Артем Семенов: «Несподівано проект став дуже важливою частиною одного періоду мого життя»

Артем Семенов – активіст і волонтер. Любить науку та науково-популярну літературу. Часто бере участь в освітніх проекта х за напрямами соціального підприємництва, медіа- та фінансової грамотності. А також, сам організовує заходи неформальної освіти у своєму місті.

Наприкінці липня 2017 року Артем став учасником Лабораторії соціального підприємництва «Ухоробрене юнацтво», яку Молодіжна організація «СТАН» реалізувала за підтримки Фонду Східна Європа та ChildFund Deutschland, коштом Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини. Що спонукало хлопця взяти участь у проекті та як це вплинуло на його активістське життя читайте далі в інтерв’ю.

Артем, розкажи про себе, навчання, захоплення, активістський досвід

–  Вчусь у Харківському університеті харчування та торгівлі. Люблю різні наукові речі. Читаю про нейробіологію, соціологію, особистісний розвиток, підприємництво та бізнес, парктичний інтелект та інше.  Дуже часто беру участь в освітніх проектах: підприємництво, фінансова та медійна грамотність. У більшості з них потрапляю в групи з жінками та чоловіками близько 30 років. Це звісно цікаво, але втрачається десь 50% корисної дії від участі у тренінгах.

У квітні-червні 2017 разом з «Харківським правозахисним альянсом» ми організували школу громадського контролю для ВПО та ветеранів АТО. Суть проекту у тому, щоб навчити людей контролювати державні органи влади за допомогою відкритих декларацій, відкритих бюджетних реєстрів та інших інструментів. Щовихідних ми проводили дводенні тренінг протягом 2 місяців.

Що мотивувало тебе подати заявку на участь  в «Ухоробреному юнацтві»?

–  Зацікавився, що це буде. Особливих очікувань не мав. Але несподівано проект став дуже важливою частиною одного періоду мого життя.

Що знаєш про соціальне підприємництво?

–  Багато чого знаю, і як мені здається, розумію. Якщо коротко, для мене соціальне підприємництво – це бізнес, який створюють з ціллю особистої вигоди, а задля суспільної користі.

Доводилось самому реалізовувати проекти наближені до соціального бізнесу?

–  Напевно, ні.  Хоча в 11 класі я організовував міську благодійну акцію «Відкрите серце», що вийшло дуже спонтанно і швидко. Ми тоді зібрали цілу газель гуманітарної допомоги та направили до Червоного хреста. Звісно, не  соціальне підприємництво, але було круто.

Говорячи про Лабораторію «Ухоробрене юнацтво», які тренінги, практики, які місця з тих, що ви відвідали зацікавили найбільше?

–  Пройшло стільки часу, що спогадів про якісь конкретні події майже не залишилося, краще пам’ятаються емоції. Найбільше у Івано-Франківську сподобалися екскурсії на соціальні підприємства. Urban Space 100 – більше за все. Це дуже атмосферне місце!

Чи змінились твої погляди на соціальне підприємництво, як явище, як інструмент?

–  Практично, не змінилися, але мої уявлення значно доповнилися теоретичною інформацією та практичними прикладами.

Маєш плани зайнятись чимось подібним у майбутньому?

–  Конкретних планів не маю, але можливо, прийду до цього, коли створю власний бізнес.

Які умови потрібні для цього у твоєму місті?

–  Щодо умов – це взагалі окрема історія. Тут потрібно приблизно те саме, що й для комерційних проектів, малих і середніх підприємств. Мені здається, що для успішного розвитку соціального підприємництва, спершу треба досягти нормального розвитку малого та середнього сегменту ринків, а вони у моєму регіоні просто знищуються. Здогадуюсь, не тільки в моєму.

Розкажи, про події, що відбулись у твоєму житті за час після проекту?

–  Саме це я мав на увазі, говорячи про важливу частину певного періоду мого життя. І це дійсно так. Здавалося б, я був усього в двох поїздках від СТАНу (у вересні Артем вирушив в освітньо-інтеграційний візит до Польші, організований ГО «Молодіжна організація «СТАН» разом з ГО «Культурний діалог» та польською організацією Towarzystwo Rozwoju Piwnicznej – прим. ред.) ,але скільки ж всього вони принесли… Тут були, і радість, і сльози, і душевні розмови,… Значні зміни у моєму особистому житті, нові друзі, спілкування з якими просто розкрило мене з іншого боку. З Владом Усенко ми тепер разом волонтеримо у Харкові. Але найголовніше, в мене кардинально змінилися деякі погляди на життя і це дуже важливо.

Що плануєш у найближчому майбутньому?

–  Поки глобальних планів немає, є певні цілі на цей рік. Збираюся брати участь у музфесті у Харкові, днями  їду у Київ на «Три зірки». Хочу нарешті вже знов приїхати до вас в ІФ. Постійно шукаю нові шляхи для саморозвитку

Ким себе бачиш через 10 років. І які зміни стануться в країні за цей час?

–  Бачу себе підприємцем. На зміни у країні я дуже не сподіваюся, але гадаю, що все рано чи пізно почне ставати краще, у кожній сфері людського життя.