної особливості та діалогу. За відгуками це допомогло поширювати свою етнічну ідентичність та приймати носіїв інших культур.

Розпочався Тиждень культурного розмаїття з розмови, що була присвячена Конвенції ЮНЕСКО «Про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження»: орієнтація на сталий розвиток.

Спікеркою цієї події виступили Ірина Каць, менеджерка культури, магістерка державного управління, незалежна експертка з питань культурної політики, засновниця та лідерка громадської організації «Культурний ді@лог», тренерка освітньої програми «Cultural Leadership Academy».

Про висвітлення національних спільнот у медіа йшлося на  zoom-зустрічі, спікеркою якої була правозахисниця Ольга Веснянка. Вона також є консультанткою Ради Європи, зокрема проєкту “Захист прав національних меншин, включаючи ромів та мов меншин в Україні”.

Також в межах Тижня культурного розмаїття був організований майстер-клас на тему: “Як формувати міжкультурну толерантність: практичні поради та психологічні засади”.  Його спікером був Мирослав Грінберг, голова Правління ГО «Київський освітній центр «Простір толерантності», тренер з прав людини та недискримінації, методист та тренер міжетнічних таборів в Україні, Грузії та Молдові, співрозробник методики занурення у національні культури.

Під час майстер-класу учасники/ці дізналися про особливу методику формування міжкультурної толерантності молоді – методику занурення: психологічні основи, методичні принципи, практичне застосування.

Про внесок представників різних етнічних та релігійних груп в загальну культурну скарбницю України та чому цей вклад є недооціненим. Що можна і потрібно зробити для його визнання та який в цьому потенціал йшлося на зум-зустрічі “Спадок української мультикультурності: як його визнати та розвивати”. Спікером якої був В’ячеслав Ліхачов, керівник групи моніторингу прав національних меншин.

Фінальною подією став перегляд та обговорення фільму “Содік”. Головний герой фільму – темношкірий хлопець, який мріяв стати лікарем та добре вчився. Але, безпідставно звинувачений у вбивстві, хлопець потрапив до в’язниці. Режисер стрічки Адейємі – близький друг Содіка, колись разом вони заснували футбольну команду у своєму мікрорайоні. 2008 року він вирішив створити фільм про Содікові сподівання вивчитись на лікаря, а не опинитися у тюрмі, як він тоді казав. Убитий, хлопець, на ім’я Сильвестр, також мав мрію – стати професійним спортсменом, але виявилося, що він, як і Содік, жив подвійним життям. Адейємі в процесі зйомки шукає поворотний момент, який назавжди змінив життя юнака, що колись хотів стати лікарем.

Тиждень культурного розмаїття організувала Молодіжна організація «СТАН» за підтримки IM Swedish Development Partner для того щоб показати потребу підтримки і висвітлення культурного розмаїття в Україні та в межах програми «Амбасадори розмаїття у Прикарпатті».

Дізнатись про реальні факти Другої світової війни від людей, які пережили її, та їхні спогади, відображені в листах мали нагоду учасники/ці онлайн-семінару в межах міжнародного проєкту “New views on history”.

У тисячах листів, отриманих берлінським об’єднанням KONTAKTE-KOHTAKTbI e. V. з середини 2000-х рр., міститься наполегливе прохання колишніх жертв націонал-соціалізму поширити їхні історії. Проєкт «New views on history – викладачі історії з Росії, Білорусі, України та Німеччини розробляють плани уроків про нацистську нищівну війну», а також його результати у вигляді чотирьох планів-конспектів уроків покликані задовольнити це прохання. В останні роки викладачі з вищезазначених країн неодноразово просили нас надати їм ці спогади для уроків історії.

Експертами онлайн-семінару були:

Дяків Василь – учитель-історик, тренер, член правління Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін “Нова Доба”(м.Львів),лаврат заключного етапу конкурсу “Учитель року”(номінація “Історія”),співавтор методичних посібників,заслужений вчитель України,переможець національної премії Global Teacher Prize Ukraine-2020.

Андрій Мельник –вчитель історії, вчитель-методист, тренер освітніх програм, магістр державного управління, туристичний гід.

Микола Попадюк  – вчитель; тренер Програми підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа”, що реалізується Європейським центром Вергеланда у співпраці з МОН; амбасадор цифрової освіти, ведучий онлайн курсу “Цифрові навички для вчителів” в рамках проекту “Дія: Цифрова освіта” ; тренер Академії Цифрового Розвитку, директор американської організації ENGin в Україні.

Тарас Філіпчук – учитель історії та правознавства; переможець обласного етапу Всеукраїнського конкурсу “Учитель року – 2020” в номінації “Історія”; переможець XV Міжнародного конкурсу творчих робіт «Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності»; учасник міжнародних (Єрусалим, Вільнюс, Варшава) та Всеукраїнських (Київ, Дніпро, Запоріжжя, Львів та ін.) семінарів для учителів історії, за сприяння Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума»; тренер міжнародної програми «Сила Добра – Power of Goodnes».

Володимир Половський  – історик, учитель, тренер, виховник. Лауреат обласної премії “Гордість Прикарпаття” у номінації “молодий вчитель” (2013). Підготував 73 призери олімпіад ІІ та ІІІ етапів олімпіади з історії, 7 переможців IV етапу конкурсу-захисту МАН.

Міжнародний проєкт “New views on history” реалізується організацією “КОНТАКТЬІ – КОNТАКТЕ” в партнерстві з Молодіжна організацією “СТАН” (Івано-Франківськ), громадською організацією “Interra” (Красноярськ), громадською організацією “Взаимопонимание” (Мінськ), музеєм Берлін-Карлсхорст (Берлін) за підтримки Auswärtiges Amt (Міністерство закордонних справ Німеччини).

Активістки та правозахисники розпочнуть публічне обговорення на тему:

– взаєморозуміння і поваги між різними соціокультурними групами,

– дотримання прав людини в постпандемічному світі,

– згуртованості в громадах: підтримки ветеранів АТО/ООС, внутрішньо переміщених осіб, реінтеграції людей з окупованих територій,

– спільної відповідальності за майбутнє екосистеми Землі.

У минулі роки до солідарних дій долучилося понад 80 організацій та ініціативних груп з усіх регіонів країни. Вони проводили флешмоби, лекції, перфоманси, кінопокази, велопробіги та багато інших цікавих подій.

“День миру в Україні —  про соціальну згуртованість, благополуччя та безпеку в громаді, —  вважає освітня активістка зі Львову Юлія Любич, —  якщо люди в вашому будинку, на вашій вулиці, в вашому місті, по всій країні навчаться мирно вирішувати конфлікти, буде зміцнено нашу з вами безпеку, а згодом й добробут”.

Що планується цього року

У 10 українських містах відбудуться діалогові акції під відкритим небом. За спільним столом зберуться громадські активістки, ветерани АТО/ООС, переселенці, представниці місцевих органів влади, небайдужі мешканці міст. Організовуватиме діалоги мережа громадських ініціатив та окремі активні громадяни, що розбудовують демократичне суспільство в Україні.

Також у шести містах пройде перформативна вистава “Акорд”, яку організовують киргизький культурний центр “КУДУК” та організація “Театр змін”. У виставі досліджується проблематика війни та відбиток, який вона несе. Головна героїня Діана Рахманова народилася в Таджикистані. Вона втратила через війну свій дім, сім’ю, любов, бо виросла в дитячому будинку як і десятки тисяч інших хлопчиків та дівчаток, які втратили своїх батьків. Після тривалого переосмислення вона поставила свою першу виставу, щоб розповісти людям про цінність миру.

“День Миру в Україні  — про мирне та справедливе суспільство. Під час російсько-української війни на Донбасі загинуло понад 12 тисяч українців та українок. А більш ніж 1,5 мільйони людей втратили свій дім, роботу, друзів. Ветерани, медики, волонтери та активісти досі гинуть на передовій за те, щоб ми з вами жили в мирному суспільстві”, -— говорить Дмитро Кузнєцов, тренер з реінтеграції ветеранів АТО/ООС та членів їхніх сімей. 

Де проводитимуться події до Дня миру

Освітні та культурні події відбудуться по всій країні: від міста Тячів на кордоні з Румунією та Угорщиною до Біловодська на Луганщині. Вже відомо, що змістовні обговорення, конструктивні дискусії та пошук спільних рішень організовуватимуть активісти в Батьово, Долині, Івано-Франківську, Тячеві, Чернівцях на заході, Запоріжжі, Мелітополі, Новій Каховці на півдні, Біловодську, Лисичанську та Слов’янську на сході. Молоді люди з цих міст візьмуть участь в миротворчому діалозі як на рівні громади, так і на міжрегіональному рівні.

Якщо ти живеш в одному з цих міст — підписуйся на @stan.org.ua в інстаграмі та фейсбуці, слідкуй за анонсами з тегом #ДеньМируinUA2021 та приходь на заходи до Дня Миру. Буде змістовно про важливе. Усі події безкоштовні. З міжнародною акторською командою вистави також можна буде зустрітися у Вінниці, Харкові та Києві.

“День Миру в Україні —  про формування європейських цінностей, розбудову демократії та соціальної інклюзії, —  впевнена активістка з Донеччини Марія Келій, —  нам як ніколи потрібно підтримувати курс на європейську інтеграцію. Це захистить нас від військової агресії та зміцнить економічну стабільність країни. А згодом допоможе реінтегрувати людей, що залишилися на окупованих територіях”.

Як ти можеш долучитись

Якщо ти відчуваєш в собі сили підтримувати мир у громаді, країні, світі, долучайся до солідарних дій. Запрошуй своїх подруг й друзів, місцевих активісток й волонтерів, громадські організації та органи місцевого самоврядування до організації подій до Дня миру саме в твоїй громаді. Обирай будь-який формат. Пиши на team@stan.org.ua, щоб отримати консультацію, просвітницькі матеріали, яскраві стікери та комплексну інформаційну підтримку. Не вагайся та заповнюй форму.

“День Миру в Україні —  про критичне мислення, відповідальність та самозарадність, —  вважає правозахисник з Івано-Франківська Ярослав Мінкін, що навчається в Швейцарії на миротворчій програмі, —  спланована дезінформація проти України та демократичних цінностей все сильніше уражає українську молодь. Щоб зупинити цей негативний вплив ми всі маємо навчитися критично мислити. Свідома ухоробрена молодь буде діяти на захист демократіі та миру в Україні”.

Хто організовує День Миру в Україні

Заходи до Дня Миру в Україні проводяться Молодіжною організацією “СТАН” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Партнерами проєкту виступили фундації “CRISP — Conflict  Transformation and Civic Education” (Берлін) та “Імпульс UA” (Запоріжжя), культурний центр “Кудук” (Бішкек), незалежне видання “Заборона Медіа” (Київ), громадські організації “Театр змін” (Київ), “Простір молоді” (Ужгород), “MLT Museum pluss” (Мелітополь), “Наш формат” (Біловодськ), “Іноваційна освіта Закарпаття” (Батьове), “Вік щастя” (Слов’янськ), “Кроки до майбутнього” (Чернівці), “Арт Хата” (Вінниця), Молодіжна рада Долини (Долина), Молодіжна рада Тячівської ТГ (Тячів), вільний простір “Світло культури” (Лисичанськ), молодіжний простір “Zdybanka” (Батьове), молодіжний хаб “BULB” (Тячів), відділ культури і туризму Новокаховської міської ради, Мелітопольський краєзнавчий міський музей, Лисичанський палац культури. Щодня до нас доєднюються все нові та нові організації, установи та активісти.

“День Миру в Україні —  про захист планети, переробку відходів, відновлення біорізноманіття, —  думає культурна діячка з Коломиї Соломія Зінець-Мацишин, — зміна клімату призводить до жахливих катаклізмів та стихійних лих. Повені та засухи вражають наші врожаї, руйнують наші дома. Захист екології, боротьба за переробку відходів та об’єднання всіх зусиль громади врятує життя майбутніх поколінь”.

Широке проведення Міжнародного дня миру в Україні в 2021 році ініціювала Молодіжна організація “СТАН” (Україна) та освітня ініціатива “Free ІТ” (Бєларусь) — учасники програми діалогу та співробітництва в рамках проєкту БДІПЛ ОБСЄ “Просування людського виміру безпеки в Україні”. Думки та інформація, висловлені учасниками програми, не обов’язково відображають політику та позицію ОБСЄ.

#ДеньМируinUA2021

Майже 4 екватори Землі або 150 356 км – таку відстань подолала наша команда з 57 фасилітатор_ок, координатор_ок та активіст_ок-миротворців з різних областей.

Ми побували в 15 українських містах, в яких провели 29 нових для України подій: це були Відкриті діалоги про мир, два насичених інтенсивних воркшопи для координатор_ок та фасилітатор_ок Дня Миру в Україні на початку та по завершенні циклу наших заходів, а також перформативна вистава “Акорд” від Культурного центру “Кудук” (Киргизстан) про відголоски та нове життя після війни в Таджикистані, з тривалими та цікавими дискусіями після кожного показу. В шести українських містах від Закарпаття до Луганщини глядачі крізь призму мистецтва подивились на життя та реставрацію внутрішнього миру після важкого досвіду війни. Це була щемка емоційна вистава з глибокою розмовою митців про те, як “дати собі розцвісти”, незважаючи на втрати, біль та усі відбитки і шрами війни. Особливістю і частиною перформансу в залі з глядачами було випікання традиційного середньо-азійського хліба – як символу голоду в роки війни.

Відкриті діалоги відбулись в 11 містах зі Сходу на Захід: це були різноманітні та змістовні розмови у Слов’янську, Біловодську, Мелітополі, Лисичанську, Запоріжжі, Новій Каховці, Івано-Франківську, Долині, Заставній, Тячеві та Батьово.

Головна цінність таких діалогів з мешканцями громад – це безпечний майданчик та простір для висловлювань тих, кого зазвичай не чутно, простих людей за межами студій політичних ток-шоу, людей, далеких від піару, які мають не менш цікаві, хоч і непублічні, погляди і думки, це можливість почути болі, які немає можливості та інструментів висловити за межами свого близького кола.

“Готовність слухати і чути іншу точку зору може багато на що вплинути в суспільстві. – ділиться своїми роздумами після Відкритих діалогів правозахисник Ярослав Мінкін. – Люди втомлені і агресивні, поки не зрозуміють, що їх справді хочуть почути. Тільки тоді вони розкриваються і переходять на мову діалогу. І на Сході, і на Заході, і в Центрі, і на Півдні людям важливо бути почутими і прийнятими”.

Під час діалогів про мир звучали такі прості та геніальні думки від молодих активісток у різних громадах. Наприклад, 15-річна Софія з Закарпаття ділиться своїми роздумами про мир, який починається з кожного і кожної з нас: «Треба рефлексувати всі свої негативні установки, наприклад, расизм, ксенофобію, гомофобію, мізогінію й тд. Бути толерантною людиною, бо ненависть не може бути сумісна з миром».

Іванна з Запоріжжя говорить про те, що ми розглядаємо мир як вирішення конфлікту, а не його виключення.

Через думки людей та через мистецтво ми розповідаємо про важливість індивідуального та позитивного миру, який створюють люди, починаючи з міжособистісного. На думку наших гостей з Киргизстану, “Історія завжди пишеться датами і подіями і ніколи не історіями людей”, тож попереду матимемо серію грунтовних публікацій про головну місію наших заходів – розвиток мирного суспільства зусиллями всіх його учасників і на всіх рівнях життя, через історії миру, добросусідства та досвіди наших героїв миробудування.

Завдяки цим діалогам у співавторстві з громадян_ками нашої країни ми створили палітру таких роздумів про миробудування, про можливості та інструменти миротворчості, реінтеграцію громадян України з тимчасово окупованих територій, культуру діалогу та комунікації, права людини та інші цінності партисипативної демократії.

Заходи до Дня Миру в Україні проводяться Молодіжною організацією “СТАН” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID Ukraine – USAID Україна.

Партнерами проєкту виступили фундації “CRISP — Conflict Transformation and Civic Education” CRISP – Conflict Simulation (Берлін), Культурный центр «Кудук» (Бішкек), незалежне видання “Заборона Медіа” (Київ), громадські організації “Театр змін” (Київ), ГО “Простір молоді” (Ужгород), БО “Благодійний фонд “MLT Museum PLUS”(Мелітополь), Громадська організація “Наш формат” (Біловодськ), ГО Інноваційна освіта Закарпаття (Батьове),Фундація підтримки осіб старшого віку “Вік щастя” (Слов’янськ), Razom.online – ГО “Кроки до майбутнього”(Чернівці), Молодіжна рада Долини (Долина), Молодіжна рада Тячівської ТГ (Тячів), Громадська організація “Світло культури” (Лисичанськ), Хаб “Здибанка” (Батьове), Молодіжний хаб “BULB” (Тячів), Відділ культури і туризму Новокаховської міської ради, Мелітопольський краєзнавчий музей / Melitopol’ Museum Of Local Lore,Лисичанський Міський Палац Культури. Щодня до нас доєднюються все нові організації, установи та активісти.

Широке проведення Міжнародного дня миру в Україні в 2021 році ініціювала Молодіжна організація “СТАН” (Україна) та освітня ініціатива “Free ІТ” (Бєларусь) — учасники програми діалогу та співробітництва в рамках проєкту БДІПЛ ОБСЄ OSCE Office for Democratic Institutions and Human Rights (ODIHR) “Просування людського виміру безпеки в Україні”. Думки та інформація, висловлені учасниками програми, не обов’язково відображають політику та позицію ОБСЄ.

День Миру 2021 став можливий завдяки інституційній підтримці Молодіжної організації «СТАН» від IM Swedish Development Partner.

#ДеньМируinUA2021

Мета наших щорічних заходів до Дня Миру та майбутньої міжнародної конференції – привернути увагу до творення позитивного миру, до можливостей та інструментів миротворчості, реінтеграції громадян України з тимчасово окупованих територій, культури діалогу та комунікації, прав людини та інших цінностей партисипативної демократії. Для цього ми залучаємо активних громадян_ок, пересічних миротворців, громадських лідерів_ок, журналістів_ок, митців до миробудування спільними зусиллями. Близько 300 активних громадян_ок зберуться разом задля поширення добрих практик миробудування серед активістів_ок та внеску у розвиток мирного демократичного суспільства.

Міжнародна конференція низових ініціатив “Відкритий діалог про мир” – це зустріч зі змістом та глибокими дискусіями між миротворцями з України, Бєларусі, Грузії, Киргизстану, Німеччини, Польщі, Сирії, Таджикистану, Швейцарії та інших країн.

Ви можете взяти участь у роботі трьох кластерів:

Кластер 1 – активізм/peace activism – розповідає про ініціативи, які ухоробрюють людей на перші кроки та вчать інструментам впливу на прикладах вже втілених за останні роки проєктів.

Кластер 2 – діалог/peace dialogue – про голоси тих, кого не чути, та збереження плюралізму думок на прикладі Відкритих діалогів про цінності миру, прав людини та партисипативної демократії.

Кластер 3 – соціальна згуртованість/social cohesion – про практики згуртування громади та повернення людей до мирного життя, реінтеграцію ветеранів, підтримку активістів, роботу з мігрантами та всіми, хто потребує допомоги.

Дати проведення: 2,3,4 грудня 2021 року, на платформі Zoom.

Час/тривалість: 15:00-19:00.

Для реєстрації в якості учасника_ці чи спікера_ки просимо заповнити коротку форму за посиланням https://bit.ly/3mQbN5R. Всі відібрані учасники та учасниці будуть повідомлені про деталі не пізніше 30 листопада 2021 року.

На конференції низових ініціатив зможуть висловитися як фахові спеціаліст(к)и так й пересічні миробудівельники_ці. Запрошуємо організації, експерт_ок та активіст_ок долучатись до конференції, ділитись досвідом, розповісти про свої ініціативи та діяльність, підсилити інших учасників, активіст_ок миробудування.

За сто днів масштабного святкування Дня Миру в Україні ми провели понад 30 подій в 15 містах на сході, заході та півдні країни. Це були відкриті діалоги про мир та перформативні вистави, телемости та онлайн-лекції експертів_ок у сфері миробудування, захисту прав людини та реінтеграції людей. Більше про події можна дізнатись тут https://bit.ly/2YqQyy3.

Заходи до Дня Миру в Україні проводяться Молодіжною організацією “СТАН” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID Ukraine – USAID Україна.

Партнерами проєкту виступили фундації “CRISP — Conflict Transformation and Civic Education” CRISP – Conflict Simulation (Берлін), Культурный центр «Кудук» (Бішкек), незалежне видання “Заборона Медіа” (Київ), громадські організації “Театр змін” (Київ), ГО “Простір молоді” (Ужгород), БО “Благодійний фонд “MLT Museum PLUS”(Мелітополь), Громадська організація “Наш формат” (Біловодськ), ГО Інноваційна освіта Закарпаття (Батьове),Фундація підтримки осіб старшого віку “Вік щастя” (Слов’янськ), Razom.online – ГО “Кроки до майбутнього”(Чернівці), Молодіжна рада Долини (Долина), Молодіжна рада Тячівської ТГ (Тячів), Громадська організація “Світло культури” (Лисичанськ), Хаб “Здибанка” (Батьове), Молодіжний хаб “BULB” (Тячів), Відділ культури і туризму Новокаховської міської ради, Мелітопольський краєзнавчий музей / Melitopol’ Museum Of Local Lore,Лисичанський Міський Палац Культури. Щодня до нас доєднюються все нові організації, установи та активісти.

Широке проведення Міжнародного дня миру в Україні в 2021 році ініціювала Молодіжна організація “СТАН” (Україна) та освітня ініціатива “Free ІТ” (Бєларусь) — учасники програми діалогу та співробітництва в рамках проєкту БДІПЛ ОБСЄ OSCE Office for Democratic Institutions and Human Rights (ODIHR) “Просування людського виміру безпеки в Україні”. Думки та інформація, висловлені учасниками програми, не обов’язково відображають політику та позицію ОБСЄ.

День Миру 2021 став можливий завдяки інституційній підтримці Молодіжної організації «СТАН» від IM Swedish Development Partner.

#ДеньМируinUA2021

Дуже символічним є те, що до акції долучились не лише місцеві мешканці, які презентували Україну, а й представники інших національностей, які також знають, що таке відсутність миру. Своє бачення миру на скатертині зобразили турки, курди та вірмени. Тож можна сміло називати цю акцію – міжнародною.

За словами керівника ГО “СТАН”  Ярослава Мінкіна, «скатертину миру», яку створили в Івано-Франківську, покажуть під час заходів, присвячених Дню миру, в Києві та у декількох містах Донецької та Луганської областей.

Загалом, до загальноукраїнської акції «День миру in UA 2017» приєдналось 65 організацій, які проведуть свої заходи у 20 областях України.

«День миру in UA 2017» є частиною проекту «Сприяння діалогу та примиренню в регіонах України», який реалізовує ГО «Молодіжна організація «СТАН» за фінансової підтримки National Endowment for Democracy. Всеукраїнська акція також проходить в рамках конкурсу «Громадська синергія: посилення участі громадськості в євроінтеграційних реформах» за підтримки Міжнародний фонд “Відродження” та Європейського Союзу.

Проект реалізується спільно Goethe-Institut Ukraine та Молодіжною організацією СТАН за підтримки Міністерства іноземних справ Федеративної Республіки Німеччина та за дружньої підтримки FHXB Friedrichshain-Kreuzberg Museum в Берліні.

Мета проекту – розказати суспільству про культурне і громадське життя міста у 2004 – 2013 роках, а також сприяти руйнуванню стереотипів про культурний нігілізм мешканців регіону.

Обговорення торкнулося питань налагодження зв’язків з місцевими громадами, вирішення суперечностей, які існують між ними та можливість впровадження спільних діалогових соціальних заходів.

Зустріч відбулася в рамках проекту “Сприяння діалогу та примиренню в регіонах України” МО “СТАН”, що реалізується за фінансової підтримки National Endowment for Democracy (NED). Робочий візит Яни Салахової став можливим завдяки програмі мобільності форуму Ukraine Lab.

Цього року Івано-Франківськ став єдиним містом в Україні, яке 12- 21 березня офіційно долучається до Європейського тижня проти расизму (European Action Week Against Racism), ініційованого міжнародною мережею UNITED.

Заходи Тижня розпочали акцією “Розмовний клуб Сила Різноманіття” з учнями та вчителями загальноосвітніх шкіл, які володіють англійською мовою.

Разом із членами міського євроклубу та ради учнівського самоврядування у затишному місці за кружечкою смачної кави ми поговорили про різноманіття Івано-Франківська. Протягом години, яка минула дуже швидко, учасники вчилися долати власні стереотипи на прикладі історій реальних людей та знаходити шляхи порозуміння з представниками інших національностей.

Особисту атмосферу нам додала англійська мова, якою вдало користувалися всі учасники.
Завітали і гості: представники ОБСЄ та чарівна Христина Вінтонів, яка активно приймає участь та допомагає у всіх наших заходах.

А після заходу учасники робили маленьку акцію. Просто на вулиці, вони дарували перехожим листівки від UNITED з добрими побажаннями від себе, розповідали про #European_Action_Week_Against_Racism та пропонували фотографуватися у знак підтримки Тижня проти Расизму у Франківську.

Фото:

До дітей та їх педагогів завітали гості – іноземні студенти, різні зовнішньо, різні за культурою, місцем проживанням та релігією, але з Богом у серці і щирими посмішками.

Відверто говорили про стереотипи щодо людей іншої раси, та навпаки, щодо українців зі сторони іноземців. Трохи пограли, щоб утворити більш дружню атмосферу. Поспілкувалися та дізналися більше одне про одного, та звичайно, не обійшлося без селфі.

Захід відбувся у форматі “Живої Бібліотеки”.

ЗМІ про захід: http://stanislavske.tv/inspektor-patrulnoji-politsiji-ivano-frankivska-vrazyla-svojeyu-anhlijskoyu-video/

Патрульна поліція, студенти-іноземці та місцева молодь провели спільну зустріч (ФОТО)

http://stanislavske.tv/inspektor-patrulnoji-politsiji-ivano-frankivska-vrazyla-svojeyu-anhlijskoyu-video/

Фото:

11 жовтня в офісі Молодіжної організації СТАН відбулася сесія з картування громади, участь у якому взяли патрульні поліцейські та студенти з Нігерії, Гани, Ліберії, Анголи, Зімбабве, Індії й Азербайджану.

За підсумками заходу учасники дійшли до спільного розуміння дружніх та небезпечних місць міста.

До найбільш небезпечних місць було віднесено парк Шевченка та Меморіальний сквер, вулиці Мазепи, Чорновола, Галицька, Січових стрільців, Військових ветеранів, Макогона, Набережну-Берегову, центральний вокзал, район вулиці Целевича. До потенційно небезпечних місць зарахували також райони поблизу великих супермаркетів.

Фото: https://www.facebook.com/pg/lgstan/photos/?tab=album&album_id=1127294190683140