Цьогоріч ГО «СТАН» започаткувала й обладнала в Івано-Франківську ресурсний центр для молоді. Місце — де можна працювати й відпочивати. Прийти, коли тобі добре, чи перебути, поки погано. Приїхати в гості й почуватися вдома.  Про передісторію, теперішнє та майбутнє нового ресурсного центру читайте в матеріалі.

Витоки програми та спільноти «Молоді амбасадор(к)и розмаїття»

Історія СТАНу почалася у Луганську 2008 року. Це було протестне літературне угруповання, що виросло до громадської організації, яка займається неформальною освітою, правозахистом, підтримкою активної молоді та спільнот із високим рівнем ризику. Коли Росія почала війну проти України, СТАНу довелося перенести свій осередок з Луганська до Івано-Франківська. Організація налічувала тоді всього кілька людей, які орендували невеликий офіс на окраїні міста, а невдовзі, 2019 року, започаткували одну з головних освітніх програм СТАНу: «Молоді амбасадор(к)и розмаїття» (YDA). Багато з найперших учасниць та учасників програми вже мають великий досвід роботи в громадському секторі, волонтерстві, провадять власні організації. Частина з них стали тренерками YDA, наставниками для наступних поколінь.

Сама програма теж виросла. Еволюціонувала методологія. Розширилась географія роботи. Якщо на початках це був локальний проєкт з Прикарпаття, то зараз YDA охоплює молодь з усіх регіонів України, зокрема й людей, які змушені були виїхати з окупованих, або прифронтових міст. Програма допомогла їм знову влитися в громадські рухи. Тим, хто опинився у скруті, допомогла стати на ноги, підтягнути здоров’я, розв’язати проблеми з житлом, влаштуватися на інші навчальні програми чи курси, або навіть отримати тривалу психологічну підтримку (більше про це ми писали тут). У час війни, коли люди втрачають домівки, друзів та рідних, чи щонайменше — живуть у тотальній невизначеності, дуже цінно, що їм є до кого звернутися. І цінно почуватися частиною чогось більшого.

Нині можна впевнено сказати, що «Молоді амбасадор(к)и розмаїття» — це вже не тільки всеукраїнська спільнота. Близько року тому вона стала частиною Global Platforms, мережі, яка об’єднує молодь зі всього світу.

Ресурсні центри: кому й навіщо?

Молоді люди разом вчаться, втілюють свої проєкти. Їздять одні до одних у гості; для обміну досвідом, стажувань, але перш за все — щоб спілкуватись і залишатися на зв’язку. Важливо, аби вони мали на що опертися, мали де бути.

Для прикладу, перший ресурсний центр СТАНу, що на вулиці Тарнавського у Франківську, на початку повномасштабного вторгнення відіграв значну роль. Багато активісток та активістів поїхали зі своїх міст і сіл, не знаючи ні куди, ні на скільки. Для когось із них центр став офісом або коворкінгом, прихистком чи безпечним простором. Якоюсь мірою і штабом для волонтерських гуманітарних ініціатив.

Тож невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії команда СТАНу поставила собі за мету відкрити й обладнати в Івано-Франківську ще один ресурсний центр для молоді. Влітку 2024 мрія стала реальністю. Зараз це триповерховий  простір на вулиці Чорновола, де можна працювати, проводити тренінги, приїздити на стажування до СТАНу. І просто побути в безпеці: головна подієва зала, що здатна вмістити  близько 30 осіб, розташована в добре укріпленому підвалі.

«Нещодавно я відкрила чатик, і зрозуміла, що ми почали робити ремонт два роки тому, Два роки, —  з подивом згадує операційна менеджерка ГО «СТАН» Марія Келій. — Тоді ми зрозуміли, що простір на Тарнавського вже не може покривати всі запити які є».

Новий простір відкрили 21 вересня, й зробили це камерно. Зібрали лише команду та найближчих друзів. «Ми говорили про те, як прийшли до  ідеї створити ресурсний центр, які ресурси доклали, — пригадує Келій. — Затишно посвяткували в командному колі. А ще напрацювали ідеї, чим цей простір наповнити. Кожен і кожна могли сказати: «Що мені важливо, аби почуватися в безпеці, та що я готова дати цьому простору, як готова його наповнити». Провели також сесію колажування з художницею Машею Вишедською про те, як ми сьогодні бачимо активізм».

В офіс, але, перш за все, до людей

У ресурсному центрі облаштували дві зали для спільної роботи. Перша, як ми вже згадували, на 30 осіб. Інша  — це зала з каміном на другому поверсі. Є також офісні кімнати, сім вбиралень, кухня. Є апартаменти, де можна заночувати. «Коли до СТАНу приїжджають амбасадор(к)и з інших міст України,  вони можуть прибути на день скоріше, або ж поїхати пізніше, — пояснює Марія Келій. — Вже не треба для них шукати додаткового житла. Часто в нас нема на це бюджету, зате є можливість їх прийняти, й вони відчуватимуть, що про них піклуються. Нам це важливо. Хочеться, щоб вони приходили наче і в офіс, але, перш за все, до людей. До когось, хто запропонує комфортне місце для роботи, потурбується чи не холодно, запропонує чаю. Зараз такий час, коли такі людські стосунки дуже важливі. Щоб не відчувати самотності, зменшувати тривожність».

Про відкритість і безбар’єрність

Зараз у ресурсному центрі організовують свої заходи різні громадські організації, не лише СТАН та партнери. Це й воркшопи, семінари, і розмовні клуби іноземних мов. «У просторі ми проводили засідання ради «Молодої дипломатії», — розповідає Олексій Тутов, голова комітету соціальної політики та культурної дипломатії в згаданій організації. — Там є проєктор і можна використовувати будь-які медійні матеріали. Можна зробити невеличку перерву й піти на кухню, перепочити, приготувати собі чаю. Там дуже круто. Ми вже плануємо провести кілька заходів у наступному семестрі. Особисто в моєму комітеті думаємо про дебати. А ще обговорюємо формат кіновечорів».

Звісно, будь-хто може звернутися, щоб провести тут свою подію, чи зустріч (для цього ви можете заповнити форму). Треба — то стукайте, і вам відчинять. «Я хочу, щоб це місце було ресурсом для людей, і особливо для волонтерів початківців, у яких немає свого приміщення, — каже менеджерка ресурсного центру Вікторія Іллеш. — Коли я була на першому курсі, теж мала такі потреби, але навіть не задумувалася, що існують центри, де тобі безкоштовно нададуть простір. Хочу, щоб цей ресурсний центр таким і був. Щоб люди могли прийти й організувати подію, посидіти з друзями, чи просто побути в тиші».

Також Вікторія нещодавно взяла участь у програмі «Молоді амбасадор(к)и розмаїття». Розповідає, що це вплинуло й на неї особисто, і на її бачення громадського активізму. «Познайомилася з цікавими людьми, й вони були геть різні, — каже вона, — і старші, й молодші. Я бачила дівчину 15, чи 16 років, яка вже була частиною молодіжної ради, а до цього організувала багато проєктів. Це надихнуло мене. Неважливо скільки тобі, ти можеш робити щось дуже круте. Або ж навпаки, людям по 25 років і більше, й вони тільки починають свій шлях у волонтерстві — це теж дало мені зрозуміти, що почати ніколи не пізно. Крім того, досі я не сильно задумувалася про інклюзію. Та на воркшопі ми про це говорили, і я вже стала помічати такі речі, коли ходжу Франківськом». До слова, ще на етапі ремонту в ресурсному центрі, СТАН консультувався з Марією Нікітіною та ГО «Захист», а це найвищий рівень експертизи щодо безбар’єрності.

Ресурсний центр — це тепле, безпечне, безбар’єрне та затишне місце, обладнане сучасною технікою. Місце, куди ви можете прийти й втілювати свої задуми. То чому ні? Адже ні стіни, ні обладнання нічого не важать без людей, які користуються ними. І добре, коли такий простір не один.

«У нас є ще ресурсний центр у Володимирі, — каже Марія Келій, — і коли ми творили цей простір, то зрозуміли, що розглядаємо і той офіс, і офіс у Франківську, як загальний центр організації, де є дуже різні ресурси. Є приміщення, де можна проводити події.  Є техніка, яку ми можемо давати в користування. І є люди, які не перший рік працюють в громадському секторі й можуть консультувати активіст(ів)ок».

Рух та спокій

Володимирський ресурсний центр куди менший, як Івано-Франківський, але за рік роботи він уже став для молоді справді своїм. «Я тішуся, що це місце є, і що воно почало працювати так, як я хотіла вже цілий рік — розповідає координаторка YDA у Володимирі Анастасія Пасальська. —  До молоді нарешті дійшло, що сюди можна прийти й коли тобі погано, і коли добре. Повчитися,  посидіти, потупити, поговорити й попити чаю. Зараз холодно, то де сидіти? А тут прекрасне місце».

Переступивши поріг центру, помічаємо барабани. Трохи далі клавіші. Кілька столів, диван. За одним із них працює дівчина з ноутбуком. «Тут у нас гурт репетирує, а цей простір можна використовувати, як коворкінг, — пояснює Анастасія, —  і Дарія приходить, щоб попрацювати». Вітаємося з Дарією, та від роботи не відволікаємо. «У нас дуже гарна стіна — це Іванка Чуйко Малювала», — продовжує Пасальська.

А ще молодь проводить тут кіно- й читацький клуби, грає в настільні ігри. Тут-таки  відбуваються тренінги в рамках YDA. Загалом складається враження, що цей простір належить молодим людям. Саме вони його творять, наповнюють. Якщо приходять сюди репетирувати, не лінуються стіни розписувати — значить їм добре тут не лише вчитись або працювати. Добре й відпочивати.Показати бічну панель

Насамкінець про відпочинок. Нині СТАН працює над тим, щоб започаткувати для молоді ресурсний центр в одному з сіл Івано-Франківщини. Недалеко від міста, щоб туди легко було дістатися. Зате далеко від галасу, метушні, щоб добре було й працювати, і відпочивати. Пройтися лісом, назбирати грибів. Побути в спокої і зрозуміти як ти, й куди тобі рухатись далі. Щоб набратися сил.

Проєкт «Мережа для демократії: будуємо майбутнє з європейськими лідерами_ками завтрашнього дня»» реалізується громадською організацією «СТАН» та ActionAid у партнерстві з  ГО «Центр суспільних трансформацій ТЕНЕТ», ГО «Інсайт», ГО «Чернівецьке об’єднання «Захист» за підтримки Міністерства закордонних справ Данії. даний проєкт є частиною програми «Молоді амбасадори_ки розмайття». 

Це програма для молоді та молодіжних працівників з посилення соціальної згуртованості для створення інклюзивного, мирного суспільства, мінімізації ймовірності конфліктів, що виникають між різними групами, та прискорення процесу інтеграції молодих людей з числа ВПО. Програму реалізує громадська організація «СТАН» у партнерстві з альянсом за права, рівність та міжнародну солідарність «ActionAid» за підтримки Disasters Emergency Committee (DEC), Global Fund for Children (ША), Terre Des Hommes (Німеччина) та IM Swedish Development Partner (Швеція).