“Досягати мети можна лише завдяки синергії теоретичних знань і практичних навичок”

Світлана Поднебенна, 35 років, Маріуполь, докторка технічних наук, завідувачка кафедри систем автоматизації та електроприводу Приазовського державного технічного університету.

Відповідальність – це ціна помилки. Спеціалісти з електротехніки знають це чи не найкраще серед представників індустріальних професій. Важливість якісної освіти у електроенергетиці неможливо переоцінити. Світлана Поднебенна, яка з 2020 року очолює кафедру систем автоматизації та електроприводу Приазовського державного технічного університету (ПДТУ, м. Маріуполь), свідомо обрала “золоту середину” між наукою, виробництвом та поширенням досвіду, поєднуючи роботу в галузевому навчанні з дослідженням енергоефективності електротехнічних комплексів та електричних мереж. Минулого року Світлана здобула ступінь докторки технічних наук за спеціальністю “Електротехнічні комплекси та системи”, що стало результатом більш ніж десятилітньої профільної наукової діяльності. 

“В свої студентські роки паралельно з навчанням я почала працювати в університетській лабораторії, Ми займалися дослідженням релейного захисту двигунів, багатокабельних ліній на промислових підприємствах Маріуполя. В результаті цієї діяльності були розроблені та впроваджені промислові зразки нових засобів релейного захисту енергосистем. Тоді з’явилася цікавість, бо недостатньо просто запам’ятати або зрозуміти основні закони перетворення енергії – треба бачити, як це працює на реальному виробництві. Зрештою це захоплення переросло у прагнення займатися наукою, вступ до аспірантури, подальший захист спочатку кандидатської, а згодом і докторської дисертацій. Впровадження власних розробок у виробництво, наукові ідеї та відкриття стимулюють працювати та розвиватися”.

Поднебенна бачить свою професійну місію в творенні навколо такого середовища, де кожен міг би втілювати власні творчі ідеї: розвиватися, займатися наукою, розробляти та створювати електротехнічні, електронні системи та пристрої, і своєю діяльністю приносити користь суспільству. Це вимагає від вчених виходити за межі лабораторій, безпосередньо долучатися до модернізації підприємств, будувати містки для порозуміння і співпраці з іншими спільнотами. Навіть, якщо часом для цього потрібно долати недовіру.

“Кілька років тому, – згадує науковиця – ми працювали над проблемою створення системи збудження синхронного двигуна великої потужності (3 МВт) на виробничому комбінаті. Це була дуже відповідальна робота, ми не мали права на помилку. Розробили шафу керування, в яку крім безпосередньо функцій керування збудженням двигуна додали ще функції керування коефіцієнтом потужності в залежності від стану споживання реактивної потужності в цеху та на комбінаті. Це мало призвести до економії споживання електроенергії. І було дуже цікаво спостерігати  зміну ставлення працівників комбінату, які на початку сприймали нас як молодих науковців, які до практики не мають жодного відношення. Але згодом з’явилась повага, коли наша система почала працювати, і вони отримали реальну економію в своєму цеху”.

Кар’єра енергетикині для Світлани розпочалася ще в старшій школі, коли дівчина захопилась  управлінням виробництвом і розподілом електричної енергії. Вступ на відповідну спеціальність до ПДТУ став як логічним рішенням, адже університет є флагманом технічної освіти на південному Сході Україні, так і неабияким викликом: конкурсний відбір для абітурієнтів був одним з найвищих у галузі. Вчитися нелегко, – говорить Поднебенна, – адже електроенергетика ставить обгрунтовано високі вимоги до своїх фахівців.

“Наша сфера розвивається дуже стрімко, дуже динамічно. Сучасний спеціаліст з електроенергетики має знати і мікропроцесорну техніку, і програмування, в тому числі програмування вбудованих систем, і розуміти принципи роботи нейронних мереж, нечіткої логіки. Для цього потрібно як регулярне оновлення матеріально-технічної бази для навчання, так і постійний розвиток самих викладачів, спілкування з науковою спільнотою тощо. І, мабуть, це найбільший виклик – робота у стані постійного недофінансування, коли матеріально-технічна база протягом десятиліть практично не оновлювалась”.

Як викладачка Світлана Поднебенна пропонує студентам максимально актуальний матеріал, і водночас сприяє розбудові навчальної інфраструктури для того, щоб учні мали можливість повноцінно практикуватися на базі університетських лабораторій. В 2020 році ПДТУ за підтримки USAID заснували у виші спеціалізовану лабораторію мікроелектроніки та робототехніки “Освітньо-комунікаційний простір Univer”. Мета – створити умови для проведення наукових досліджень, покращити навчальний процес, навчити нових навичок та компетенцій здобувачів вищої освіти у напрямку електроенергетики. Лабораторія оснащена сучасною комп’ютерною, вимірювальною технікою, обладнанням для монтажу та дослідження електронних схем. Технічний потенціал лабораторії дозволяє збирати робототехнічні системи на базі наборів Lego Education, програмувати мікропроцесорні системи на платформі Arduino, в тому числі – для застосування в електротехнічних системах. Ця робота спрямована на підвищення інтересу школярів і студентів до технічної освіти, зокрема – до електроенергетики та електроніки.

“Наш проєкт покликаний дати можливість дітям і молоді працювати з сучасною комп’ютерною технікою, вимірювальними пристроями, робототехнічними системами. На жаль, до технічних дисциплін інтерес з кожним роком знижується. Винятком в цьому плані є хіба програмування та комп’ютерні науки. І зараз у нас з’явилася можливість показати молодим людям, що електроенергетика – це не лише дроти та лічильники у під’їздах, не лише трансформатори та лінії електропередач. Це інтелектуальні системи і сучасні комп’ютерні мережі. Фахівець з електроенергетики не приречений працювати все життя на заводі, підключаючи двигуни та кабелі (хоча це теж поважна та потрібна праця), а може знайти себе у кожній галузі, до якої електроенергетика дотична”. 

За рік інноваційний простір “Univer” став платформою не лише для навчання, але й для творчості та винаходів. В його роботі беруть участь як викладачі та науковці університету, так і майбутні енергетики всіх освітніх рівнів. Світлана координує діяльність лабораторії, розробляє для неї методичне забезпечення і, звісно ж, проводить там заняття для школярів і студентів, від чого, за власним зізнанням, отримує найбільше задоволення. Разом з тим зараз Поднебенна приступила до роботи над новим проєктом, присвяченим розробці універсальних енергоефективних джерел живлення, що фінансується Міністерством освіти і науки України. 

“Коли спроєктовані тобою пристрої працюють так, як треба, коли вдається ефективно керувати складними електротехнічними комплексами та системами, відчуваєш справжнє професійне задоволення. Надихає, коли працюєш у колективі однодумців, де всі підтримують один одного. Щодо роботи в університеті, то тут найбільше важить зворотній зв’язок, і він же не дає “вигорати”. Коли йдеться про роботу зі студентами – важливі їхні очі, сповнені розуміння, цікавості, прагнення створювати щось нове. Взагалі, на мою думку, щоб працювати у цій галузі, її треба відчувати, розуміти, любити. Як колись казав мій викладач, дивлячись на нас, ще тоді абітурієнтів: “Якщо ви любите електротехніку так, як люблю її я, то ви досягнете успіху!”, і мабуть так воно і є”. 

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів. 

Фото з особистого архіву Світлани Поднебенної