fbpx

Від найменших і до найбільших. Підсумки пів року роботи просторів дружніх до дитини

Восени 2022 року ГО “СТАН” залучилася до реалізації проєкту “Відповідь на кризу в Україні – 2022”, який  втілює у партнерстві з чеською гуманітарною організацією “Людина в біді” за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Канади. У Коломиї, Ворохті, Бурштині, Надвірній Івано-Франківської області та Лукавцях Чернівецької в рамках проєкту створили простори дружні до дитини, або ж chilld-friendly spaces (CFS). Місця, де діти й підлітки можуть безпечно, цікаво, корисно проводити час. Де з ними займаються фасилітаторки, де працюють психологині, де є вся необхідна для роботи й навчання техніка. Чого вдалося досягнути за пів року роботи читайте в матеріалі.

З чого починали

На старті проєкту СТАН та партнери відібрали приміщення для CFS, однак усі вони потребували реконструкції. Довелося замінити електропроводку, оновити стіни. Крім того, десь замінили систему опалення,  десь замінили чи відреставрували двері, вікна, додатково облаштували туалети. В більшості просторів потрібно було відновлювати, або й наново зробити підлогу. Все це потребувало часу.

Поки інженери та будівельники виконували свою роботу, команди просторів виходили з того, що є. Знайшли альтернативні приміщення й почали займатися з дітьми там. Найчастіше в тих таки будівлях (бібліотеках, будинках культури), де працюватимуть CFS, просто в інших кабінетах. 

Ноу-хау

У команди проєкту була візія, що це має бути місце, де дітям приємно проводити час, де вони будуть в безпеці, де матимуть техніку, потрібну для навчання, для заходів, показів кіно чи мультфільмів. Та щоб краще зрозуміти, як це втілити на практиці,  вивчали досвід організацій, які вже робили в Україні чи за кордоном подібні речі. Звертали увагу й на практики облаштування цифрових просторів. Ці досвіди були корисними, та не давали відповіді на всі запитання.

“В нас трошки інша історія, бо поєднується формат простору дружнього до дитини, і навчального цифрового простору. — Пояснює Ольга Симчич, координаторка напрямку CFS у проєкті — Одночасно партнери закладали пропозицію, щоб ми працювали на базі комунального майна”. Ця умова потрібна, аби все, що вдасться зробити, все майно, ресурси, за будь-яких обставин залишилися за громадою.

Нове життя старих приміщень

Щодо дизайну просторів, у кожній громаді відштовхувалися від потреб, особливостей приміщень. Наприклад, у Коломиї будинок бібліотеки на бульварі Лесі Українки 7 — це столітня пам’ятка архітектури,  якій просто не пасували б яскраві різнокольорові стіни. Натомість там відреставрували давні різьблені двері. В Бурштині навпаки, простір  у палаці культури “Прометей” вирізняється своєю кольоровою гамою.

У Ворохті приміщення Центру культури, де розташований CFS, теж історичне, з двадцятих років минулого століття.“Перший поверх був доведений до ладу, а з другим сумніша історія. — Розповідає координаторка тамтешнього простору дружнього до дитини Аліна Гриньків. — Стіни передавали ще ту епоху, за якої будувався будинок. Сходова, яка веде до простору на другому поверсі теж була не в найкращому стані. Тому там і в коридорі додатково відремонтували стіни (поки ти йдеш до простору — все в чудовому ремонті)”. Тут важливий принцип цілісності. Не могло ж бути так, що власне у CFS  все буде нове й красиве, а коридор до нього — в плачевному стані. З подібних переконань ремонтували не тільки приміщення для просторів, дружніх до дитини, а й прихистки для переселенців у визначених п’яти громадах. Адже багато дітей мешкають там, і їм необхідно забезпечити гідні житлові умови, а не тільки гідні умови у CFS.

І нові можливості

Як ми вже згадували, альтернативні приміщення для просторів дружніх до дитини часто були в тих самих будівлях, установах, що й основні. У Ворохтянському Центрі культури, наприклад, в такій самій, так само розташованій кімнаті, тільки поверхом нижче. Після переїзду в дітей буде звичний краєвид за вікном: гори та один зі знаменитих кам’яних віадуків селища.

Тож із точки зору розташування змін майже немає, і це добре. Але багато змінилося з огляду на можливості, зручність. “Привезли техніку, а це 10 ноутбуків, мишки, роутер, аудіоколонки, екран та проєктор, термопот. — Розповідає Аліна Гриньків. —  Альбоми, олівці, фарби для роботи фасилітаторок, багато різних речей.  Прийшла й побутова хімія для прибирання і все, що треба для життя простору”. Нещодавно привезли та встановили меблі. В оновленому CFS під вікнами поставили столи для ноутбуків. Встановили також загальний великий стіл для майстер-класів та кілька менших столів для дітей, де вони будуть малювати, виконувати творчі завдання.

Тінь, світло, друзі 

Ремонти завершені, техніка та меблі приїхали, й простори дружні до дитини можуть працювати, як планувалося. Але варто також сказати, що за пів року становлення CFS командам вдалося досягнути багато, навіть з обмеженими ресурсами.  “Для роботи фасилітаторки приносили навіть щось зі свого інвентаря. — Каже Ольга Симчич. —  Я радію такій залученості. Приємно, що людям у проєкті не байдуже. Деякі альтернативні приміщення виглядали прикольно, деякі нам подобалися менше, але було зрозуміло, що поки в основних робиться ремонт — це найкращий вихід. І попри не ідеальні приміщення, попри відключення світла, діти залишалися, не хотіли йти додому, воліли сидіти в куртках, тільки щоби бути поряд із фасилітаторками, бути разом. Найголовніше — це люди”.

Загалом за шість місяців роботи в п’яти просторах відбулося понад 700 різних заходів. Це і щоденні заняття фасилітаторів з дітьми, й інтеграційні події, і консультації психологів. Ці події відвідали близько 600 дітей, які прийшли понад 5 тисяч разів. Це допомагало руйнувати бар’єри між місцевими й переселенцями. Допомогало освоїтися в нових, колись незнайомих містах. “Я тут майже щодня. Коли маю можливість, то приходжу. Мені тут усе подобається, — розповідає Ярослава Гетьман, яка приїхала до Ворохти з Харкова. — Я ходила сюди з літа, бо тут були гуртки. А з осені почався цей дитячий простір. Малюємо, ліпимо. І тут друзі”.

Події в просторах дружніх до дитини викликали живий інтерес від початку. На перший захід у Ворохті (відкриття, знайомство з фасилітаторками), прийшло понад 80 осіб. Одна з недавніх подій в Бурштині зібрала майже сотню відвідувачів та відвідувачок. Це була вистава театру тіней за мотивами казки Івана Малковича “Велике місто, маленький зайчик, або Мед для мами”. Підготувати такий показ непросто. Довелося намалювати й вирізати з чорного картону кілька десятків трафаретів, знайти рівномірне освітлення, екран. І найголовніше: відрепетирувати, дати казці життя на екрані. Над виставою працювала вся команда простору, ролі виконували діти, які відвідують гурток акторської майстерності. Одна з юних акторок — одинадцятирічна Марта Борбуляк. “Коли я дізналася, що є гурток акторської майстерності, я захотіла туди піти. — Розповідає Марта. — Мені було дуже цікаво. В дитинстві, коли гралася ляльками, іграшками, я озвучувала їх різними голосами. Все дитинство мріяла когось озвучувати й тут моя мрія здійснилася”.

Коло довіри й підтримки

В кожній з п’яти громад простір дружній до дитини став тим місцем, де цікаво, де зав’язуються нові знайомства. Про це постійно чуємо від адміністраторок, фасилітаторок, від батьків і дітей, з якими спілкуємось. Для дітей це місце, де їм добре, звідки не хочеться йти. Для батьків це додаткова опора. “Люди, які це роблять для нас…  в мене таке враження, ніби хтось прийшов і обійняв. — Каже Ольга Юрченко, яка приїхала до Коломиї з Ірпеня, й донька її відвідує CFS. —  Я тут сама. Немає знайомих, які все знають, немає друзів, які допоможуть. Але таке відчуття, ніби хтось є за плечем і ти можеш до когось звернутися”.

Зараз в просторів дружніх до дитини починається нова сторінка. “Досі ми 6 місяців багато вкладали в ремонти, облаштування, закупівлі; це був процес організації наповнення. — Пояснює координаторка проєкту “Відповідь на кризу в Україні – 2022” Юлія Меньшакова. —  Одночасно відбувалися заходи у CFS і в напрямку психосоціальної підтримки. А тепер ми нарешті наповнили ці простори. Вони будуть функціонувати повноцінно, діти зможуть займатися у нових, свіжих, гарних приміщеннях з технікою та всім обладнанням”. 

Так, уже є всі речі, на які довго чекали, які допомагатимуть. Але найважливіше те, що нематеріальне, що складно сфотографувати, не можна просто привезти та встановити. Це дружнє коло спілкування, довіра, підтримка. Це люди, які наповнюють CFS, завдяки яким простори ставатимуть тільки кращими. Адміністраторки, фасилітаторки, психологині, батьки й діти. Всі, для кого цінні простори дружні до дитини — від найменших і до найбільших.