Восени 2021 року Молодіжна організація СТАН відзначала Міжнародний День Миру подіями в п’ятнадцяти містах України. Це були воркшопи, вистави з подальшими обговореннями. І головне — Відкриті діалоги, для яких станівці вперше застосували  власну методологію.

Після повномасштабного вторгнення організація не проводила в Україні Відкритих діалогів про мир. Натомість підтримала майже два десятки ініціатив, які сприяють діалогу переселенців та місцевих мешканців громад. Чому СТАН прийняв таке рішення, і що це за ініціативи — читайте в матеріалі.

Люди до людей

До організації Днів Миру 2021 року СТАН залучив команду понад півсотні людей з різних організацій, різних регіонів країни. Попри основне — Відкриті діалоги про мир — ці заходи познайомили й згуртували учасників та учасниць, що відіграло неоціненну роль після 24 лютого. Хтось мав приміщення, щоб організувати прихисток, хтось знайшов ресурси, щоб забезпечити його меблями, технікою, харчами. Разом людям вдалося дуже швидко та ефективно відреагувати на виклики війни.

2022 року в Україні СТАН не організовував аналогічних подій, не проводив Відкритих діалогів. Подібні дискусії могли б викликати різні реакції, мовляв, не до того, не на часі. Саме словосполучення “діалоги про мир” українці зараз розуміють по різному. А суперечки на цьому ґрунті нині зайві. 

Натомість Молодіжна організація працювала над іншим шляхом до діалогу в суспільстві. Спільно з партнерами IM Swedish Development Partner, Child Rights Eurasia та Polit-Forum Bern у співпраці з Європейським культурним фондом підтримала 17 ініціатив, які сприяють інтеграції вимушено переміщених осіб у їхніх нових громадах.

Для прикладу: в Івано-Франківську творча майстерня “Клаптик” започаткувала майстер-класи “Швейна Арттерапія”. Місцеві та переселенці, які постраждали від війни, отримали можливість разом вчитися шити, а одночасно й поспілкуватися, підтримати одні одних. Або ж у Володимирі на Волині: педагоги й учні ліцею №5 організували для молоді тренінг “Щоб зайняти своє місце в житті, потрібно навчитися вибирати”. Тренінг став майданчиком не тільки для саморозвитку, а й для спілкування дітей місцевих та переселенців.

Art-studio

Подібний проєкт — серія майстер-класів Art-studio, яку організували учениці Володимирського ліцею №5, членкині громадської організації “ПРОСТІР ВВ” Уляна Ус, Дарина Лисіюк та Анна Войтичук.

“Вкінці серпня міськрада проводила зустріч з громадськими діячами та ВПО. — розповідає Уляна Ус. — Ми, спільно з переселенцями, обговорювали проблеми, які в них з’явилися із приїздом. Люди казали мені, що в їхніх дітей виникають труднощі спілкування з місцевими й вони не можуть знайти собі друзів.” Тож дівчата вирішили провести низку занять із малювання і продумати їх так, щоб це була не тільки художня робота, але й добра можливість поспілкуватися ближче.

“Діти здружилися. — каже Уляна Ус. —  Згадала історію: в нас була дівчинка переселенка і місцева дівчинка. Обом по 8 років, обоє обожнюють гімнастику, вони навіть зовні схожі. У нас вони познайомилися і стали подругами, на наступні заняття вже приходили разом. Багато таких історій”.

До 24.02 і сьогодні

Софія Малига з мамою виїхали з окупованої Нової Каховки у квітні цього року. Тепер живуть у селі Бакош на Закарпатті. Там Софія, спільно з активістами та активістками громади, вирішила підштовхнути місцевих і переселенців поговорити про їхнє бачення миру зараз та до 24 лютого.

Учасники й учасниці записували на відео міркування про мир, а також підібрали світлини, які з ним асоціюються. У визначений день зібратися в Молодіжному центрі, щоб разом переглянути відео та фотовиставку. Це допомогло людям з різними досвідами краще розуміти одні одних. “Багато місцевих, передивившись відео, зрозуміли, що не все так, як вони думали. — Розповідає Софія. — Досі вони здебільшого не спілкувалися з переселенцями, які жили в підвалах чи в окупації… Ми посіяли зерно, щоб люди почали думати, що в них краще, аніж могло би бути. І що треба цінувати те, що тебе є зараз, а не казати, як усе погано. Треба цінувати той проміжок спокійного часу, який в тебе є”.

Кафе солідарності

В Івано-Франківську на території громадської сортувальної станції “Re:Space” запрацювало “Кафе Солідарності”. Суботами в жовтні та листопаді будь-хто мій прийти з 14:00 до 17:00 й безкоштовно пригоститися, а головне — познайомитися, поділитися ідеями знайти однодумців.

“У місті з’явилося багато нових мешканців, хотілося б їх підтримати, залучити ВПО. — Пояснює співзасновниця кафе та ГО “Нуль відходів Івано-Франківськ” Ірина Максимлюк. —  Щоб вони знали, що можуть в суботу прийти в наш простір і відпочити. Можливо, познайомитися з кимось, можливо, почути цікаві речі про Івано-Франківськ, про те, що в нас відбувається”.

Михайло Веклин, ініціатор “Кафе Солідарності”, голова ГО “Нуль відходів Івано-Франківськ”, бачив такий формат кафе в Берліні. Щоб зробити подібне потрібно було закупити кухонне обладнання, столи та стільці, оплатити працю кухарів.Частину витрат організація “Нуль відходів Івано-Франківськ” покрила сама, частину — завдяки підтримці МО СТАН. Це дозволило кафе стартувати 15, 22 і 29 жовтня. Однак обладнання залишилося, ідея добре відгукнулася містянам та гостям Івано-Франківська, тож її підтримали місцеві соціально-відповідальні бізнеси. Завдяки цьому “Кафе солідарності” працювало ще й кожної суботи листопада. Взимку, через труднощі з опаленням, кафе буде на паузі, та з весни запрацює знову.  Для ініціаторів важливо, щоб “Кафе солідарності” залишалося майданчиком для спілкування, знайомства, обміну ідеями поміж екологічними ініціативами й не тільки. Щоб допомагало переселенцям влитися в  життя Івано-Франківська:  “Я побачила, що до нас приходили багато внутрішньо переміщених осіб. — розповідає Ірина Максимлюк. — Приходила молода сімейна пара з Херсона; розповідали, що в них у місті була сортувальна станція, і вони хотіли подивитися, як це працює в Івано-Франківську. Була дівчина з Харкова, яка казала, що їй цікавий наш підхід. Порівнювала з однією із сортувальних станцій Харкова, казала, що можна буде перейняти наш досвід і деякі практики”.

Бердичівські борщі

У Бердичеві Житомирської області в місцевій бібліотеці готують сушені харчі: борщі та супи швидкого приготування, пастилу, “вітамінні бомби” з горіхів і сухофруктів, а також чаї. Все ці відправляють захисникам та захисницям.

Колектив бібліотеки й молодіжного центру “М-Формація”, який там базується, сушить продукти ще від весни. Спочатку хтось із команди приніс домашню електричну сушарку. З червня придбали вже серйознішу й від простеньких чаїв перейшли до супів та борщів. Необхідними продуктами волонтерів та волонтерок забезпечують місцеві фермери й дачники.

Справа розгорнулася швидко. Завдяки підтримці СТАНу спільнота закупила ще дві потужні сушарки та інше необхідне кухонне начиння. Робота стала системною. “Ми навіть склали список чергувань і щодня починається це миття, тертя, щоб воно все сушилося, —  розповідає координаторка центру “М-Формація” Інна Куліш. — Потім за цим треба стежити: перемішати, перевернути, щоб не підгоріло, не пересушилося. Потім фасуємо й відправляємо”.

До роботи долучилися як місцеві, так і переселенці. “Внутрішньо переміщені особи приходять і питають: чим ми можемо допомогти. Плетуть маскувальні сітки. — Розповідає працівниця бібліотеки Вікторія Сафронова. — А тепер волонтерять і на сушінні продуктів. Крім того, брали продукти додому й приносили нам уже висушені”. Вікторія також переселенка, ще з першої хвилі. 2014 року вона приїхала до Бердичева з Краматорська Донецької області.

Лише виробництвом проєкт не обмежився. Провели також вебінар про приготування сухих борщів, супів і пастили. Далі було кілька тренінгів з основ підприємництва. Проєкт дав людям базові навички для власної справи, а крім того, він став добрим приводом для спілкування місцевих і переселенців.

У громаді Бердичева планують з часом розвинути ініціативу до соціального бізнесу. Нині — це волонтерство, потрібне як тим, хто харчі отримує, так і тим, хто готує. “Дух незламності та віри йшов від колективу, і я не змогла не долучитись до допомоги. — Каже Вікторія Сафронова. — Робота була і є завжди, а коли розумієш куди це відправляється, сил додається ще більше, та й час проходить набагато швидше”.