fbpx

“Робота на благо своєї країни – це стиль життя”, – Анна Акерманн, 32 роки, Київ

“Робота на благо своєї країни – це стиль життя”, – Анна Акерманн, 32 роки, Київ, спеціалістка з кліматичної та енергетичної політики громадської організації “Центр екологічних ініціатив “Екодія”

Як і коли Україна має повністю “пересісти” на відновлювані джерела енергії (ВДЕ)? Хто є рушієм енергетичного переходу? Яким чином відмовитися від викопного палива без ризиків для економіки? Як зробити житло та господарство енергоефективними? Всі ці питання знаходяться в фокусі професійної уваги Анни Акерманн, фахівчині з кліматичної та енергетичної політики, членкині-співзасновниці ГО “Центр екологічних ініціатив “Екодія”. Організація на системній основі займається просуванням “зеленої енергетики” в Україні задля збереження довкілля та стримування глобального потепління. Найамбітніша мета “Екодії” – перехід нашої країни на ВДЕ до 2050 р.

“Кліматична проблема – це глобальна проблема, – розповідає Анна. – В Україні велика частина викидів парникових газів, близько 40 відсотків, продукується енергетичними потужностями, які є відверто застарілими. Ми – індустріалізована та повністю електрифікована країна, і це велика кліматична відповідальність, адже й викиди у нас великі порівняно з багатьма іншими країнами. Зараз перед нашим суспільством стоїть дуже складне завдання: оновити економіку та технології відповідно до викликів XXI ст., як геополітичних, так і екологічних. Загалом робота є дуже комплексною. Це аналітика, комунікація, взаємодія з громадськістю, адвокація енергетичних реформ з метою  прийняття конкретних законів або рішень на рівні державної виконавчої влади, Уряду. Нині наша команда аналізує нові технологічні рішення, що пропонуються високопосадовцями, як-от використання водневих технологій в контексті “зеленої енергетики” або уловлювання та зберігання вуглецю”.

Головним профілем діяльності Анни Акерманн в “Екодії” є вирішення проблем енергоефективності, а також кліматична політика, особливо в точках її перетину з енергетикою. Анна  поринула в цю галузь ще до створення “Екодії”, долучившись до реформи державних стандартів в 2017 р. як експертка. Саме тоді були ухвалені всі основні закони стосовно енергоефективності будівель, що стало важливим проривом в плані відповідального ставлення до економії енергії.

“Для оновлення законодавства я працювала з політиками, громадськими рухами, експертами, вела енергетичний напрямок в одному з найактивніших на той час об’єднань громадських організацій країни “Реанімаційний пакет реформ”. В цей період зустріла чимало крутих людей, що роками самовіддано рухають наше суспільство вперед. Вони надихають мене й досі! Якби не неймовірні фахівці та активісти навколо, не знаю, чи вдалось би реалізувати так багато проєктів та планів в цій сфері”. 

До царини енергетики Анна Акерманн свого часу потрапила майже випадково. По завершенні школи батьки-інженери спонукали дівчину йти по їхніх стопах. Сама ж вона вагалася до останнього, тож, вирішила подавати документи відразу на декілька спеціальностей. По балах пройшла в Київський політехнічний інститут (КПІ) на енергетичний факультет.

“Хоча про енергетичну галузь я на момент вступу не знала нічого, доволі швидко стало зрозуміло – це щось цікаве і класне. Моєю спеціальністю на потоці були теплові електростанції, але паралельно я почала знайомитися й з іншими енергетичними напрямками, читати міжнародні новини про ВДЕ та “зелені реформи”.

Вже під час здобуття базової освіти Акерманн відвідала декілька науково-практичних заходів за кордоном, присвячених охороні довкілля та енергетичній трансформації. По завершенні магістерки в КПІ випускниця виграла стипендію Європейського Союзу і продовжила навчання на спільній міжнародній програмі Центрально-Європейського університету (Будапешт, Угорщина), Університету Манчестера (Велика Британія) і Університету міста Лунд (Швеція) з екологічної політики. Наступні два роки дівчина провела в спілкуванні зі студентами з усього світу.

“В нашій групі вчилося 40 людей з різних країн: від Індії та Японії до США та Мексики! Моя магістерська робота була присвячена розвитку української енергетики і перспективам її реформування. Під час подій Революції Гідності я перебувала на навчанні в Манчестері, але мені дуже хотілося бути в Україні. Я просто розривалася на частини. Коли настав момент обирати, що робити далі, мій тоді ще хлопець, а зараз чоловік сказав: “Зараз ситуація складна, але саме тому потрібно повертатися. В Україні буде ставати тільки краще”, – і ми вирішили, що маємо повертатися. Тут я майже відразу стала працювати за покликанням. Вважаю, що в Україні є величезний потенціал для розвитку, особливо в громадському секторі”.

В 2017 р. Акерманн взяла участь в підготовці проєкту, який вважає одним з найбільших своїх успіхів по сьогодні. “Платформа сталого розвитку” – унікальне для України об’єднання вугледобувних міст і організацій навколо спільної мети: пошуку нової економічної спеціалізації в умовах поступового скорочення видобутку та споживання викопного палива. Перехід до “зеленої енергетики” неминуче передбачає відмову від використання вугілля, що своєю чергою призведе до занепаду так званих “вугільних регіонів”. Подібна сумна перспектива може спіткати не лише Донбас, але й шахтарські міста Західної України. Аби не допустити колапсу, слід вже зараз створювати передумови для соціально справедливої трансформації цих населених пунктів.

В якийсь момент ми зрозуміли, що громади, зайняті в основному  на видобутку вугілля, є одними з найвразливіших. Наші експерти разом із правозахисниками приїжджали до вуглевидобувних центрів та розповідали людям на місцях про реформу енергетичного сектору, ознайомили їх з новими економічними моделями, що здатні забезпечити виживання таких міст. Восени того ж 2017 року ми зібрали представників громад, мерів міст і місцевих депутатів, на першу дискусію, присвячену справедливій трансформації вугільних регіонів. Більшість присутніх визнали, що вугілля як енергоносій не має майбутнього, а значить, потрібно шукати нові підході. Чесно кажучи, в той момент в мене покотилися сльози по щоках, адже я не очікувала, що люди будуть готові так відверто говорити про проблему. Тоді була започаткована дискусія, яка триває і розвивається й дотепер. На нинішньому етапі наше завдання – виносити думки та ідеї цих міст на загальнонаціональний рівень, робити так, щоб їх “чули” у владі”.

Попри помітні позитивні результати енергетичного реформування останніх років в Україні, на порядку денному лишаються проблеми, які, каже Анна, розв’язати складно. Так, чи не найбільшим викликом для досягнення енергоефективності є відсутність необхідної ініціативи “знизу”: люди не готові об’єднуватися заради скорочення надмірного споживання енергії. Дуже часто навіть в межах одного багатоквартирного будинку мешканці просто не спілкуються між собою, не довіряють одне одному. Що вже казати про спільні проєкти на кшталт утеплення будівлі, які потребують вкладення чималих коштів, часу та сил.

“На сьогоднішній день на всю країну маємо лише кілька  тисяч ОСББ, які зібралися і здійснили рекомендований комплекс заходів із термомодернізації. Що робити зі всіма іншими десятками тисяч багатоквартирних будинків та мільйонами приватних – поки не дуже зрозуміло. Крім того, великою проблемою є монополії на енергетичному ринку, а також політичний популізм. Все це, м’яко кажучи, не сприяє здоровому сприйняттю екологічного реформування енергетики в нашому суспільстві. “Прості відповіді” тут вочевидь не працюють”.

Проте для ентузіастів своєї справи кожен виклик, яким би складним він не був, це можливість відкрити нові шляхи і запропонувати нестандартні рішення. Якщо ти працюєш для людей і знаходиш у них натхнення, “зійти з дистанції” буде не так вже й просто, – посміхається Анна Акерманн. Тим більше, коли йдеться про зусилля, спрямовані на запобігання найгіршого сценарію кліматичної кризи:

“Для мене в цьому криється майже невичерпне джерело мотивації, аж до мурашок по шкірі. Мова йде про те, який світ ми залишимо у спадок наступним поколінням. А молодим людям, які зараз шукають себе в енергетиці та екології, хочу порадити – йдіть за покликом серця туди, де вам найцікавіше. Наша сфера має дуже різні відтінки: від інженерії ВДЕ до політичного та громадського менеджменту процесів. Повірте, робота тут знайдеться для всіх”.

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) та грантової ініціативи «Молода енергія», що реалізується Молодіжною організацією «СТАН». Погляди авторів не обов’язково відображають позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів.

Фото з особистого архіву Анни Акерманн