Лілія Кабацька: «На нас чекає краще майбутнє, адже ми творимо його самі»

Наше знайомство з активісткою Лілією Кабацькою відбулось під час Молодіжної лабораторії «Ухоробрене юнацтво» наприкінці липня.  Одинадцятикласниця Ліля жваво розповідала про те, як розвивається рідне місто Слов’янськ, зокрема про проекти організації «Теплиця», у якій вона працює. Пів року потому дівчина вже студентка Львівського національного університету, вивчає культурологію, є членкинею профкому, вступає до студентської ради. А також займається музикою, бере участь в освітніх проектах по всій країні, принагідно, приїжджаючи до Словянська, долучається до ініціатив «Теплиці».

(Лабораторію соціального підприємництва та громадянської відповідальності «Ухоробрене юнацтво» Молодіжна організація «СТАН»  реалізувала за підтримки Фонду Східна Європа та ChildFund Deutschland, коштом Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.)

Згадаймо події піврічної давнини. Що мотивувало тебе, Лілю, подати заявку на участь у проекті «Ухоробрене юнацтво»?

–  Хотіла поїхати до Франківська (майже всі з «Теплиці» вже  були, а я ще ні), дізнатися про соціальне підприємництво та перевірити, чи зможу я себе знайти в ньому.

Тож, що, зрештою, для тебе соціальне підприємництво?

–  Це бізнес який несе в собі соціальну складову, залучає або допомогає соціально незахищеній групі населення.

Можливо ти зі своєю організацією реалізовувала проекти наближені до соціального бізнесу?

–  Хіба що наближені, зараз діє проект «хобі як робота», де успішні підприємці діляться своїм  досвідом і мотивують не боятися  починати займатися своєю улюбленою справою і на цьому заробляти. У середині лютого організовуємо форум із соціального підприємництва.

Які очікування мала від лабораторії «Ухоробрене юнацтво»?

–  Познайомитися з новими людьми,  обмінятися ідеями, думками та контактами, розширити  кордони свого сприйняття, провести час з користю та дізнатися про вдалі приклади соціального підприємництва Франківська.

Що зацікавило найбільше: які тренінги, практики, які місця з тих, що ви відвідали?

–  Івано-Франківськ приємно вразив  – справді тепле місто. Запам’ятався наш візит в соціальну школу крою та шиття «Nutka», Тарас, який почав свою справу в 16 років – його історія не може не надихати. І ще недільний вечір в Квадраті Курбаса. Думаю, Квадрат – це крута ініціатива трьох закладів, яка об’єднує молодь міста та сприяє її культурному розвитку.

Чи змінились твої погляди на соціальне підприємництво, як явище, як інструмент?

–  Не можу сказати, що мої погляди на соціальне підприємництво змінилися, скоріше за все я ще більше заглибилася в цю тему ,її тонкощі.

Розкажи, про події, що відбулись у твоєму житті за час після проекту

–  Після проекту я була в Польщі на молодіжному обміні, потім вступила до ЛНУ на культурологію. Вступила в профком та почала допомагати в студраді факультету. Ми організовували посвяту першокурсників, творчий вечір, кінопокази та благодійні акції. Взяла участь у ще одному проекті СТАНу – Правозахисній майстерні.

Можеш порівняти можливості для старту власного проекту (комерційного чи соціального) у Львові та в Слов’янську?

–  Можливо у Львові більше можливостей, бо живе більше людей, але у Слов’янську менше конкуренції і піар-кампанію в Слов’янську зробити значно легше.

Що плануєш у найближчому майбутньому?

–  Знайти постійну роботу, піти в музичну школу, змінити дещо в студраді і напевно, спробувати ще раз вступити до УАЛ.

Ким себе бачиш через 10 років. І які зміни у країні мають статися за цей час?

–  Матиму соціальний  бізнес,організовуватиму масштабні музичні фестивалі, в мене буде своя ГО та музичний гурт … Я думаю, через 10 років ми будемо жити в зовсім іншій країні,на нас чекає краще майбутнє, адже ми творимо його самі. Напевно,до того часу ще буду заміжня,але це не точно.