fbpx

“Мене захоплює драйв енергетичного сектору!” — Валентина Белякова, 38 років, Київ

“Мене захоплює драйв енергетичного сектору!” — Валентина Белякова, 38 років, Київ. Президентка Жіночого енергетичного клубу України, директорка “TIU Canada” в Україні

“Всі успішні жінки мають одну спільну рису вони боролися і щоденно продовжують боротися за свою гідність, за право бути почутими попри гендерні стереотипи, завдяки професійним якостям і знанням”, із запалом в очах  розповідає Валентина Белякова. Валентина знає, про що говорить. Вона — топ-менеджерка одного з найбільших міжнародних інвесторів в галузі відновлюваної енергетики в Україні — канадської компанії “TIU Canada”. Крім того, Валентина очолює єдине національне об’єднання жінок-енергетикинь – Жіночний енергетичний клуб України (ЖЕКУ). Організація, створена фахівчинями енергетичного сектору для взаємодопомоги та подолання дискримінації на робочому місці, нині об’єднує близько 200 учасниць, серед яких інженерки, науковиці, правозахисниці, народні депутатки тощо. 

Задля посилення ЖЕКУ USAID Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ) організував навчання для представниць організацї, а також підтримав її у проведенні щорічної конференції “Енергетика без гендеру”. Властиво, головна мета діяльності ЖЕКУ — зменшення гендерного розриву в українській енергетиці. Йдеться не тільки про відсоток жінок у професіях енергетичного спектру, який статистично досі залишається здебільшого “чоловічою” сферою, але й про створення рівних умов для фахового розвитку, доступу до кар’єрних можливостей і прийняття рішень. Ті ж, хто вважає, що вся робота в цьому напрямі вже зроблена, помиляються.

“Коли тільки виникла ідея створення Жіночого енергетичного клубу України, я вирішила оголосити про неї під час публічного обговорення на  конференції “Енергетичний день”. І от, після серії чудових виступів спікерів, чоловік із залу піднімає руку (як виявилося, це був представник громадської ради при Міністерстві енергетики) і каже: “Та скільки можна обговорювати якісь гендерні проблеми, йдіть додому варити борщі, залиште енергетику чоловікам”. Коментарі тут зайві. На жаль, поки зарано говорити про відсутність стереотипів щодо жінок в енергетичних професіях” – зазначає Валентина.

Про це свідчить і масштабне дослідження “Жінки та чоловіки в енергетичному секторі України”, яке ЖЕКУ реалізував протягом 2018—2019 рр. у партнерстві з Інститутом економіки та прогнозування НАН України і Апаратом Урядової уповноваженої з питань гендерної політики, за підтримки Фонду ім. Г. Бьолля. USAID Проєкт енергетичної безпеки взяв за основу результати дослідження для проведення власного комплексного аналізу гендерної ситуації в галузі. Це дозволило створити першу дорожню карту впровадження принципів рівності статей в українському енергетичному секторі.

Вирішення таких проблем, як різна оплата праці для жінок і чоловіків на одних й тих самих посадах, “стеля” кар’єрного зростання для жінок і поширені гендерні упередження, вимагає систематичної уваги з боку суспільства. 

“Україна потребує значних кроків для подолання стереотипів: це і навчання, і менторство, і просвітницька робота. Але найголовніше зміни на законодавчому рівні, зокрема прийняття квот. Бо зараз ти весь час маєш комусь щось доводити. Жінок майже не беруть на керівні посади в державні компанії або в ради директорів при акціонерних товариствах енергетичного сектору, не кличуть їх і на тематичні теле- і радіопередачі для обговорення питань гендерної рівності”, — каже Валентина.

Сама Белякова свідомо вирішила пов’язати життя з енергетикою ще у школі, вбачаючи в цій професії значний потенціал. Тиск гендерних упереджень дівчина відчула на собі відразу ж при вступі до університету. Вона згадує цю історію як поштовх до змін у галузі, впровадженням яких зараз і займається:

“В університеті декан запитав мене напряму: “Чому ти йдеш на цю спеціальність (“Енергетичний контроль та маркетинг: електротехнічні системи електропередач”)? Сюди ж йдуть вчитися переважно  хлопці-трієчники (!); невже ти збираєшся лазити по стовпах та вкручувати лампочки?” І то був тільки початок: я мала постійно доводити викладачам, що розбираюсь в темі, незважаючи на стать. Мабуть, це загартувало мене і як особистість і як спеціалістку університет я закінчила з червоним дипломом”.

По завершенні університетської програми Валентина не припинила вчитися, поєднуючи особистий розвиток з роботою на енергетичних підприємствах. Наразі жінка має за плечима три вищі освіти, низку національних і міжнародних курсів, шкіл і тренінгів. “Можу впевнено сказати, що енергетика — це не лише вкручування лампочок на стовпах”, — посміхається Белякова.

Сьогодні зусилля Валентини Белякової спрямовані не тільки на допомогу жінкам-фахівчиням, але й на залучення до розвитку української енергетики університетської молоді і школярів. Валентина бачить серйозну проблему у “відтоці мізків” з України. Аби мінімізувати втрату “людського капіталу” діяти треба вже зараз.

Енергетичний сектор мільйонами ниток пов’язаний з іншими сферами. Він є основою для належного функціонування і розвитку економіки. Через це розбудова енергетики, оновлення існуючих потужностей у відповідь на сучасні виклики і розвиток інноваційного потенціалу галузі, складають базову передумову прогресу. 

“У мене дуже насичений графік, ділиться Валентина Белякова, але я обожнюю те, чим займаюся. Можливо, саме тому, що розбудова сучасної енергетики через впровадження ВДЕ, будівництво нових потужностей, рухається пліч-о-пліч з розбудовою суспільства через подолання стереотипів, підвищення обізнаності, інклюзивні практики. Я мрію про те, щоб Україна стала енергетично незалежною країною, в якій молодь буде створювати та впроваджувати нові технології, країною без гендерних упереджень, і жінки нарівні з чоловіками матимуть змогу без перешкод реалізувати свій фаховий потенціал.”

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів. 

Фото з особистого архіву Валентини Белякової