“Енергетика — це сфера, яка ніколи не стоїть на місці”, — Вікторія Ковальова

“Енергетика — це сфера, яка ніколи не стоїть на місці”, — Вікторія Ковальова, Маріуполь — Київ, Викладачка електроінженерії, координаторка з проєктної діяльності Інституту енергетики, автоматики та енергозбереження Національного університету біоресурсів і природного користування України

Ми всі без винятку користуємось електричною енергією. Галузь “приречена” на регулярне зростання, адже розбудова енергетики є передумовою розвитку всіх сфер економіки. Тим не менш, українська енергетика зустрічається з викликами на шляху до поступу. Один із головних викликів — дефіцит фахівців. Ключ до вирішення проблеми – у модернізації профільної освіти в Україні, а також у підвищенні престижу енергетичного фаху в цілому. Вікторія Ковальова, кандидатка технічних наук і викладачка спеціальності “Електрична інженерія” у київському НУБіП, вже багато років присвячує професійне життя досягненню саме цих цілей:

“Без енергетики нікуди, — говорить Вікторія — і потрібно розуміти, що на цю сферу чекає глобальний переворот. Якщо встигнути в цей струмінь влитися, то будеш “на хвилі”. Але іноді це складно пояснювати дітям, особливо коли у них батьки й гадки не мають, що таке енергетика, не знають, які зарплати та перспективи. Раніше робота у секторі енергетики була не популярною — ну хто ти, електрик в цеху чи шахтар? Асоціації не дуже хороші, не “запалює”. А сьогодні тільки уявіть: електрик стадіону або головний електрик шоу-програми Монатіка, наприклад. Тобто, це людина, без якої шоу не відбудеться. Час змінився, у суспільства інші пріоритети й потрібно це доносити до нашої молоді”.

Жінка з посмішкою згадує, що якби в школі почула, що в майбутньому на неї чекає кар’єра енергетикині, сприйняла б це як дотепний жарт. Вікторія навчалася в класі з гуманітарним ухилом у рідному Маріуполі й професійно займалася легкою атлетикою, плануючи вступати до інституту фізичного виховання. Однак, кар’єра спортсменки швидкоплинна, а тренерське майбутнє не приваблювало Вікторію. В останній момент вона обрала інший шлях: подала документи до приймальної комісії Приазовського державного технічного університету. Наступні п’ять років Ковальова була студенткою спеціальності “Електротехніка”, а ще через шість — очолила відповідну кафедру і вже сама почала нести відповідальність за організацію освітнього процесу для електроенергетиків.

“Можна точно сказати, що це не був до кінця усвідомлений вибір — кар’єра електроенергетика. І тим не менш, я не пошкодувала про нього жодного разу, де б я не працювала. Мушу зізнатися, що мене дуже надихає наука. Коли ти розумієш, що те, що ти робиш зараз, це перший крок на незвіданому шляху, це дуже круто. Можливо вже завтра хтось скористається твоїм доробком для власного відкриття. Це як читати цікаву книжку, або дивитись захоплюючий фільм — не знаєш, що буде далі. Крім того,приємно долучитись до трансформації енергетичних процесів  у цілому”.

Паралельно із навчанням у аспірантурі Вікторія почала викладати і майже відразу зрозуміла, що знайшла своє покликання:

“Коли я тільки приходила на лекцію і називала її тему, то бачила, що мене абсолютно не розуміють. Та вже через годину і двадцять хвилин очі студентів сяють — вони усвідомили щось важливе, і у них купа запитань. Тоді я на крилах вилітаю з аудиторії, бо знаю, що недарма прожила цей час. Найбільший успіх — це сяючі очі студентів наприкінці лекції або практичного заняття, коли вони зрозуміли те, про що раніше і не замислювалися або вважали надскладним чи не надто потрібним”.

Кожен професійний викладач мусить розвиватися разом з дисципліною, яку викладає, і сучасними технологіями, якщо хоче залишатися цікавим для своїх студентів. Особливо це стосується енергетики — галузі, що динамічно розвивається в усьому світі. Високі вимоги сфери до своїх фахівців сприяють їхньому професійному зростанню:

“Якщо викладач приймає рішення залишатися в енергетичній освіті, то має постійно вдосконалюватися і розвиватися. Щоб студенти слухали і чули своїх  наставників, ті мають бути для студентів авторитетами. Викладач завжди має бути попереду і зробити так, щоб студентові було цікаво на заняттях”. 

Найуспішнішою особистою ініціативою нашої героїні стало впровадження технологій віртуальної реальності у практичне навчання майбутніх енергетиків. Все почалося з амбітного стартапу навколо ідеї використання шоломів доповненої реальності у педагогічному процесі. Вікторія разом із колегами запустили його у 2018 році. Тепер на Сході України це один з флагманських освітніх проєктів, досвід якого поступово масштабується на інші регіони України.

“Що є безсумнівним плюсом навчання з використанням технологій віртуальної реальності  — це практичне  виконання певних операцій та задіяння м’язової пам’яті. Якщо людина практично робить все руками, нехай і у віртуальній реальності, то залучаються почуття й емоції. Порядок дій закріплюється у мозку і сприяє уникненню ситуацій, небезпечних для життя.  У стартап я йшла саме з цією ідеєю — зробити додаток з використанням технології віртуальної реальності, щоб навчити електробезпеці та знизити кількість нещасних випадків на підприємствах. Коли мені кажуть, що застосування сучасних технологій для підготовки енергетиків — це дорого, завжди кажу, що ціна більш ніж виправдана”.

Нині Вікторія бачить свою місію в промоції та координації використання технологій повного або часткового занурення у віртуальну та доповнену реальності в  університетах. У 2020 році університет, де на той час працювала Вікторія, отримав підтримку від USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ). Грант на популяризацію енергетичної грамотності сприяв Приазовському державному технічному університету у запровадженні одразу двох нових дисциплін: “Енергобезпека та енергоефективність” для бакалаврів та “Енергонезалежність” для магістрів, які впроваджуються з використистанням технології віртуальної реальності:

“Наразі університет має 24 VR-шоломи. Наші студенти-електрики першими в Україні пройшли повний курс навчання за цими двома дисциплінами у віртуальній реальності. Ми розробили також  лабораторні роботи, які проводяться  у віртуальній реальності. Це був справжній виклик для всієї команди — за рік розробити і впровадити нові дисципліни з новими технологіями. Але ми впорались і, я впевнена, що саме цей досвід вплинув на кожного з нас , тож тепер ми готові до будь-яких нових викликів”.

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів. 

Фото з особистого архіву Вікторії Ковальової