Людина та світ можливостей – такою була тема зумінару для ВЕТЕРАНів_ок ТА АКТИВІСТів_ок

Громадська організація “СТАН”, яка організувала десятиденний навчальний онлайн-марафон для активних ветеранів_ок, їхніх родин, громадських діячів_ок та волонтерів_ок, котрі працюють з військовими, цього разу організувала зумінар аби розповісти усім охочим про світ можливостей та як довести собі та іншим, що ти цього вартий_а.

Робота майбутнього: якою вона буде?

(джерело – http://profatlas.com.ua/future/)

Зрозуміло, жодна людина не може точно й повністю передбачити майбутнє. Історія має багато прикладів невдалих прогнозів і пророцтв: скажімо, на початку ХХ століття ентузіасти повітроплавання обіцяли, що кожна родина матиме власний літак; у середині століття очікувалося, що всюди будуть роз’їжджати автомобілі з атомними реакторами, а домашні кавоварки працюватимуть на атомних батарейках; а в 1970-ті була популярна ідея, що вже на початку XXI століття люди житимуть на Марсі та на супутниках Юпітера. Але є й безліч прикладів вдалих прогнозів: наприклад, сучасні технологічні успіхи Японії та Південної Кореї ґрунтуються саме на використанні наукового передбачення, а родоначальники знаменитої Кремнієвої долини в США не тільки передбачили епоху персональних комп’ютерів та інтернету, а й зуміли заробити на їх появі. Успішні передбачення засновані на точному розумінні того, які потужні соціальні та технологічні процеси (тренди) змінюють навколишній світ, створюючи наше майбутнє.

То які ж тенденції визначають майбутнє роботи, про які зміни ми можемо говорити з упевненістю?

Глобалізація

По-перше, світова економіка неминуче рухатиметься в бік все більшої інтеграції та поглиблення регіональної економічної спеціалізації. Це означає, що вже зараз можна сказати, в якій країні вироблено той чи інший складний виріб: якщо автомобіль або комп’ютер виготовлено в Японії, то його компоненти поставляють три десятки країн світу, а потрібну для їх виготовлення сировину — ще приблизно сорок країн. Але навіть якщо взяти творчий продукт на кшталт мультфільму — то вже зараз його придумують у США, малюють в Україні, а тривимірну анімацію створюють у Китаї. Тому працівники майбутнього повинні будуть уміти працювати в багатомовних і мультикультурних середовищах, беручи участь у спілкуванні з партнерами з усього світу. Частина цих партнерів і співробітників перебуватиме в інших країнах, а отже, стандартом стає не просто віддалена робота (коли працівник працює з дому, зв’язуючись з колегами через інтернет), а й робота в розподілених командах (коли спільно працюють професіонали, які можуть перебувати одночасно на декількох континентах ). Але, крім володіння іноземною мовою, потрібно буде вміти спілкуватися міжнародними професійними мовами — знати галузеві вимоги, стандарти, використовувані процеси. Крім того, значна частина працівників повинна буде розбиратися не тільки в питаннях, що стосуються власної галузі, а й галузей своїх постачальників і споживачів — тобто володіти мовою міждисциплінарного спілкування, що допомагає працювати разом людям з різних сфер (скажімо, психолог, музикант і програміст спільно працюють над новою технологією «звукового SPA» для релаксації).

Зростання конкуренції в економіці

По-друге, розвиток глобальної економіки створює все більшу конкуренцію між виробниками товарів і послуг. Це означає, що найбільш успішними виявляються насамперед компанії, які вміють створювати нові продукти або послуги, швидко перебудовуватись під запити споживача. Конкуренція між ними призводить до того, що на ринку постійно змінюються правила гри — з’являються нові продукти, які витісняють існуючі і навіть закривають цілі ринки (як автомобілі витіснили каретний транспорт, а мобільні телефони замінили пейджери).

Автоматизація

Одна з найважливіших змін — поширення технологій автоматизації. Зрозуміло, що автоматизація ручної та навіть інтелектуальної праці розпочалася не вчора (машини почали замінювати людей у  ручній праці починаючи з XVIII століття, а вже в середині XX століття комп’ютери змінили статистів). В останнє десятиліття цей процес прискорився: по-перше, тому що комп’ютери масового користування стали по-справжньому потужними й на сьогодні здатні виконувати роботу, яку раніше спроможна була виконувати тільки людина (ідентифікувати злочинців у натовпі, розпізнавати ракову пухлину на томографічному знімку або навіть писати новинні замітки), а по-друге, дуже швидко починають дешевшати промислові та домашні роботи.

Автоматизація — вимога глобальної конкуренції, про яку йшлося вище, і вона відбувається в тих випадках, коли робот або програма виявляються продуктивнішими або ефективнішими, ніж людина, яка виконує ту ж роботу. За оцінками оксфордських дослідників з Martin School’s Programme on the Impacts of Future Technology, протягом найближчих двадцяти років близько 45 % існуючих робочих місць у розвинених країнах будуть замінені роботами та комп’ютерними програмами. Це не означає, що люди залишаться без роботи, але вони будуть змушені зайнятися такою працею, яку роботи виконувати не зможуть. Значна частина такої роботи стане творчою, і, як наслідок, здатність до художньої творчості ставатиме масовим явищем, а не долею одинаків-творців. Усе більше професій будуть пов’язані зі спільною діяльністю в групах — люди менше працюватимуть зі складними механізмами й більше —  з іншими людьми. Тому одним з важливих (і найпоширеніших) умінь стане навичка організації роботи з окремими людьми і колективами.

Інтенсивне використання програмованих пристроїв

У світі, наповненому автоматикоюю, комп’ютери та роботи мають стати нам не конкурентами, а помічниками. Тому потрібно буде вміти налаштовувати роботів і системи штучного інтелекту під обрані людиною завдання. Комп’ютерна грамотність, як ми її розуміємо сьогодні — вміння користуватися інтернет-браузером, надіслати електронну пошту або написати текст в текстовому редакторі — буде необхідною, але абсолютно недостатньою для роботи навичкою. Світ майбутнього передбачає, що майже кожен з працівників має щонайменше найпростіші навички програмування.

Зростання складності систем управління

Світ роботи майбутнього — все складніший, наповнений гнучкими технологічними рішеннями та налаштовує на постійну готовність до змін — потребуватиме все більшої кількості людей, здатних не просто орієнтуватися в ньому, а й ефективно управляти проектами, командами та цілими організаціями. Для того щоб виконувати ці завдання, все більшій кількості працівників знадобиться системне мислення — вміння швидко розуміти, як влаштовані складні процеси, організації або механізми. Саме завдяки системному мисленню людина може швидко розібратися в проблемі та знайти рішення, швидко включитися в нову для неї сферу діяльності, а також донести свої ідеї до людей з інших галузей або секторів. Таким чином, системне мислення — одна  з ключових надпрофесійних навичок, яка буде потрібна великій кількості технічних фахівців і управлінців у різних сферах.

Зростання вимог до екологічності

Ще однією дуже важливою тенденцією, яка вже набула широкого поширення у світі — і важливість якої поступово починають усвідомлювати і в Україні — є зростання вимог до екологічності товарів, які випускаються, та послуг, що надаються. Екологічність — не тільки використання чистої води або фермерських продуктів: значною мірою вона означає бережливе ставлення до будь-яких типів використання природних ресурсів (наприклад, зниження енергоспоживання, витрати води або природної сировини), а також скорочення обсягу вироблених відходів (включаючи повторну переробку відходів, застосування біорозкладних матеріалів тощо). Ми всі розуміємо, що природні багатства не безмежні, і всі повинні нести відповідальність за місце, в якому живемо — за наш будинок, місто, країну або планету. Тому навички екологічно відповідальної поведінки мають увійти в стандартну підготовку будь-якого працівника, стаючи таким же стандартом для будь-якої дорослої людини, як вміння читати й писати

Чому донори (міжнародні організації, країни та фонди) дають допомогу?

Джерело – Sarah Fuller ’02, Illinois Wesleyan University «A Question of Motivations: Determining Why Donor Countries Give Aid»

Idealist Theory – допомога на основі гуманітарних потреб

Realist Theory – допомога робиться через стратегічну стурбованість, та базується на інтересах національної безпеки та самозбереження

Neo-realist Theory – допомога робиться на основі економічних інтересів

Гіпотеза 1: Країни-донори збільшать обсяг зовнішньої допомоги, яку вони надають країнам-одержувачам як гуманітарну потребу країни-одержувачі збільшуються.

Donor countries will increase the amount of foreign aid they give recipient countries as the humanitarian need in the recipient countries increases.

Гіпотеза 2: країни-донори надають більше іноземної допомоги країнам, що мають стратегічне значення

Donor countries give more foreign aid to countries with strategic importance

Гіпотеза 3: Країни-донори нададуть більше допомоги країнам з більш високим економічним потенціалом

Donor countries will give more aid to countries with higher economic potential

Міжнародні програми, проекти і гранти

Джерело – ТОР

Донори – це міжнародні організації, державні установи, комерційні структури, громадські некомерційні організації (релігійні, наукові тощо), приватні благодійні фонди або приватні особи, що надають громадянам та організаціям на некомерційній безповоротній основі необхідні додаткові ресурси різного виду, на цілі, які спрямовані в цілому на благо усього суспільства.

На практиці існує декілька класифікацій донорів, які можна систематизувати так:

За видами допомоги, що надається, донори поділяються на тих, хто:

• надає гранти;
• виділяє стипендії на навчання;
• здійснює експертну (консультативну) допомогу;
• надає технології, обладнання тощо.

За сферою інтересів донори поділяються на вузькоспеціалізовані (здійснюють підтримку в чітко визначених сферах діяльності, наприклад, Всесвітній фонд боротьби зі СНІДом, Глобальний екологічний фонд) та універсальні (пріоритетами діяльності яких є різноманітні суспільні проблеми).

За територіальними межами дії донори бувають національними та міжнародними. Хоча у цих рекомендаціях ми в основному зосереджуємось на міжнародній допомозі, не варто забувати й про вітчизняних грантодавців. Тим більше, що українські організації в рамках власних програм і великих проектів можуть здійснювати так зване субгрантування. Таким чином працює, наприклад,    Український фонд соціальних інвестицій, який на конкурсній основі перерозподіляє кошти, отримані від іноземних фінансових організацій.

За джерелом капіталу можна виділити такі основні групи міжнародних донорів, які доступні для здобувачів з України: міждержавні організації, урядові, суспільні та корпоративні донори. Дещо докладніше про ці групи.

1 Міждержавні організації. До цієї групи донорів належать установи Організації Об’єднаних Націй (Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН), ЮНІСЕФ, Світовий банк, Проект «Місцевий розвиток орієнтований на громаду (СВА), тощо) та Європейського Союзу (Європейська комісія, Рада Європи, ОБСЄ,).

2  Урядові донори. Це можуть бути грантові програми окремих закордонних органів влади (Агенство США з міжнародного розвитку (USAID), Канадське агентство міжнародного розвитку (СIDA), Шведське агентство з питань міжнародної співпраці та розвитку (SIDA) та ін.), або посольств іноземних держав в Україні (США, ФРН, Норвегії тощо).

3 Суспільні донори можуть бути як національними(наприклад німецькі фонди політичних партій – Фонд К.Аденаура, Фонд Ф.Наумана та ін.) так і міжнародними (наприклад PHARE- Програма демократії, Міжнародний Вишеградський фонд). Вони будуються відповідно на фінансових надходжень з однієї або декількох країн та зобов’язані звітувати перед тими на чиї гроші вони існують.

4 Приватні донори. До цієї категорії належать донори різного обсягу і характеру діяльності – від таких великих міжнародних організацій, як міжнародний фонд «Відродження» Дж.Сороса та Фонд Рокфеллера до невеликих сімейних фондів Фонд Кнута і Аліси Валенбергів, Фонд Раскоба заохочення католицької діяльності).

5 Корпоративні донори реалізують програми соціальної відповідальності великих компаній (Компанія «Монсанто», Інститут нетрадиційного газу компанії «Шелл»).

Зумінар відбувся у межах проєкту “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, який впроваджує Міжнародна організація з міграції та реалізує у Львівській області Молодіжна організація “СТАН” за фінансової підтримки Європейського Союзу.