“Найбільший виклик сьогодні – знайти баланс між споживанням енергії та збереженням довкілля”

Максим Карпаш, 39 років, Івано-Франківськ, інженер-фізик, доктор технічних наук, проректор з науково-педагогічної роботи Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу.

“Робота мені в кайф!” – говорить із широкою посмішкою на обличчі Максим Карпаш, професор кафедри енергетичного менеджменту і технічної діагностики, проректор з науково-педагогічної роботи Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу. Максим – потомствений науковець-енергетик, спеціаліст відразу у кількох галузях. У сфері його дослідницьких і практичних інтересів – фізико-математичний контроль характеристик матеріалів для металоконструкцій, використання алгоритмів штучних нейронних мереж в неруйнівному контролі енергетичних процесів, стандартизація у нафтогазовому комплексі. 

“У плані вищої освіти я повторив шлях свого батька – доктора технічних наук, професора, видатного вченого в сфері неруйнівних методів контролю та технічної діагностики в нафтогазовому секторі, Карпаша Олега Михайловича. Після здобуття освіти інженера-фізика за спеціальністю “Прилади та системи неруйнівного контролю” в 2004 році я зрозумів, що моя “рідна” сфера починає трансформуватись, і долучився до цього процесу”.

У 2006 році Максим захистив дисертацію у Національному університеті “Львівська політехніка”, отримавши ступінь кандидата технічних наук. Відтоді молодий вчений почав шукати шляхи застосування своїм талантам, поступово здобуваючи практичний досвід у галузі енергетики. Протягом кількох років по захисті кандидатської, Карпашу вдалося попрацювати над широким спектром тем: від галузевої стандартизації і енергетичних аудитів до моніторингу енергетичної ефективності та використання відновлювальних джерел. Як з’ясувалося, українська енергетична сфера є майже невичерпним джерелом цікавих кейсів, не виключаючи й курйозів.

“Серед іншого, ми багато займалися питаннями якості природного газу. – згадує Максим, – Доводилося розвінчувати всілякі міфи. Наприклад, про те, що до “блакитного палива” підмішують азот або ж і просто повітря. Довелося зняти цілу серію просвітницьких відеороликів у стилі “Руйнівники міфів”. Інші комічні ситуації часто були пов’язані з енергоефективністю: то бачимо нові батареї опалення по всьому периметру приміщень (без думки, що, можливо, треба просто промити вже існуючі), то масово замінюють вікна на металопластикові без огляду на інші втрати (відкритий дах чи щось подібне). Або ще буває коли приходять серйозні посадовці і на повному серйозі просять підтвердити, що якась фарба “по технологіям стелс/нато” чи щось таке здатна замінити комплекс робіт з термомодернізації!”

Виправити ситуацію, на думку фахівця, здатна освіта. У 2014 році Максим Карпаш здобув звання професора, а ще трьома роками пізніше обійняв посаду проректора з науково-педагогічної роботи в своїй alma mater – ІФНТУНГ. У 2020 році університет за підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) розпочав набір на нову програму підготовки бакалаврів “Інженерія відновлюваної енергетики”, яка покликана пришвидшити поступ галузі в напрямі екологічної відповідальності.

Професійну мрію, або ж радше дороговказ, що надихає і стимулює до роботи, Максим формулює лаконічно: 50 відсотків енергії в Україні добувається з невикопних видів палива, а місцеві спеціалісти тим часом їдуть ділитися досвідом з іншими країнами, які вже відстають від нас у питаннях сталої енергетики.

“Для мене енергетика – це в першу чергу про людей. Вся ця сфера є творінням людства: його розвиток постійно збільшує потреби в енергії. Нарощуючи генерацію та споживання енергії, ми руйнуємо довкілля. Знайти баланс між цими процесами – завдання ідеології сталого розвитку. Постійно з’являється щось нове: технології, енергоносії. З іншого боку, структурні проблеми, на жаль, також лишаються на порядку денному. Так, наприклад, у нашій галузі досі бракує жінок, які могли би ефективно долучитися до її розбудови”.

В активі Карпаша – близько 250 авторських статей, публікацій, патентів і свідоцтв, зокрема десяток книжок і навчальних посібників, присвячених енергетиці в різноманітних її проявах. Науковець також є лауреатом численних державних відзнак: премій Президента, Кабінету Міністрів України, стипендії Верховної Ради та ін. Однак найбільшим своїм успіхом на сьогоднішній день сам Максим вважає створення унікальної для Західної України науково-освітньої екосистеми, що включає в себе Наукове містечко “Нова енергія”, освітні програми “Енергетичний менеджмент” (магістратура) та “Інженерія відновлювальної енергетики” (бакалаврат) в ІФНТУНГ, програму підготовки енергетичних аудиторів, велику кількість міжнародних проєктів, виконання робіт для українських компаній та громад тощо.

“Мене надихає доволі швидкий результат роботи в нашій сфері – в більшості випадків проєкти мають короткий період реалізації. А для того, щоб не “вигорати” в такому динамічному середовищі, важливо вміти балансувати роботу, життя та власну соціальну роль”. 

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів. 

Фото з особистого архіву Максима Карпаша