Історії трьох проєктів молоді, підтриманих у рамках програми «Молоді амбасадор(к)и розмаїття» (YDA), що через різноманітні форми діалогу наближають нас до толерантного, демократичного суспільства. Це й історії про молодих людей, які навчаються й пробують змінювати світ довкола, а тим часом — самі зростають і змінюються.

«Ми показали, що ми нормальні, й вони відкрилися теж»

Мене звати Даша. Я часто стикалася з дискримінацією через свою сексуальну орієнтацію. Я лесбійка.

Якось я проходила виробничу практику в перукарні. Дівчата, які вже давно працюють, почули, що я розмовляю по телефону зі своєю партнеркою й розповіли керівниці, а та — моїй майстрині. Приїхали обоє. Зібрали нас і почалося: «Як це так можна? Це неправильно. Вийдете на навчання, то відведу до психолога, щоб вона з вас це вибила». Казала, що нас треба «перекинути через коліно і бити ременем, щоб вибити цю дурь».

До психолога мене не відвели (дуже дякую, напевно забули). Але відчувалося ставлення не як до всіх. Часто мені занижували оцінки: я не виходила на стипендію, хоча дуже старалася. Коли були якісь збори, мене ігнорували.

Часто люди думають, що ми якісь не такі. Мої родичі відреагували так, наче я вбила людину й мене за це посадять…

Тому й виникла ідея написати проєкт «Діалоги рівності». Показати, що спільнота ЛГБТКІ+ — це такі самі люди, як і всі. Ми так само працюємо, так само думаємо, розмовляємо.

Коли потрібна консультація психолога, лікарки чи інших фахівців, які працюють з людьми, спільнота часто стикається з дискримінацією. Тому ми вирішили провести освітні заходи для студентів, щоб вони розуміли, що в їхній практиці теж таке буде. Щоб у форматі спілкування з «живою книгою» могли поставити нам усі некоректні питання, і потім не ставили їх клієнтам».

Формат живої книги, чи живої бібліотеки передбачає, що в ролі книжок — люди, які говорять про свій досвід, або відповідають на прямі питання читачок і читачів. Це спілкування дає інакший рівень контакту й довіри, ніж при «спілкуванні» з паперовою книгою. У рамках «Діалогів рівності» два такі заходи провели в університетах Житомира. Книгами виступили Даша (Дар’я Рибалко), та співініціаторки «Діалогів рівності» Колодніцька Анна й Колесник Каріна. Перша жива бібліотека була для майбутніх психологів і психологинь. «Спочатку ми їм розповіли про усвідомлення нашої сексуальної орієнтації, потім про камінг-аути: перед батьками, друзями, перед самими собою, — пригадує Даша. — Пів пари ми розповідали про себе, а потім просто спілкувалися з ними. Дали зрозуміти, що вони можуть ставити нам будь-які питання». Окрім живих бібліотек, у рамках проєкту провели два тренінги для молоді «Вступ до сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності».

Перед втіленням «Діалогів рівності» ініціаторки мали тренінги у рамках програми YDA. «Ми з партнеркою їздили на базовий воркшоп у село Бабин, у Хату майстерню, — розповідає Даша. — Було класно. Атмосфера й люди навколо — це надихало. Та й розумітися на такій кількості тем для мене важливо. Я не звикла до такого розпорядку дня, що з дев’ятої ранку ми вже працюємо. Але це був свого роду й відпочинок, бо там не ловив зв’язок».

Діалог — це завжди про взаємодію. Тож не дивно, що проєкт вплинув не тільки на його авдиторію: на молодь, майбутніх психологинь, лікарів. Живі бібліотеки й тренінги принесли цінні відкриття також ініціаторкам «Діалогів рівності». «Я думала, що більшість гетеросексуальних людей максимально ненавидять гомосексуальних. — Ділиться Дар’я Рибалко. — Що вони поставляться з лютою дискримінацією та нерозумінням. Що не приймуть. Але насправді, то після живої книги люди підходили поспілкуватися. І їм було цікаво, і нам було цікаво. Часом люди живуть зі своїми рамками, ніби це погано. Але ми прийшли й показали, що ми нормальні, й тому вони відкрилися теж».

Про повагу та взаємопідтримку

Оксана Богуцька —  проєктна менеджерка Молодіжного центру Чернівців «Резиденція молоді», разом з командою якого, в рамках YDA вона реалізувала проєкт «Діалог без бар’єрів».

Історія почалася з того, що Оксана взяла участь у тренінгу про інклюзію та безбар’єрність від ГО «Захист». «Я подумала, що молодіжній працівниці треба знати про ці теми, — розповідає Богуцька. —  Необхідно мати базу, щоб розвиватись надалі. Або й для себе, щоб у виступі чи в повсякденному діалозі розуміти, що ОК, а що ні. Після тренінгу я усвідомила, що в нашому місті великі проблеми з безбар’єрністю».

Усвідомила й те, що в суспільстві є багато табу та стереотипів щодо людей з інвалідністю, зокрема людей, які пересуваються на кріслі колісному. «Є стереотип, що як людина на кріслі колісному, то вже все… — міркує Оксана. — Або як часто називають людей з інвалідністю? «Даун», «інвалід», «сліпий», «глухий»… А найбільший стереотип, ніби вони не Ок, і їм треба десь окремо сидіти. Це не нормально. Це не про повагу й не про взаємопідтримку. А безбар’єрність, інклюзія — навпаки. Ми всі на рівних умовах. Ми всі маємо такі самі права на самореалізацію, на роботу чи навчання».

Дуже доречно, що після тренінгу ГО “Захист” можна було пройти навчання з проєктного менеджменту. Команда «Резиденції молоді», Оксана, а також її колеги Прокоп Любов та Кірчик Інна скористалась цією можливістю й зрештою їхні ідеї викристалізувалися в проєкті «Діалог без бар’єрів». Суть проєкту — це створення та поширення десяти тематичних  відео. Для прикладу: «Як правильно спілкуватися з людьми з інвалідністю», «Інклюзивна освіта: Як забезпечити рівні можливості для всіх учнів та студентів», «Психічне здоров’я та інклюзія: Як говорити про невидимі проблеми».

Прикметно, що проєкт зародився після тренінгу ГО «Захист», й надалі експертки та експерти організації допомагали його втілювати. «Вони підтримували,  — Розповідає Оксана. — Сергій Щербань був нашим ментором. Марія Нікітіна була нашою консультанткою; перевіряла теми, як вони прописані, що Ок, а що ні».

Серія відео — це тільки початок діалогу, запрошення до подальшої розмови. Перші кроки, на яких не варто зупинятися. «Я зрозуміла, що це дуже важлива тема. — Міркує Оксана Богуцька. — Тут багато стереотипів табу. Є над чим працювати, що розвінчувати. І «Діалог без бар’єрів» стане фундаментом для майбутніх проєктів. Ми б хотіли реалізовувати тренінги на ці теми. Робити щось масштабніше. Може, навіть зробити книжечку, посібник».

«Це наша реальність»

Семен Кошоватий спробував себе в громадському активізмі ще в дев’ятому класі. Волонтерив на різноманітних подіях, здебільшого на велозаходах у Чернівцях. Пізніше долучався до проєктів «Будуємо Україну Разом», закінчив «Українську академію лідерства». Працював у «Let’s do it, Ukraine!», де був головою національного офісу. 2024 року з колегою Людмилою Романчук започаткував ГО «Фундація активного міста».

Одного разу Семена зачепила думка, що в Україні багато людей далекі від розуміння своїх прав чи політичних процесів. «Коли я виграв проєкт від ГО «Офіс дій», ми були на акселераторі з адвокації, — розповідає Кошоватий. —  Один з тренерів, Олександр Солонтай, говорив, що в нас тотальна політична безграмотність. Більшість людей, особливо молодь, не знає, які має права. Не знає, хто у нас прем’єр-міністр, що таке критичне мислення…» Семен вирішив це змінювати. Пояснювати молодим людям, які щойно стали виборцями, або ж невдовзі ними стануть, базові речі: про гілки влади в Україні, повноваження посадовців і сфери їхньої відповідальності. А головне — як захищати свої права.

Щоб це стало можливим, Семен Кошоватий і Людмила Романчук реалізували проєкт «Дій! Знай! Впливай!”, який отримав підтримку в рамках програми YDA. «Дій! Знай! Впливай!” — це серія інтерактивних лекцій для одинадцятикласни(ків)ць та студент(ів)ок 1-3 курсів університету.

«Перед лекціями ми опитували людей, — каже Семен, — більшість із них не уявляє, що відбувається. Тож ми починали з того, який устрій в Україні, й повільно переходили до медіаграмотності, критичного мислення. Торкалися питань, як аналізувати новини, вислови політиків. Намагалися доносити людям інформацію й «діставати» ті знання, які вони отримували у школі, ще коли їм це не було цікаво, бо вони з цим не стикалися. Пояснюємо, що зараз —  це наша реальність. Кожна наша лекція починається зі слів, що не мати політичної грамотності, не знати про свої права — це як грати в настільну гру, не знаючи правил».

Семен планує розвивати ініціативу й надалі. Вдосконалювати лекції, збільшувати охоплення. Навчати команди, які проводили б ці лекції незалежно. «Спочаку це може бути в межах нашого міста чи області, — каже він. — Ми навіть говорили з головою молодіжної ради при ОВА. Вони б хотіли масштабувати ці лекції на область, щоб ми та представники молодіжної ради їздили в регіони». Цінно, що проєкт має вплив, як на молодь, що слухає лекції, так і на Семена й на його організацію. «Це те, в чому розкривається і моя громадська діяльність, — пояснює Семен Кошоватий. — Досі  були переважно або дуже локальні ініціативи, або я лише долучався до проєкту. Те, що ми робимо зараз — це, я відчуваю, початок чогось великого під моїм проводом».

Проєкт «Мережа для демократії: будуємо майбутнє з європейськими лідерами_ками завтрашнього дня»» реалізується громадською організацією «СТАН» та ActionAid у партнерстві з  ГО «Центр суспільних трансформацій ТЕНЕТ», ГО «Інсайт», ГО «Чернівецьке об’єднання «Захист» за підтримки Міністерства закордонних справ Данії. даний проєкт є частиною програми «Молоді амбасадори_ки розмайття». 

Це програма для молоді та молодіжних працівників з посилення соціальної згуртованості для створення інклюзивного, мирного суспільства, мінімізації ймовірності конфліктів, що виникають між різними групами, та прискорення процесу інтеграції молодих людей з числа ВПО. Програму реалізує громадська організація «СТАН» у партнерстві з альянсом за права, рівність та міжнародну солідарність «ActionAid» за підтримки Disasters Emergency Committee (DEC), Global Fund for Children (ША), Terre Des Hommes (Німеччина) та IM Swedish Development Partner (Швеція).